Реферат: Питання особистої гігієни

Підготувала: ст. гр. 2А

Соколюк Тетяна

Коломия, 2001 р.

Особиста гігієна є основою здорового способу життя, ефективної первинної і вторинної профілактики різних захворювань. Особиста гігієна – це комплекс заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров'я шляхом дотримання гігієнічних вимог у повсякденному житті й діяльності людини.

До сфери особистої гігієни входять: гігієна тіла і ротової по­рожнини, гігієна фізичного виховання та загартовування, за­побігання шкідливим звичкам, гігієна статевого життя, гігієна одягу та взуття, гігієна відпочинку і сну, гігієна індивідуального харчування, гігієна розумової праці, психогігієна тощо.

Гігієна тіла, забезпечення його чистоти, догляд за шкірою і волоссям є найдавнішими елементами особистої гігієни. Сис­тематичне вмивання забезпечує чистоту і нормальне функціо­нування шкіри, що дуже важливо у зв'язку з її фізіологічною роллю.

Так, через шкіру за одну годину виділяється 10-20 мл поту. При виконанні важкої роботи і перегріванні ця кількість може збільшуватися до 300-500 мл і вище. Щодоби через шкіру дорослої людини виділяється до 15-40 г шкірного жиру, до складу якого входять різні жирові кислоти, білки та інші речо­вини, відбувається злущення до 15 г епідермісу, що ороговів.

Через шкіру виділяється значна кількість летких речовин, зокрема таких, як пропанол, оцтова кислота, ацетон, метанол, органічні та неорганічні солі, ферменти. Сукупність цих та інших речовин сприяє розмноженню на шкірі бактерій і грибів, особливо у ділянці промежини та відхідника.

Понад 90% від загальної кількості мікроорганізмів знахо­дяться на шкірі рук. На ній також скупчується велика кількість пилових і мікробних аерозолів, забруднення з предметів, одя­гу, і, як наслідок, шкіра швидко втрачає еластичність, стає джерелом неприємних запахів.

Проникнення в шкіру гноєтворних мікроорганізмів може спричинити локальні та генералізовані запальні процеси в ній.

Водночас шкіра, особливо чиста, має бактерицидні власти­вості — кількість мікробних тіл у суспензії мікроорганізмів, нанесених на чисту шкіру протягом 2 год, знижується більше ніж на 90 %. Бактерицидність добре вимитої шкіри в 15-20 разів вища, ніж брудної. Тому необхідно обмивати все тіло теплою водою (бажано під душем) не менше одного разу на тиждень. Крім обов'язкових умивань уранці і перед сном, щодня увечері слід мити ноги. Необхідно також, особливо жінкам, обмивати зовнішні статеві органи, що також є еле­ментом щоденної особистої гігієни. Волосся рекомендується мити 1 раз на тиждень, якщо шкіра суха, і 1 раз на 3-4 дні, якщо шкіра жирна.

Якщо замість душу із санітарною метою використовують ванну, то після миття обов'язково слід ополіскувати тіло чис­тою водою. Необхідно обов'язково мити руки перед їдою.

Для більш ефективного усунення забруднень із поверхні шкіри і волосся застосовують різні мила і синтетичні мийні засоби (СМЗ). Мила — це різновид водорозчинних солей ви­щих жирних кислот, що мають мийну здатність і до складу яких входять поверхнево-активні речовини (ПАР), їх отриму­ють шляхом нейтралізації вищих жирних кислот або омилен­ня нейтральних жирів їдкими лугами.

Завдяки високій поверхнево-адсорбційній активності мило сприяє емульгуванню та знищенню жирового змащування і відмиванню забруднень із поверхні шкіри. Контактуючи з епі­дермісом, луг, що входить до складу мила, перетворює його білкову частину на легкорозчинні лужні альбумінати, які знищуються внаслідок змивання. Тому часте миття сухої шкіри з милом діє на неї несприятливо, збільшуючи сухість, спричиня­ючи свербіж і утворення лупи, а також випадання волосся. Кількість вільних лугів у милі регламентується, наприклад, в туалетних його сортах їх вміст не повинен перевищувати 0,05 %.

Додавання до мила ланоліну, що входить, зокрема, у рецеп­туру «Дитячого» мила, пом'якшує подразливу дію лугів. Віднов­ленню кислої реакції шкіри, що визначає її бактерицидну дію, сприяє полоскання сумішшю, до складу якої входить оцтова кислота.

Під час прийняття процедур забороняється палити, гучно розмовляти. Перед парильнею слід прийняти теплий душ, у сауні необхідно запобігати перегріванню голови.

Основний спосіб гігієнічного догляду за ротовою порожни­ною — двічі на день (вранці і перед сном) чистити зуби. Чи­щення зубів необхідне для знищення зубного нальоту, спо­вільнення процесів утворення зубного каменю, який є одним із головних чинників розвитку карієсу і пародонтозу, знищення неприємного запаху з рота, зменшення кількості мікроор­ганізмів у ротовій порожнині, в тому числі і умовно-патоген­них, для розвитку яких у ній є необхідні поживні речовини та сприятливі щодо температури і вологості умови.

Для механічного чищення зубів використовують спеціальні зубні порошки й пасти. Головними компонентами зубного порошку є очищена крейда та різні додатки. Властивості зубного порошку очищати зуби і масажувати ясна достатньо високі, однак його головним недоліком порівняно з пастами є абразивний вплив на емаль зубів. Асортимент зубних паст включає гігієнічні та лікувально-профілактичні пасти. У рецептуру ліку­вально-профілактичних паст, на відміну від гігієнічних, з метою створення протизапального, фторзамісного позитивного впливу на зуби і ясна вводяться різні біологічно активні речовини: вітамі­ни, рослинні екстракти, мінеральні солі, мікроелементи тощо.

Чистять зуби спеціальними зубними щіточками, що відрізня­ються одна від одної розмірами робочої поверхні, матеріалом (із свинячої щетини або синтетичних волокон) та формою. Зручніше застосовувати щітки з увігнутою робочою поверх­нею до 3—3,6 см для дорослих і до 2,5—3 см для дітей.

Основними компонентами фізичної культури є ходьба, біг, ранкова гігієнічна гімнастика, плавання, різні види спортив­них ігор і занять. Найпростішими видами фізичної культури повинні займатися всі практично здорові дорослі й діти. Обов'язковим елементом режиму дня мають бути адаптовані фізичні вправи і для більшої частини осіб, хворих на будь-які хронічні захворювання.

Практично для більшості людей найдавнішим, найдоступ­нішим і таким, що не має протипоказань, видом фізичної діяль­ності є ходьба. «Рух як такий може за своєю дією замінювати будь-які ліки, але всі лікувальні засоби світу не в змозі замі­нити дію руху» — неодноразово підкреслював відомий фран­цузький терапевт Тіссе.

Загартовування — це підвищення стійкості організму до впливу коливань температури повітря і води, вологості повітря, атмос­ферного тиску, сонячної радіації та інших фізичних чинників навколишнього середовища.

Розпочинати загартовування можна в будь-яку пору року. Головними загартовуючими чинниками є повітря, вода і со­нячна радіація. Однак, найпоширенішою формою загартову­вання повітрям є повітряні ванни (аеротерапія). Розрізняють повітряні прохолодні (14-20 °С) і холодні (менше ніж 14 °С) ванни. Доступною і корисною формою загартовування по­вітрям верхніх дихальних шляхів є соду приміщенні з відчи­неною кватиркою в будь-яку пору року).

Одним із найефективніших видів загартовування водою є купання у відкритих водоймах, сприятливий вплив якого зумовлений поєднанням його позитивних рис та переваг з ак­тивними фізичними вправами, сонячною радіацією та меха­нічним впливом води.

Дуже корисні звичайні і особливо контрастні душі, їх варто застосовувати поперемінне тривалістю 0,5—2 хв. за темпера­тури, що змінюється в діапазоні від 20-35 °С до 10-45 °С. За відсутності технічної можливості використання душу з різкою зміною температури води прийняття теплого (гарячого) душу можна чергувати з обмиванням прохолодною (холодною) во­дою в заздалегідь підготовленій ємності.

Обов'язковою умовою здорового способу життя є відмова від шкідливих звичок, зокрема паління, вживання алкоголю, наркотиків, статевих збочень тощо.

Несприятливий вплив паління на здоров'я пов'язаний на­самперед із хімічним складом тютюнового диму, що вдихаєть­ся, і його високою температурою. З димом в організм надхо­дять нікотин, синильна кислота, оксид вуглецю, аміак, миш'як, радіоактивні полоній-219 і свинець-210, інсектициди, смолисті речовини та багато інших (близько 100) шкідливих речовин, що утворюються внаслідок ,сухої перегонки тютюну і паперу за температури 250-300 °С. Паління підвищує вміст у крові карбоксигемоглобіну, зумовлює гіпоксію тканин, негативно впливає на функції шлун­ка та ендокринних залоз, кровоносні судини, зуби, ротову порожнину, погіршує пам'ять і увагу, знижує розумову пра­цездатність. Середня тривалість життя тих, хто палить, на 5-7 років коротша, ніж тих, хто не палить.

Великою небезпекою (особливо для дітей та вагітних жінок) є вимушене пасивне паління під час перебування у приміщенні, що забруднюється тютюновим димом.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--