Реферат: Політична ідеологія Основні ідейно-політичні течії сучасності 2
• визнання обмежених можливостей людського розуму у пізнанні суспільства та недосконалості людської природи;
• в економічній сфері акцент робиться на розвитку приватного підприємництва, запереченні жорсткого контролю держави за функціонуванням економіки;
• недоторканість, святість приватної власності;
• ефективна державна влада, основним завданням якої є підтримка законності та правопорядку в суспільстві;
• ставлення до Конституції як до Богом даного порядку;
• переконаність про вроджену нерівність людей;
• консерватизм - контрреволюційна доктрина;
• держава вторинна щодо громадянського суспільства, яке має морально-релігійні засади;
• існування аристократії, еліти є запорукою розумного суспільного устрою;
• політика підпорядкована релігійній моралі.
К. Етитейн виділяв серед послідовників консерватизму:
1) прихильників такого порядку речей, який вже склався у суспільстві;
2) "реформаторів", котрі виступають за обережні зміни в суспільстві;
3) "реакціонерів", які вимагають повернення до певної політичної ситуації минулого.
У середині 70-х рр. XX ст. починає формуватися неоконсерватизм, який виник у процесі перегляду ідей, цінностей класичного консерватизму та лібералізму, і можна вважати, що він є їх своєрідним синтезом. Неоконсерватизм є потужною ідеологією у багатьох державах: республіканці у США , торі у Великобританії, голісти у Франції, християнські демократи у Італії, ФРН та ін. У теоріях неоконсерватизму виділяються такі дві важливі думки: 1) необхідність обмеження індивідуалізму сучасної людини; 2) ідея зміцнення політичної та духовної єдності нації, збереження її самобутності. Неоконсерватори вважають, що пріоритетними в соціальному розвитку є інтереси держави та нації, а не окремого індивіда.
Основні ідеї неоконсерваторів:
• формування сильної влади, збереження в суспільстві сильної позиції держави;
• допуск до політичної влади лише представників елітних прошарків суспільства;
• сила державної влади - в її професіоналізмі та моральності;
• у міжнародних відносинах на першому плані повинні бути національні інтереси, насамперед економічна зацікавленість.
В цілому, консерватизм не суперечить ідеї розвитку, а лише прагне щоб розвиток був органічним і майбутнє не знищувало минулого. Російський мислитель М. Бердяєв писав: "Нещасна доля тієї країни, в якій немає здорового консерватизму, закладеного в самому народі, нема вірності, нема зв'язку з пращурами".
Лібералізм (від лг ІіЬегаїі - вільний) - це політична та ідеологічна течія, яка об'єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва, демократичних свобод. У широкій суспільно-політичний вжиток термін був введений на початку XIXст. французькими просвітниками, а на середину XIXст. сформувався як ідеологія та філософія. Засновниками лібералізму є Б. Констан та А. де Токвіль. До фундаторів ліберальної ідеології відносяться англійські мислителі Дж. Локк, А. Сміт, І. Бентам, французькі вчені - Ш.-Л. Монтеск'є, Ф. Гізе, німецькі - /. Кант, В.Гумбольт, американські - Т. Джеферсон, Д. Медісон та ін. Серед українських мислителів ідеологію лібералізму розвивали М. Драгоманов Б. Кістяківський та ін.
Виникнення лібералізму пов'язано з розвитком капіталістичного способу виробництва, буржуазними революціями.
Основні ідеї лібералізму:
• можливості людського розуму є необмежені;
• індивідуальна свобода є найважливішою умовою реалізації творчого потенціалу особи;
• рівність усіх громадян перед законом;
• принципи політичного плюралізму;
• розподіл влади на законодавчу, виконавчу, судову;