Реферат: Права і обов язки юриста

Вступ.

Предмет з якого друкуєтся реферат моє назву „Юридична деонтологія ”,тема для надрукування реферата „Права і обов`язки юриста”.

Мабуть всім відомо що справжній професіонал повинен знати і дотримувати певні права, обов`язки, і культуру, за якими він і поводить себе як серед колег так і серед населення. За цими ж нормами юрист повинен виконувати такі обов`язки як наприклад адвокатська таємниця.

У цьому рефераті використано 7 джерел. За якими і написана подана робота.

Права і обов`язки юриста складаються з багатьох факторів наприклад одну з найголовніших відіграє юридична освіта. Вона і формує правову культуру, освіта повинна забезпечувати юридичні знання, необхідні для практикуючого юриста, включаючи розуміння його правових його правових і моральних обов`язків, прав і основних свобод людини, розуміння права і сутності механізму правового регулювання. Знання, навички, і вміння , які юрист-професіонал одержує під час навчання у вищому юридичному закладі, повинні значною мірою відповідати сучасному рівню юридичної науки.

Юрист повинен постійно підвищувати власну професійну культуру, опановувати досягнення теоретичної та практичної юриспруденції. Виконувати усі передумовленні згідно до закону срідства для захисту прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Юрист не має права використовувати свої повноваження в шкоду до громадян в інтересах яких виконує доручення. Не має право прийняти справу якщо вона не відповідає або противажіть чинному законодавству. Це важлива передумова переходу особистої правової культури юриста на більш високий рівень. Далі формуються умови для засвоєння нових підходів і запозичення досвіду інших юристів для пошуку права, його розвитку й удосконалення. Правова культура полягає в критичному, творчому осмисленні правових норм, законів, правових явищ з точки зору їх гуманістичного, демократичного і морального змісту.

Разом з тим кожна юридична професія має свою специфіку, що обумовлює і особливості професійної правової культури різних її представників (суддів, юрисконсультів, адвокатів, прокурорів, працівників міліції тощо). Тому йдеться про існування цивілістичної, криміналістичної, адміністративної, судово – процесуальної правової культури тощо.

Отже можна зробити на цьому етапі висновок, що правова культура юриста – це єдність його професійних знань про право, особистого ставлення до нього і практичних дії з врахуванням правових вимог.

Зміст правової культури юриста складається з таких елементів як:

- професійно - правова майстерність (всебічне і глибоке знання правових норм, специфіки їх практичної реалізації, висока нормативна культура, якісний рівень правового мислення, навички і вміння необхідні для юридичної діяльності, оптимальна професійна підготовка і ефективне використання спеціальних юридичних засобів)

- ціннісно-правові орієнтації в сфері права (належний рівень загальної правової культури, ступінь готовності послідовно і цілеспрямовано проводити в життя принципи права, ставлення до чинного законодавства та практики його застосування, мотиви власної професії)

- соціально-політична і громадянська відповідальність (забезпечення прав і свобод громадян, які виступають не тільки за особисті цінності, але й як загальний суспільний інтерес)

- ґрунтовні знання у різних галузях суспільного життя (належний ступінь глибини політичного і економічного мислення, кругозір в сфері специфічних проблем)

Що відноситься до оплати праці, правового і соціального захисту юристів то оплата різних категорій юристів має певні особливості. Тому треба розмежувати оплату праці юристів – державних службовців(судді, працівники прокуратури), і юристів, що займаються приватною практикою (адвокати).

Грошове утримання юристів – державних службовців складається з посадових окладів, надбавок за класи, класні цини, спеціальні звання, вислугу робіт тощо. Оплата праці цієї категорії юристів має забезпечувати достатній матеріальний рівень для належного виконання службових обов`язків, збереження у цих органах кваліфікованих юридичних кадрів.

Правовий та соціальний захист юристів – державних службовців передбачає цілий ряд гарантій їх діяльності. Заходи правового і соціального захисту юристів – державних посадових осіб передбачає їх захист згідно з законодавством, а саме :

- встановлення відповідальності за нанесення тілесних ушкоджень, образу ,погрозу щодо них чи їх близьких родичів, знищення їх майна, інші насильнецьки дії у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

- відшкодування державного бюджету збитків, що заподіяні знищенням або пошкодженням майна їм, членам їх сімей і близьким родичам у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

- обов`язкове державне страхування їх життя і здоров ` я за рахунок коштів відповідних бюджетів;

- виплата їм у разі каліцтва чи інвалідності,отриманих під час виконанням службових обов`язків;

- виплата членам сім`ї чи утриманцям одноразової допомоги у випадку загибелі, що пов’язана з виконанням службових обов`язків, а також призначення пенсій у зв`язку з втратою годувальника та збереження права на одержання житлового приміщення на умовах і підставах, які існували на час загибелі , що сталася у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

- щорічна відпустка згідно із законодавством;

- надання додаткової оплачувальної відпустки;

- призначення пенсії за вислугу років за особливими правилами;

- безкоштовне користування за службовим посвіченням на території України всіма видами транспорту міського, приміського і місцевого сполученням(крім таксі);

- користування під час службового відрядження правом на бронювання місць у готелях і на всіх видах транспорту, а також позачергово придбання проїзних документів;

- забезпечення житловою площею місцевими органами влади в першочерговому порядку протягом визначеного законодавством строку;

Особи , що займаються приватною юридичною практикою, отримують плату своєї праці за рахунок доходів, які одержані від здійснення професіональної діяльності після сплати встановлених законом податки.

Оплата їх праці здійснюється на підставі домовленостей між громадянином, юридичною особою та юристом(юридичним об`єднанням ),розмір якої встановлюється цими домовленостями, але не може бути нижчого від встановленого державою мінімального розміру заробітної платні. Оплата праці проводиться за фактично виконану роботу, якщо договір розривається достроково.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--