Реферат: Політика як соціальне явище 2

3. Структура і функції політики. У структурі політики можна виділити такі елементи: політична свідомість, політичні інститути і політичні відносини. Політична свідомість виражає сутність усвідомленості суб'єктами політики законів і тенденцій розвитку політичної дійсності. Політичні інститути - це сукупність організацій та установ (держава, її органи, політичні партії тощо), що впорядковують політичні та інші відносини у суспільстві. Політичні відносини виражають стійкі зв'язки між громадянами і владою, державою та громадянським суспільством; у їх центрі - інтереси та потреби суб'єктів політики.

У структурі політики також виділяють економічну, соціальну та культурну політику . У свою чергу економічна політика поділяється на промислову, сільсько­господарську, фінансову та ін. Соціальну політику можна диферен­ціювати на політику у сфері охорони здоров'я, соціального забезпечення, побутового обслуговування. Культурна політика включає у себе політику у царині освіти, науки, культури, мистецтва.

У залежності від масштабів, спрямованості, змісту завдань політика поділяється на внутрішню та міжнародну . Внутрішня політика охоплює основні напрямки діяльності держави щодо регулювання економічних, політичних, соціальних та інших відносин між людьми в середині суспільства. Міжнародна (зовнішня) політика спрямовується на забезпечення безпеки держави, вона покликана створювати сприятливі умови для досягнення основних завдань внутрішньої політики.

Найчастіше серед функцій політики виділяють такі:

- функцію управління - розробка основних напрямків економічного, соці­ального, духовного розвитку суспільства;

- прогностична функція - визначення перспектив суспільного розвитку, ство­рення різноманітних моделей майбутнього стану економічної, політичної системи тощо;

- функція інтеграції полягає у об'єднанні різноманітних груп суспільства довкола фундаментальних ідей, інтересів, цінностей;

- мобілізаційно-організаціна функція проявляється у мобілізації матері­альних, духовних, трудових ресурсів для ефективного вирішення суспільних завдань;

- ідеологічна функція полягає у розробці певного суспільного ідеалу, який включає політичні та соціальні цінності;

- виховна функція спрямована на соціалізацію індивідів, тобто їх вклю­чення у політичне життя;

- інноваційна функція спрямована на творче осмислення політичної дій­сно­сті, способи і методи її зміни. Тобто, політика має своїм завданням створю­ва­ти нові - прогресивніші - форми соціальної організації життя.

Івано-Франківський коледж фізичного виховання

П О Л І Т О Л О Г І Я

Тема:

"Демократія

як спосіб функціонування

політичної системи"

Викладач: П'ятигорська Б.Є.

Цикл суспільних

дисциплін

Тема: "Демократія як спосіб функціонування політичної системи"

План

1. Що таке демократія?

2. Виникнення та етапи розвитку демократії.

3. Принципи та основні ознаки демократії.

1. Що таке демократія? Термін "демократія" походить від грецького demos - народ і kratos - влада, що означає "народовладдя" . Дослідники стверджують, що вперше цей термін зустрічається у творчості давньогрецького мислителя Геродота .

У науковій літературі термін "демократія" має такі основні значення:

- народовладдя , яке передбачає участь усіх громадян в управлінні суспільними та державними справами;

- форма державного правління , яка дозволяє різноманітним суспільним групам брати участь в управлінні;

- реальна свобода для усіх.

Демократія - це така форма організації та функціонування політичної системи, при якій існують рівні можливості для здійснення прав і свобод кожного члена суспільства. Зміст демократії складають права і свободи людини, рівність, соціальна справедливість, солідарність.

У політичних науках у центрі уваги є політична демократія , пов'язана з здійсненням перш за все політичних прав і свобод. У залежності від того, як народ бере участь в управлінні суспільними та державними справами. демократія поділяється на пряму (безпосередню), плебісцитарну, представницьку (репре­зентативну).

Пряма демократія - це безпосередній вираз особою своїх політичних прав і свобод шляхом участі у підготовці, обговоренні, прийнятті важливих рішень. Плебісцитарна демократія відрізняється від прямої тим, що пряма демократія передбачає участь громадян в усіх стадіях політичного процесу, а при плебісцитарній можливості політичного впливу громадян обмежені і зводяться до голосування "за" чи "проти" певного законопроекту чи рішення. Представницька демократія - це опосередкована участь громадян у прийнятті рішень шляхом вибору ними в органи влади своїх представників (депутатів), які покликані виражати їхні інтереси.

Кожна людина розуміє демократію по-своєму: для когось вона ідентифікується зі свободою, для когось - зі сваволею. Одні акцентують на тому, що це система правління, яка максимально забезпечує за людиною її природні права та свободи, а інші наголошують на необхідності більшого правопорядку у демократичній державі. За словами американського президента А.Лінкольна , демократія - це "влада народу, із народу і для народу". Головною особливістю кожної демократичної системи є принцип: ніхто не має права змушувати людину підкорятися владі, яку вона не обирала і яка не відстоює її інтереси та загальне добро народу.

Демократію характеризують:

- визначення народу єдиним джерелом влади, сувереном у державі;

- рівноправність громадян (як мінімум - рівність їх виборчих прав);