Реферат: Підозрюваний у кримінальному процесі

Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчи­ненні злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол з за­значенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затри­мання, пояснень затриманого, часу складання протоколу, про роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому ч.2 ст.21 КПК, права мати захисника та побачення з ним до першого допиту.

Протокол затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим.

Протягом сімдесяти двох гвдин після затримання орган дізнан­ня, слідчий або прокурор:

1) звільняють затриманого — якщо не підтвердилась підозра у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затриман­ня або затримання було здійснено з порушенням вимог закону;

2) звільняють затриманого й обирають йому запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою;

3) доставляють затриманого до судді з поданням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Суддя, згідно з ч. 8 ст. 165-2 КПК України, вправі продовжити, затримання до десяти, а за клопотанням підозрюваного, обвину­ваченого — до п'ятнадцяти діб, якщо для обрання затриманому заяобіжного заходу є необхідність додатково вивчити дані про особу затриманого чи з'ясувати інші обставини, які мають значен­ня для прийняття рішення з цього питання, про що виноситься постанова. У разі, коли така необхідність виникне при вирішенні цього питання щодо особи, яка не затримувалася, суддя вправі відкласти його розгляд на строк до десяти діб і вжити заходів, спроможних забезпечити на цей період її належну поведінку або своєю постановою затримати підозрюваного, обвинуваченого на цей строк.

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання сповіщає її сім'ю чи одного з її родичів.

Мета затримання ("затримання на місці злочину", "затримання з речовим доказом") — запобігання злочину та з'ясування причет­ності затриманого до вчиненого злочину. Вона досягається шля­хом вирішення таких завдань, як захват злочинця, виявлення й закріплення слідів злочину та інших фактичних даних, що мають значення у справі, перешкоджання спробам підозрюваного прихо­ватися від слідства або завадити встановленню об'єктивної істини у справі.

Зміст затримання обумовлюється його завданнями та об'єктом, на дослідження якого воно спрямоване. Слідча дія "затримання на місці злочину" ("затримання з речовим доказом") містить у собі великий комплекс заходів: переслідування та захват підозрювано­го, запобігання або попередження злочину, знайдення й закріплення слідів та інших фактичних даних.

На органи дізнання покладається обов'язок вжиття всіх необхідних заходів для попередження та запобігання злочину. Запобігання злочину неминуче пов'язане з безпосереднім сприй­няттям дій злочинця, які утворюють ті чи інші елементи об'єктив­ної сторони складу злочину. Оскільки запобігання злочину може відбуватися у формі затримання підозрюваного на місці злочину (ч речовим доказом), то в процесі такого затримання можуть спос­терігатися, вивчатися й фіксуватися окремі факти або епізоди злочинної діяльності затримуваного, а отже й активно використову­ватися методи технічного документування. Під час затримання підозрюваного органи дізнання та досудового слідства можуть мати можливість безпосереднього пізнання різних обставин події злочину та повинні використовувати всі можливості дня того, щоб закріпити отримані відомості й забезпечити можливість викорис­тання в доказуванні у кримінальній справі всіх фактичних даних, що мають доказову перспективу.

Безперечно, що з метою забезпечення безпеки оточуючих гро­мадян та самих себе особа, яка провадить затримання, повинна мати право огляду одягу затриманого та предметів, які знаходять­ся при ньому, а також вилучення знайденої холодної та вогнепаль­ної зброї.

Таким чином, затримання підозрюваного об'єднує в собі до­сить широкий комплекс методів пізнання. Воно містить і елементи безпосереднього візуального спостереження, і елементи огляду, і елементи особистого обшуку. Однак слід враховувати, що затри­мання підозрюваного — дія, яка здійснюється в екстремальній об­становці.

З метою запобігання злочину та з'ясування причетності підо­зрюваного до вчиненого злочину орган дізнання, слідчий або про­курор мають право провести його затримання, тобто захватта доставлення до місця свого розташування. Затримані можуть пе­ребувати у приміщенні правоохоронного органу не більше чоти­рьох годин. Протягом чотирьох годин з моменту доставлення в орган дізнання або в орган досудового слідства та прокуратури підозрюваний має бути звільнений або взятий під варту.

Затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину,може бути проведене за наявності однієї з таких підстав:

1) коли ця особа захоплена під час вчинення злочину або без­посередньо після його вчинення;

2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу як на таку, що вчинила злочин;

3) коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його помешканні будуть знайдені явні сліди злочину;

4) коли в процесі огляду місця події, безпосереднього спосте­реження або виконання інших слідчих дій органом дізнання, слідчим або прокурором отримані інші фактичні дані, які вказують на дану особу як на таку, що вчинила злочин.[8]

У здійсненні затримання можуть брати участь представники громадськості, а також особи, які мають необхідні спеціальні пізнання. Під час проведення затримання органи дізнання зобов'язані вжити необхідних заходів до фіксації обстановки та обставин затримання, охорони місця події, здійснити невідкладні дії з виявлення, закріплення та вилучення слідів злочину й інших фактичних даних.

Для виявлення і закріплення фактичних даних, які мають до­казове значення, при затриманні можуть застосовуватися кіно­зйомка, відеозапис та інші науково-технічні засоби. Дії затрима­ного й обстановка затримання можуть бути зафіксовані за допо­могою фотозйомки та інших засобів технічного документування.

Про проведене затримання орган дізнання, слідчий або проку­рор зобов'язані скласти протокол з додержанням встановлених вимог. У протоколі затримання мають бути відображені дії підо­зрюваного, обставини, які є підставою затримання, фактичні дані, які мають значення у справі, отримані під час затримання, а також обставини їх знайдення та закріплення.

З метою припинення злочинної діяльності та запобігання спробам приховатися від слідства, а також вчинення дій, спрямо­ваних на перешкодження встановленню об'єктивної істини у справі, особа, підозрювана у вчиненні злочину, може бути до об­рання щодо неї запобіжного заходу — арешту — попередньо ув'язнена під варту на строк не більше сімдесяти двох годин.

Підозрюваний може бути ув'язнений під варту лише за наяв­ності достатніх доказів вчинення ним злочину, за який за законом може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі.

Про досудове ув'язнення під варту орган дізнання або слідчий виносять мотивовану постанову і протягом двадцяти чотирьох годин повідомляють прокурора та місцевий суд.

Підозрюваному мають бути роз'яснені його процесуальні права, про що складається декларація прав затриманого, копія якої вручається особі, яку взяли під варту.

Протягом сорока восьми годин з моменту отримання повідо­млення про ув'язнення підозрюваного суд зобов'язаний дати санкцію на арешт підозрюваного або звільнити його.

Порядок тримання під вартою осіб, які підозрюються у вчи­ненні злочину, визначається Законом "Про досудове ув'язнення".

Затримання на місці злочину (затримання з речовим доказом) як слідча дія може бути дозволено до провадження перед пору­шенням кримінальної справи. Це випливає як з логіки доказуван­ня, так із змісту закону. Не випадково ч. 1 ст. 106 КПК України називає як підставу затримання факт, "коли особу застали при вчиненні злочину", що може бути реальним до порушення кримінальної справи. Крім того, п. 2 ст. 94 КПК України називає як привід до порушення кримінальної справи повідомлення пред­ставників влади, "які затримали підозрювану особу на місці вчи­нення злочину".