Реферат: Подвійне оподаткування: суть, проблеми та шляхи уникнення
Першу групу складають доходи, отримані від незалежної особистої діяльності. До цієї групи належать доходи від надання професійних послуг, тобто незалежної наукової, літературної, артистичної, викладацької чи іншої діяльності.
Другу групу складають доходи, отримані від роботи за наймом. До цієї групи включаються заробітна плата, платня та інші подібні типи винагород.
Третю групу складають особливі види доходів, тобто доходи визначених категорій осіб, для яких міжнародними договорами встановлено особливі норми уникнення або зменшення подвійного оподаткування. До третьої групи включаються: гонорари директорів, доходи (включаючи пенсії), виплачувані з державних фондів або фондів адміністративно-територіальних утворювань; пенсії, виплачувані з інших джерел; доходи працівників сфери мистецтв і спортсменів; винагороди, стипендії та інші платежі, отримувані викладачами, вченими, студентами і практикантами, тощо.
Принцип оподаткування гонорарів директорів, віднесених до третьої групи доходів, полягає у праві оподаткування таких гонорарів у країні – резиденції компанії, що виплачує винагороду.
Винагорода директора – це винагорода, яка виплачується за його вклад як члена вищого керівного органу організації й виключає його оплату як службової особи компанії, яка обкладається податком згідно зі ст. 15 «Залежні особисті послуги» як звичайна платня і заробітна плата.
Договори, укладені Україною, надають виключне право оподаткування пенсій та інших подібних винагород, що сплачуються за державним пенсійним забезпеченням, яке є частиною системи соціального забезпечення України, самій Україні, проте оскільки законодавство України не передбачає оподаткування державних пенсій, таке положення не встановлює оподаткування зазначених пенсій в Україні, а є лише гарантією того, що будь-яка державна пенсія України, яка сплачуватиметься колишньому громадянину України, не оподатковуватиметься у його новій країні-резиденції.
Оподаткування доходів від здійснення державної служби розглядається спеціальною статтею договорів.
Уст. 19 «Державна служба» визначено норми, відповідно до яких оплачується державна служба, зокрема, вона оплачується договірною державою, її політико-адміністративним підрозділом або місцевими органами влади. Така оплата оподатковується лише в цій країні. Це положення щодо оподаткування доходів дипломатів і консульських працівників тотожне положенням про суверенність імунітету Віденської Конвенції про дипломатичні зносини та Віденської Конвенції про консульські зносини.
Виняток із принципу надання виключного права оподаткування країні-резиденції визначено у ст. 19, а саме: країна, в якій здійснювалася служба, має право оподатковувати винагороду за службу, якщо фізична особа є резидентом цієї країни, яка:
· є громадянином цієї країни, або
· не стала резидентом цієї країни лише з метою здійснення служби.
Таким чином, країна, в якій здійснюється служба, може застосовувати своє право, оподатковуючи доходи так званого «найнятого на місці» персоналу іноземної дипломатичної або консульської служби (наприклад, водіїв або секретарів).
Враховуючи те, що до пенсій, які виплачуються державним службовцям, повинен застосовуватися такий самий податковий режим, як до винагород і заробітної плати, сплачуваних таким службовцям у період їх активної діяльності.
Угоди містять також спеціальні положення щодо звільнення від оподаткування в одній країні будь-яких сум, отриманих студентом або стажувальником з іншої країни. Звільнення обмежується сумами, отриманими ззовні першої вищезазначеної країни з метою навчання, підготовки або утримання. Слід зазначити, що норми цього положення дуже важливі, оскільки гарантують звільнення від сплати податку і сприяють міжнародному обміну студентами.
Деякі податкові договори України також передбачають спеціальне дворічне звільнення від оподаткування доходів вчителів і професорів, які перебувають в іншій країні у зв'язку з обміном. Проте у більшості з них не передбачено спеціального положення щодо вчителів і професорів, в основному оподаткування їх доходів підпадає під ті самі норми, що стосуються осіб, які надають незалежні та залежні особисті послуги.
Стаття 22 «Інші доходи» є обов'язковою в усіх договорах про уникнення подвійного оподаткування. Згідно з цією статтею будь-які доходи, про які спеціально не йдеться в інших статтях угод і які одержуються особою з постійним місцеперебуванням (резидентом) в одній із договірних держав із джерел у другій договірній державі, можуть обкладатися податками лише у тій державі, в якій особа має постійне місцеперебування.
Проте низкою договорів також надається право оподаткування іншій країні, якщо джерело прибутку виникає в цій іншій країні.
Зокрема, відповідними міжурядовими двосторонніми договорами (ст. 22 «Інші доходи»), укладеними з Індією, Канадою, Індонезією, Єгиптом, В'єтнамом, передбачено, що види доходів резидента договірної держави, про які не йдеться у попередніх статтях договорів (конвенцій) і які одержуються з джерел у другій договірній державі, можуть також оподатковуватися у державі, в якій вони виникають. Це означає, що види доходів резидентів цих країн, джерелом яких є Україна, підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до чинного податкового законодавства України.
Слід зазначити, що не існує норм визначення джерела такого доходу і це питання розглядається лише в межах національного законодавства країни щодо оподаткування. Більшість категорій доходу розглядається в специфічних нормах податкових договорів, а доходи, про які не йдеться окремо, можуть включати щорічну ренту (за винятком, якщо вона розглядається в статті про пенсії), а також деякі категорії полісів страхування життя; пенсійний дохід від роботи не за наймом, пенсійні виплати; виграші від азартних ігор і лотерей; аліменти і допомогу на дітей, що виплачується внаслідок розірвання шлюбу; компенсації при звільненні; компенсації за збиток при незаконному звільненні тощо.
Принцип, за допомогою якого Україна усуває подвійне оподаткування вищенаведених та інших доходів фізичних осіб, – це принцип кредиту: якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, то такий платник податку визначає суму такого зменшення за визначеними підставами у річній податковій декларації. Сума податку з іноземного доходу платника податку – резидента, сплаченого за кордоном України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку (з урахуванням суми отриманого іноземного доходу).
ЛІТЕРАТУРА
1. А.Н. Козырин. Налоговое право зарубежных стран вопросы теории и практики М., 1993. с. 42-43:
2. Даценко Л., Радченко А. Деякі аспекти оподаткування доходів фізичних осіб – нерезидентів у межах застосування міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування //Вісник податкової служби України, жовтень 2005 р., № 38 (368), с. 53
3. Закон України « Про систему оподаткування» від 17 лютого 1997
4. Закон України « Про внесення змін і доповнень до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств»
5. Податкова система України: Підручник , За ред. В.М Федосова К., 1994, с 104-106
6. http://www.visnuk.com.ua;