Реферат: Поняття, підстави та порядок спадкування

Після смерті громадянина його майнові права та обов'язки, а також деякі немайнові права переходять до інших осіб. Такий перехід майна померлого до іншої особи або до інших осіб нази­вається спадкуванням.

Умови та порядок спадкування регламентуються рядом ци­вільно-правових норм, що в своїй сукупності складають окре­мий цивільно-правовий інститут — спадкове право.

Виходячи з вищесказаного, спадкове право — це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють правовідносини, що виникають внаслідок пере­ходу майна померлого до іншої особи чи до інших осіб.

Норми, що регламентують умови та порядок спадкування, містяться в Цивільному кодексі України (книга 6, ст.1216-1308). Окремі норми спадкового права ми знаходимо і в інших розді­лах ЦК України , а також у нормативних ак­тах, які регулюють діяльність державних нотаріальних контор.

Конституція України передбачає право спадкування власності громадян. Спадкове право забезпечує родині померлого мож­ливість зберегти та використати його майно, заощадження, чим сприяє підвищенню матеріального добробуту родини померло­го, зміцненню власності громадян.

Спадкове право надає можливість кожному громадянинові роз­порядитися своїм майном на випадок смерті, визначивши в за­повіті його долю. Отже, воно безпосередньо спрямоване на за­хист особистих інтересів громадян, адже багатьом не байдуже, до кого перейде належне їм майно після їх смерті.

Водночас спадкове право всіляко захищає інтереси членів сім'ї померлого (особливо неповнолітніх та непрацездатних членів), сприяючи цим зміцненню сім'ї.

2. Основні поняття спадкового права.

Перш ніж розглядати сам порядок спадкування, аналізувати норми, що його регламентують, необхідно з'ясувати зміст ос­новних понять спадкового права, таких як спадкодавець, спад­коємець, спадкове майно, спадковий актив .

Спадкодавець — це громадянин, майно якого після його смерті переходить у спадщину до іншої особи чи до інших осіб.

Спадкодавцем може бути тільки громадянин. Причому він може бути спадкодавцем незалежно від віку, статі, стану здоров'я тощо.

Отже, спадкування відбувається як після смерті дієздатних, так і недієздатних громадян. Однак заповідати майно може лише дієздатна особа.

Підприємства, організації не можуть бути спадкодавцями.

Після припинення юридичних осіб спадкування не відбувається.

Спадкоємець — це особа, яка у випадку смерті того чи іншого громадянина набуває права одержати його спадкове майно.

Спадкоємцем може бути громадянин, юридична особа, а та­кож держава.

Громадянин може стати спадкоємцем незалежно від віку, статі, стану здоров'я тощо.

Отже, спадкоємцями, як і спадкодавцями можуть бути не тільки дієздатні, але й недієздатні громадяни. В останньому випадку відповідні дії, не­обхідні для прийняття спадщини, здійснюють їх законні пред­ставники — батьки, усиновителі, опікуни.

Відповідно до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини , а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

Не завжди особа, яка входить в коло спадкоємців за законом, чи особа, якій заповідано майно, буде закликатися до спадку­вання. Законом передбачені умови, за яких спадкоємець усу­вається від спадщини.

Як зазначено в статті 1224 ЦК України, не мають права стати спадкоємцями ні за законом, ні за заповітом особи, які навмис­но позбавили життя спадкодавця чи кого-небудь з спадкоємців або зробили замах на їх життя. Виключенням для таких осіб є тільки те, що знаючи про це , спадкодавець все ж призначив їх своїми спадкоємцями за заповітом.

Спадкоємцями за законом не мають права стати також :

1) батьки після дітей, у відношенні яких вони позбавлені бать­ківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкрит­тя спадщини;

2) батьки і неповнолітні діти, що злісно ухилялися від виконан­ня покладених на них в силу закону обов'язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому поряд­ку, а також за інших обставин зазначених у Ст.1224 ЦКУ. Зазначені правила щодо усунення за певних умов спадкоємців від спадкування застосовуються і до права на заповідальний відказ.(Ст.1237 ЦК України)

Відповідно до статті 1254 ЦК України заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Спадкове майно — це сукупність прав та обов'язків спадко­давця, які переходять після його смерті до спадкоємців. Для ви­значення цього поняття застосовуються також і такі терміни, як «спадщина» або «спадкова маса». Серед майнових прав, що у складі спадкового майна переходять до спадкоємців, насампе­ред слід назвати право власності на різноманітне майно.

Це право власності на будинок, дачу, автомашину, заощад­ження, предмети домашньої обстановки та особистого вжитку,інші речі, які є об'єктом права власності громадян. До майнових прав, що входять у спадщину, належить не тільки право влас­ності на майно, а й право вимоги, що випливає з укладених спадкодавцем договорів ( договору купівлі-продажу, договору позики, договору схову тощо).

Наприклад, громадянин за договором позики передав комусь певну суму грошей. Якщо позичкодавець помре до того, як по­зичальник поверне йому позичені гроші, то право вимагати від боржника повернення боргу переходить до спадкоємців позичкодавця.

У спадщину входить також право на неодержану спадкодав­цем заробітну плату, майнові права авторів літературних, художніх творів, творів мистецтва, майнові права авторів відкриттів, ви­нахідників, раціоналізаторів.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--