Реферат: Податкова система Франції

Прихильники ПДВ відносять до його позитивних якостей нейтральність по відношенню до підприємств, а також реальність і стабільність надходження коштів до бюджету. Він створює сприятливі умови для експорту продукції та стримує до певної міри споживання предметів розкоші. На сьогодні близько 40 країн світу, в тому числі більшість європейських країн, застосовують ПДВ. Передбачуваний розвиток ПДВ полягає в скороченні числа ставок і вдосконалення методів його розрахунку. На відміну від ФРН, де частина ПДВ йде до земельних бюджетів, у Франції ПДВ повністю поступає до центрального бюджету. Разом з тим за рахунок ПДВ місцеві колективи можуть отримувати дотації від держави. Частина ПДВ (приблизно 1,4%) йде на потреби ЄЕС.

Прибутковий податок

Прибутковий податок складає біля 20% податкових прибутків центрального бюджету Франції.

У інших розвинених країнах частка прибуткового податку значно вища. Це пов'язано з історичними особливостями оподаткування у Франції, а також з тим, що уряд активно використовує прибутковий податок для проведення своєї соціальної політики. У умовах нерозвиненості суспільних фондів споживання прибутковий податок є інструментом стимулювання сім'ї, надання допомоги незаможним, отримання освіти та ін.

Крім того, на прибутковий податок покладені також функції стимулювання внесків населення в заощадження, нерухомість, купівлю акцій тощо. Все це разом створює складну систему розрахунку податку і застосування численних пільг, вирахування і винятків. Такий підхід до податку значною мірою ускладнює його, робить майже не можливим розуміння його населенням і різко скорочує податкову базу, за рахунок звільнення від сплати податку великої кількості платників податків. Так, з 25 млн. платників податків фактично платять податок тільки 13 млн., або 52%. У інших західноєвропейських країнах ця частка значно вища. У Бельгії - 95%, в ФРН - 84%, Іспанії - 75%, Великобританії - 66%. Податок носить загальний характер. Потенційними платниками є всі фізичні особи країни, тобто населення, а також підприємства і кооперативи (як правило, дрібні і сімейні), що не є акціонерними товариствами.

Податок в принципі єдиний (розраховується за єдиною прогресивною шкалою), але разом з тим він бере до уваги економічне, соціальне, сімейне становище і вік кожного платника податків.

Податок є прогресивним, ставки прогресії від 0 до 56,8% в залежності від прибутків платника. Щорічно шкала уточнюється, що дозволяє врахувати інфляційні процеси.

Наприклад, в 1989 році межа застосування кожної ставки збільшувалася на 2,6% у порівнянні з 1988 роком.

Прибутковий податок повинні сплачувати всі, хто проживає у Франції за рахунок прибутків, отриманих в країні і за кордоном (з урахуванням угод, щоб уникнути оподаткування, якщо такі є).

Принциповою особливістю прибуткового податку є те, що обкладенню підлягає прибуток не окремо фізичної особи, а прибуток сім'ї. Причому якщо платник неодружений, то для податку це сім'я з 1 людини. Податок платиться всіма громадянами починаючи з 18-літнього віку.

Це дозволяє державі через податок здійснювати заходи на підтримку сім'ї, стимулювати її зростання. Разом з тим, складання невеликого прибутку одного члена сім'ї із загальним прибутком підвищує частку податкового вилучення з його прибутку.

На відміну від практики більшості європейських країн, у Франції оподаткування прибутковим проводиться не біля джерела, а за сукупним прибутком, заявленим в декларації, яку платник складає один раз в рік. Такий порядок стягування ускладнює контроль за повнотою обчислення податків, сповільнює оборот надходження податку до державного бюджету. Крім того, якщо протягом року прибутки у платника податків впадуть, то у нього виникнуть фінансові труднощі зі сплатою податку з прибутків загалом за рік.

Для вирахування податку прибутки платника податків діляться на 7 категорій:
1) Оплата за працю (заробітна плата) при роботі за наймом;
2) Земельні прибутки (прибутки від здачі в оренду будівель і землі);
3) Прибутки від оборотного капіталу (дивіденди і проценти);
4) Прибутки від перепродажу, що поділяються на прибутки: а) від перепродажу будівель; б) від перепродажу цінних паперів (акцій і облігацій). 5) Прибутки від промислової і торгової діяльності підприємств, що не є акціонерними товариствами; 6) Некомерційні прибутки (прибутки осіб вільних професій); 7) Сільськогосподарські прибутки.

Чисті прибутки у всіх 7 категоріях визначають чистий прибуток платника податків.

У кожній з 7 категорій діє своя методика визначення чистого прибутку.

Загальним правилом вирахування для визначення чистого прибутку є те, що віднімаються всі виробничі витрати, пов'язані з отриманням даного прибутку. Віднімаються також витрати, пов'язані з підтримкою літніх батьків (продуктові пенсії), і на доброчинні цілі. Отриманий чистий прибуток і підлягає оподаткуванню.

Для розрахунку податку чистий прибуток сім'ї розподіляється на частини (коефіцієнт сім'ї). Потім визначається сума податку по відповідних ставках на одну частину.

Загальний розмір податку визначається складанням сум податку по кожній частині.

Така схема дозволяє пом'якшити прогресивність оподаткування і створити певні пільги багатодітним сім'ям.

Після розрахунку величини податку він може бути скорочений на 25% суми витрат, пов'язаних з утриманням дітей в дитячих дошкільних установах, наданню допомоги літнім, сплатою процентів за кредит, страхуванням життя, купівлею акцій тощо.

Розглянемо кожну категорію нарізно і діючий порядок визначення чистого прибутку.

ОПЛАТА ЗА ПРАЦЮ (заробітна плата) при роботі за наймом.

Із загальної суми заробітної плати віднімаються:
а) внески на соціальне страхування;
б) витрати на навчання професії;
в) професійні витрати (проїзд від будинку до місця роботи і зворотно, витрати на обід і т.д.). Вказані витрати лімітуються 10% заробітної платні, однак платник може надати рахунки, що підтверджують додаткові витрати, але це повинні бути всі реальні, фактично сплачені рахунки. Тому 95% населення користується 10% знижкою.

Після цього оподатковувана заробітна платня меншає на 20% "знижки на вимушену чесність", оскільки наймані працівники не мають можливості приховувати прибутки (їх заробітна плата легко перевіряється), на відміну від торговців і дрібних підприємців.

Необхідно також мати на увазі. що вказані знижки (10% і 20%) не застосовуються до заробітної плати, що перевищує 500 тис. фр. на рік.

ЗЕМЕЛЬНІ ПРИБУТКИ (прибутки від здачі в оренду будівель і землі).

Із загального прибутку виключається:
а) 15% при оренді будівель і 10% при оренді землі;
б) витрати, пов'язані з утриманням будівель;
в) суми податку на будівлі і на землю.

ПРИБУТКИ ВІД ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ (дивіденди і проценти)

Загальні прибутки меншають на:
а) витрати, пов'язані з оплатою послуг банку, якщо він веде справи по акціях;
б) 16 тис. фр. для стимулювання дрібних держателів акцій.

Крім того, не обкладається сума прибутків від процентів по внесках на ощадну книжку до 60 тис. фр. (середній процент 4,5% річних).