Реферат: Планування у тваринництві

29,5

19,4

5,5

0,5

614

381

233

72

6

38

24

14

5

1

Разом 641,5 52,2 707 55 692 43 Всього 1229 100 1288 100 1610,5 100

З структури грошових надходжень від реалізації продукції в СТОВ “Промінь” бачимо, що господарство спеціалізується як на виробництві продукції рослинництва і тваринництва, 57 % грошових надходжень по продукції рослинництва, а 43% - тваринництва. Найбільша частка у структурі грошових надходжень припадає на скотарство – це 38%, з них 24% від реалізації молока, 14% -яловичини.

Отже господарство спеціалізується на мясо-молочному скотарстві.

Скотарство є традиційною галуззю виробництва СТОВ “Промінь”, тут з часів заснування розводять високопродуктивну худобу сегментальської породи.

1.3 Організація виробництва тваринницької галузі

У сільському господарстві більшості районів України скотарство є однією з провідних галузей.

Велика рогата худоба розповсюджена скрізь. Виробництвом продукції скотарства займаються підприємства різних типів, однак переважає надходження молока і яловичини зі спеціалізованих господарств. До таких і належить дане дослідне господарство “Промінь”. Воно спеціалізується на виробництві молока та яловичини.

М’ясо-молочні підприємства є найбільш розповсюдженим типом підприємств, які займаються скотарством. До даного типу господарств і належить СТОВ “Промінь”. Вона виробляє основну частку молока та яловичини.

СТОВ “Промінь” розташоване у зоні діяльності підприємств по переробці молока.

Розмір ферм великої рогатої худоби забезпечує оптимальні умови для застосування сучасної техніки, запровадження прогресивних форм і способів організації праці

При організації галузі велику увагу потрібно звертати на те, що:

- великі затрати праці і загальні витрати, зумовлені збільшенням обсягу ручної праці під час годівля, догляду за тваринами, виконанням виробничих процесів;

- збільшення витрат на транспортування кормів з місця їх вирощування і заготівлі, приготування до розміщення в годівницях;

- велика кількість поголів’я у приміщеннях, є причиною поширення хвороб;

- обмежена рухомість тварин, що приводить до більш швидкого їх зносу, передчасної втрати продуктивності і вибракування;

- збільшення кількості підстилки, щодобове видалення гною.