Реферат: Пожежі, їх види, причини виникнення
Величина η для вуглеводневих горючих речовин близька до одиниці. Схема дифузійного горіння наведена на рис. 2.4.
У процесі дифузійного горіння полум’я наче стоїть на місці, а в нього втікають з одного боку – горючі пари та гази (зона А), з іншого боку – повітря (зона В).
Рис. 2.3. Схема дифузійного горіння:
А – зона горючих парів;
Б – зона горіння;
В – навколишнє середовище (повітря)
Важливішою особливістю всіх процесів горіння є самоприскорювальний характер хімічної реакції.
(2.3)
Виходячи з уявлення про кінетику хімічних реакцій, швидкість реакції описується рівнянням Арреніуса:
де [ П] та [О] – відповідно концентрації пального та окисника;
А – передекспонента;
а та. b – стехіометричні коефіцієнти, з якими беруть участь в реакції компоненти горючої суміші;
Е – енергія активації, яка потрібна для такого послаблення внутрішньомолекулярних зв’язків, щоб розпочалася реакція;
Т – температура;
R – газова стала.
Самоприскорені перетворення при горінні можуть відбуватися за ТЕПЛОВИМ та ЛАНЦЮГОВИМ механізмами.
Суть теплового механізму полягає в зростанні W зі збільшенням Т, а збільшення Т, в свою чергу, зумовлене екзотермічністю реакції окиснення-відновлення. Згідно з теорією «теплового вибуху», розігрів у горючій суміші при її послідовному нагріванні зовні зумовлюється співвідношенням швидкостей процесів тепловиділення 
та тепловідведення з зони реакції 
і виникає при досягненні умови:
(2.4)
Оскільки 
змінюється згідно з рівнянням (2.3) за температурою експоненціально (де Q – тепловий ефект реакції; W – швидкість реакції), а
(2.5)
змінюється з температурою лінійно, то зі зростанням температури інтенсивність тепловиділення починає випереджати інтенсивність тепловідведення.
У виразі (2.5):
α – коефіцієнт тепловіддачі в стінки реакційної посудини;
S – поверхня посудини;
V – об’єм посудини;
Т, Т0 – температури поточна та початкова.