Реферат: Поняття правового регулювання

1. Протиправне діяння недієздатної особи (наприклад, малолітньої).

2. Безвинне діяння (наприклад, діяння психічно хворої людини).

Правопорушення – це суспільно шкідливе винне діяння (дія або бездіяльність) дієздатного суб'єкта, що суперечить вимогам правових норм.

Ознаки правопорушення:

1. Акт поведінки виражається в дії або в бездіяльності.

2. Тільки вольові діяння, тобто залежать від волі і свідомості учасників, здійснюються ними добровільно.

3. Індивід усвідомлює, що діє протиправно, діє винно.

4. Ця дія або бездіяльність протиправна, тобто порушуюча вимоги норм права.

5. Воно завжди соціально негативне, суспільно шкідливе.

Класифікація.

I. Злочини – суспільно небезпечні діяння, карні в кримінальному порядку.

II. Проступки .

1. Адміністративні правопорушення (адміністративні проступки) – протиправне винне діяння, що посягає на певну категорію відносин і за яке законодавством передбачається адміністративна відповідальність.

2. Цивільно-правові делікти (цивільно-правові проступки) – протиправні діяння, що наносять шкоду урегульованим нормами цивільного права майновим і зв'язаним із ними особистим немайновим відносинам.

3. Дисциплінарні проступки – протиправне винне невиконання робітником або службовцем своїх трудових або службових обов'язків, яке порушує правила внутрішнього трудового розпорядку.

Юридичний склад правопорушення. Сукупність ознак правопорушення в єдності його об'єктивної та суб'єктивної сторони, необхідних і достатніх для покладання юридичної відповідальності на суб'єкта, визначається як склад правопорушення.

Він містить у собі наступні елементи:

I. Суб'єкт правопорушення – деліктоздатна фізична особа або організація.

II. Об'єкт правопорушення – ті суспільні відносини, що порушуються при правопорушенні.

III. Об'єктивна сторона правопорушення – зовнішній вираз правопорушення. Зовні правопорушення виражається у формі:

1. Матеріального складу – правопорушення є скоєним, якщо в наявності є протиправне діяння, його соціально негативні наслідки і причинно-слідчий зв'язок між ними.

2. Формального складу – правопорушення є скоєним, якщо в наявності є хоча б протиправне діяння, навіть якщо немає наслідків цього діяння.

IV. Суб'єктивна сторона правопорушення – вина, мотив і мета.

Мотив – спонукальні причини, що підштовхнули правопорушника до вчинення правопорушення.

Мета – той результат, що бажав досягти правопорушник при скоєнні правопорушення.

Вина – психічне ставлення особи до скоєного нею правопорушення.

Вона виражається у формі умислу і необережності.

Умисел буває двох типів:

1. Прямий – особа усвідомлює факт свого діяння, передбачає настання соціально-негативних наслідків свого діяння і бажає їхнього настання.