Реферат: Плани та методи клінічних досліджень

Перехресний план (cross-over design) — схемно можна уявити собі таким чином: є два лікарські препарати А і В, в результаті всі пацієнти одержують і ліки А, і ліки В. Для цього пацієнтів якимось чином поділяють на групи, одна група одержує терапію АВ, інша – ВА. Між призначенням двох різних препаратів існує так званий часовий проміжок (wash-out реriod) виведення ліків з організму для виключення взаємовпливу препаратів, що вивчаються.

Такий дизайн часто застосовується у фармакокінетичних і фармакодинамічних додатках, при виборі оптимальних доз препарату, оцінюванні біоеквівалентності тощо.

Оскільки в даному випадку не враховується міжгрупова варіабельність, даний дизайн за деяких умов вимагає меншої кількості пацієнтів, що включаються. Іншою перевагою цього підходу є можливість враховувати зауваження пацієнтів.

Проте даний метод має і недоліки. Ефекти різних лікувань можуть перекриватися і змішуватися, крім того, план, що включає період виведення ліків з організму, може виявитися безвідповідальним з погляду етики. У разі вибування пацієнта після завершення першого етапу неможливо використовувати його дані на етапі статистичного аналізу.

План латинських квадратів — групи пацієнтів підбираються так, щоб кількість пацієнтів у групі збігалася з кількістю випробовуваних препаратів. Пацієнти одержують всі ліки по 1 разу в різній послідовності. Можна збільшити кількість пацієнтів у групі пропорційно кількості випробовуваних препаратів. При цьому, наприклад, у випадку 3 препаратів дозволити 4-му пацієнту вибирати будь-яку послідовність прийому, 5-му — одну з двох, що залишилися, і т.д. У разі порівняння М лікарських препаратів буде потрібно М, 2М, 3М і т.д. пацієнтів. У таблиці наведений план латинських квадратів 4x4.

А	В	С	Д
В	С	Д	А
С	Д	А	В
Д	А	В	С

Так само, як при перехресному плані, в даному випадку існує можливість враховувати думку пацієнтів, і для проведення дослідження не вимагається великої кількості пацієнтів. Аналогічно перехресному плану серед недоліків можна назвати можливу наявність ефекту дії, що продовжується, і існування ризику можливого виключення цілого блоку пацієнтів. Крім того, зібрані відповідно до такого плану дані потребують складного статистичного аналізу, наприклад, з використанням методів дисперсійного аналізу.

Мультиперехресний план — схемно можна зобразити таким чином: препарат, що вивчається, – А, плацебо – П. Кожен пацієнт одержує послідовність АПАПАПАП або ПАПАПАПА. Проміжки часу отримання А і П однакові, а в кінці кожного фіксуються показники стану пацієнта. Метою такого дослідження є встановлення того, що препарат А дає більший ефект, ніж П. Для цього розглядаються суміжні періоди терапії і обчислюється, наприклад, узагальнений показник, що дорівнює загальній кількості періодів А, по закінченні яких стан пацієнта був краще, ніж після закінчення відповідного періоду П. У разі даної схеми залежно від мети дослідження плацебо може бути замінено препаратом в іншому дозуванні або тим самим препаратом, виготовленим іншою фармацевтичною компанією, що вивчається.

Умовою для вживання такого плану є короткий період виведення препарату і досить швидке відновлення симптомів хвороби після припинення лікарської терапії. У разі виконання всіх умов застосування така модель досить добра для правильного обліку реакцій пацієнтів на препарат, що вивчається.

Можна ввести для такої моделі поняття «індекс ефективності». Припустимо, в дослідженні передбачено n періодів, число різниць між показниками до і після чергового періоду (позначимо їх Yi) дорівнює відповідно n — 1. Тоді індекс ефективності можна визначити як

Позитивне значення даного показника свідчить про ефект лікування, близькість до нуля – про відсутність такого ефекту, негативне – про негативний ефект.

План паралельних груп – найпоширеніший варіант; біля 95% клінічних досліджень проводиться відповідно до плану такого типу. Загальна кількість пацієнтів при цьому залежить, у тому числі, від кількості груп, і може виявитися достатньо великою з урахуванням міжіндивідуальних відмінностей. За допомогою вказаних вище способів рандомізації пацієнтів випадковим чином розподіляють у групи. Точне порівняння ефективності різних методів лікування можливе лише при дотриманні умов однорідності груп хворих, що порівнюються, за всіма ознаками.

Деяка модифікація цього методу – багатогрупова модель застосовується, наприклад, під час вивчення впливу різних доз препарату. Крім того, відома так звана неоднорідна модель, у цьому випадку на першому етапі всі пацієнти одержують лікування, що вивчається, а потім пацієнти, які продемонстрували наявність реакції на терапію, що проводиться, за допомогою методів рандомізації розподіляються за групами для проведення подальшого дослідження.