Реферат: Податкова політика держави 2

Структурно-логічна схема ПДВ представлена на рис.1.4

Рис.1.4 Структурно – логічна схема ПДВ

Іншим непрямим податком є акциз.

Походження терміна «акциз» пояснюється по - різному:

1) excidere - робити надрізи на бірках, що означають сплату податку ;

2) ciseaux - ножниці, що визначають розходження в ціноутворенні;

3) accidere - відсікання, відрізання частини ціни товару при акцизі;

4) assidere - накладати, установлювати .

Схема акцизного збору представлена на рис.1.5.

Рис.1.5 Структурно – логічна схема акцизного збору

Акцизи були відомі вже в ДревньомуРимі, де податки з внутрішнього споживання використовувалися досить широко. У Західній Європі система акцизів уперше вводиться в Голландії під час війни з Іспанією й у XVI сторіччі була настільки поширеною, що деякі предмети оподатковувалися по п'ять-шість разів. Прямування акцизів по Європі проходило дуже складно і їх впровадження сприймалося насторожено, при цьому акциз і одержав другу назву - «голландського чорту». У Росії акцизи вперше з'являються при Петpі Великому, хоча податки, по своїй природі схожі з ними, були давно. Так, у 1574 році в жалуваній грамоті Великого князя Василія Івановича мешканцям міста Смоленська було продиктовано стягувати з м'ясників при забої «яловичини» по півгрошу (акциз із м'яса). На початку 17 сторіччя згадується про збір із темянного майстерності (ладану) - по 7 алтин із пуда, а про медяну данину і брашне мито згадується в 10 сторіччі. Самий же термін «акциз» уперше зустрічається в регламенті 1719 р. штатс-контор- колегії, що, певне, запозичав Петро I із шведського законодавства, згадуючи в регламенті «про митну і акцизну контору».

Отже, історичний екскурс і характеристика непрямих податкових важелів дозволяє стверджувати, що вони грають велику роль в формуванні державного бюджету країни, оскільки займають майже четверту частину в загальній сумі всіх надходжень до бюджету.

1.2 Особливості нарахування ПДВ та акцизного збору

Приблизно в третині держав, де стягується ПДВ, встановлено єдину податкову ставку (Аргентина, Бра­зилія, Великобританія, Данія, Нова Зеландія, Фінляндія, Японія та ін.). Розмір єдиної ставки коливається від 3 до 28%. Найнижча з єдиних ставок застосовується в Японії (3,6%), Панамі (5%), у ряді інших країн Латинської Америки (6—7%). Найвищі — в Чехії та Словаччині (23%), в Данії (22%), Болгарії (20%). Високі єдині ставки було встановлено при введенні податку в деяких країнах СНД — у Білорусі, Казахстані, Росії (28%). У середньому ж по всіх країнах, які мають єдині ставки, її розмір становить 17—18% (Бра­зилія, Великобританія, Фінляндія, Канада та ін.).

Однак більшість країн встановлюють декілька ставок податку на додану вартість — від двох (Німеччина, Норвегія, Україна) до п'яти (Ірландія, Марокко, Туреччина, Франція) і навіть шести (Бельгія). Багато країн мають три ставки (Ізраїль, Нідерланди, Португалія) або чотири (Греція, Італія, Румунія).

Одна із ставок є головною. Її називають стандартною, або нормальною. Вона коливається від 7—10 до 22—25% (інколи вище). Найвищі із стандартних ставок при введенні ПДВ було встановлено в деяких країнах Східної Європи (в Угорщині — 25%). Найнижча із стандартних ставок діє в Німеччині (7%). У середньому ж стандартна ставка дорівнює 17—18% (Греція, Нідерланди, Португалія, Франція). Винят­ком із загального правила є Малаві, де встановлено надзви­чайно високу стандартну ставку — 35% .

Поряд із стандартною ставкою встановлюються одна або декілька знижених ставок. Зазвичай вони застосовуються до товарів першої необхідності. Розміри знижених ставок можуть коливатися від 1—2 до 10% (дуже рідко — вище). Найнижча із скорочених ставок застосовується в Бельгії (1%). Поряд з нею діють дві інші знижені ставки (6 та 7%). У Франції скороченими є три ставки (2,1; 4; 5,5%). Найвища із скорочених ставок при введенні податку була встановлена Угорщиною (15%).

Щодо деяких товарів, навпаки, встановлюються завищені ставки. Розмір їх коливається в середньому від ЗО до 50%, а інколи і значно вище. Завищені ставки стосуються предметів розкошу, до яких можуть відноситись коштовні вироби, автомашини, косметика, електроприлади тощо. У Норвегії завищена ставка може сягати 125%, у Кенії — 270%.

Як можна бачити, амплітуда коливань ставок доволі значна. В Італії, де встановлено три ставки, стандартна ставка дорівнює 19%, знижена — 4,9, завищена — 38%. Греція встановила традиційний європейський ПДВ з місцевими поправками на ставки: стандартна ставка дорівнює 18%,завищена — 36, знижена — 3% (газети, журнали, книги) і 8% (предмети першої необхідності).

Особливістю ПДВ є так звана нульова ставка. Вона встановлена у Великобританії, Греції, Ірландії, Нідерландах, Португалії, у 1997 році встановлена в Україні. Нульова став­ка і звільнення від оподаткування — не одне й те ж. Нульова ставка — це ставка податку, який, у принципі, стягується, але за ставкою 0 відсотків. У цьому розумінні нульова ставка має такі ж наслідки, як і звільнення від податку. Однак підприємець, котрий сплачує податок за нульовою ставкою, отримує право на повернення всієї суми ПДВ, що входить у вартість товарів та послуг, які придбаваються ним у процесі виробництва товарів. Подібна пільга ставить його в більш вигідні умови порівняно з тими підприємцями, котрих про­сто звільнено від сплати податку.

У деяких країнах коло товарів, до яких застосовується нульова ставка, дуже широке; в інших — дуже обмежене. У Великобританії, наприклад, за допомогою нульової став­ки фактично звільнено від сплати податку майже всі про­довольчі товари (за винятком шоколаду, кондитерських виробів, алкогольних напоїв). За нульовою ставкою оподат­ковуються також такі послуги, як каналізація та водопо­стачання (якщо вони не для промислових цілей). Нульова ставка застосовується до книг, періодичних видань, переве­зення пасажирів тощо.

В Україні відповідно до Закону «Про податок на добав­лену вартість» від 20.12.1991 р. сплата податку на додану вартість провадилася за ставкою в розмірі 28 відсотків; при реалізації товарів (робіт, послуг) за регульованими цінами і тарифами, що включають податок, застосовувалась ставка в розмірі 22 відсотків.

З 1993 року обчислення ПДВ проводилося за ставкою 21, 875 відсотка до оподатковуваного обороту та за ставкою 16,67 відсотка до оподатковуваного обороту з реалізації товарів (робіт, послуг) у валютах країн СНД.

З другого півріччя 1997р. введено в дію новий Закон "Про податок на додану вартість", згідно із яким всі об'єкти оподаткування, за ви­нятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами з урахуванням акцизного збору, ввізного мита,інших податків і зборів (обов`язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами україни з питань оподаткування. до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв`язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

У разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов`язаний з продавцем особі, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію україни платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товаів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній деклараціі з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону україни, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов`язаних з ввезенням (пересіланням) таких товарів, плати за використання об`єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов`язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами україни з питань оподаткування. визначена вартість перераховується в укаїнські гривні за валютним (обмінним) курсом нціонального банку україни, що діяв на момент виникнення податкових зобов`язань.

В цьому випадку сума податку на додану вартість нараховується за формулою, де:

В - митна вартість товару,

З - митні збори,