Реферат: Політичний плюралізм як універсальний засіб забезпечення демократії

2) Закриті - з великою кількістю формальних вимог до кандидатів у члени партії і складним механізмом прийому.

5) По характеру цілей	1) Революційні - корінне перетворення суспільства 2) Реформістські - поступові зміни суспільства. 3) Консервативні - збереження суспільства в колишньому виді 4) Реакційні - відновлення минулого життя суспільства
6) По місцю в політичному секторі	1) Ліві - ціль створення основ соціалістичного суспільства (комуністи, соціалісти, соціал-демократи) 2) Праві - за буржуазний порядок, сильну державну владу 3) Центристські - намагаються примірити крайні інтереси до політики

Тобто партія - один з найважливіших інститутів цивільного суспільства, що здійснює зв'язок між ним і державою.

Демократизація і сучасна демократія по своїй суті є з'єднання всіх можливих і так чи інакше випробуваних форм політичного опосередкування дій і форм організації.

Однак, на думку деяких політологів плюралізм, як і демократія в цілому, погана своєю всеїдністю. На їх думку, це тягне безліч неминучих витрат, наприклад, багаторазове дублювання функцій, проробленню безлічі альтернатив і т.п. У результаті система по визначенню не може бути досить ефективної для того, скажемо, щоб "наздогнати і перегнати" чи "здійснити радикальну реформу", за пару років утиснувши країну в рамки капіталізму зразка К. Маркса. Для ефективного рішення таких задач саме і годить тоталітаризм. Він чи подібні "однозначні" системи, що претендують на максимальну ефективність, саме і піддаються, по думці Черчілля, перевірці. Вона звичайно підтверджує ефективність "однозначної" системи, але відразу показує руйнівність, а те і просто безглуздість поставлених цілей. З погляду Черчілля, краще не спокушати долю погонею за небувалими і зверхефективними формами правління, а задовільнятися "гіршим" - змішанням того, що працює і дозволяє нехай повільно, але вірно вирішувати практичні задачі.

Але на мою думку, відсутність політичного плюралізму, наявність одної партії – це тотальне відстоювання однієї ідеології, яка все інше сприймає як вороже, і звісно, не дає змогу для реалізації. Радянські часи – яскравий взірець такого недемократичного розвитку суспільства. Наслідки її очевидні – ідеологічні ігри, постійні прорахунки, тоталітаризм, політична, економічна та соціальна деградація. Тільки при наявності можливості у повний голос відстоювати різні, навіть протилежні думки у різних сферах, можливість різним політичним силам боротися за покращення суспільства – ось яскравий прояв демократичних процесів.

Поняття демократії поширюється на усі форми держави, у якому народу належить верховенство у встановленні влади і контроль над нею. При цьому допускається, що свою верховну владу народ може виявляти як безпосередньо, так і через представників. Відповідно до цього демократія визначається, насамперед, як форма держави, у якій верховенство належить загальній волі народу. Це є самоврядування народу, без його розходження на «чорних і білих», «пролетарів і буржуазію», тобто всієї маси народу в сукупності. Отже, демократичній ідеї однаково суперечить усяке класове панування, усяке штучне узвишшя однієї людини над іншим, якими б людьми вони ні були. Таким чином, класова демократична теорія, сприйнята більшовиками, була протиріччям самої собі.

Література:

1. Політологія. Підручник для ВУЗів. – К., 2001.

2. Брайс Д. Сучасні демократії. - М., «Прогрес», 1992.

3. Кельзен Х. Про сутність і значення демократії. - М., «Проспект», 1996.

4. Історія політичних і правових навчань. - М.: Юр. лит-ра, 1991 рік.

5. Політичний словник. – К., 1993.