Реферат: Право на одержання екологічної інформації

Вступ

1.Екологічна інформація

Висновок

Література

Вступ

Екологічна інформація — це будь-яка інформація про стан навколишнього природного середовища в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі про події, явища, матеріали, факти, процеси і окремих осіб у сфері використання, відтворення та охорони природних ресурсів, природних компонентів та ландшафтів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки.

В Оргуській конвенції «Про доступ до інформації, участі громадськості в прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища» дано розширене поняття екологічної інформації, яка включає не лише стан довкілля та його елементів, але і стан здоров’я та безпеки людей, а також діяльність або адміністративні заходи в галузі навколишнього середовища, політику, законодавство, плани та програми, що впливають або можуть впливати на навколишнє середовище.

Право вільного доступу до інформації про стан довкілля, якість харчових продуктів та предметів побуту гарантується Конституцією України. Така інформація ніким не може бути засекречена. Право на одержання екологічної інформації про стан навколишнього середовища та його вплив на здоров’я населення закріплене не лише в Законі «Про охорону навколишнього природного середовища», а й в багатьох актах чинного законодавства.

Право громадян на екологічну інформацію з урахуванням положень законодавства за своїм змістом охоплює сукупність відповідних можливостей, які спрямовані на: вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом (ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). Крім цього, громадяни мають право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати її усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір; одержувати таку інформацію в установленому порядку (статті 32-37 Закону України «Про інформацію») шляхом звернення з інформаційним запитом до уповноважених на це органів державної влади і місцевого самоврядування.

1.Екологічна інформація

Національне законодавство відносить до екологічної інформації відомості про:

— стан навколишнього природного середовища чи його об’єктів — землі, вод, надр, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та рівні їх забруднення;

— біологічне різноманіття і його компоненти, включаючи генетично видозмінені організми та їх взаємодію із об’єктами навколишнього природного середовища;

— джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, енергію, фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей;

— загрозу виникнення і причини надзвичайних екологічних ситуацій, результати ліквідації цих явищ, рекомендації щодо заходів, спрямованих на зменшення їх негативного впливу на природні об’єкти та здоров’я людей;

— екологічні прогнози, плани і програми, заходи, у тому числі адміністративні, державну екологічну політику, законодавство про охорону навколишнього природного середовища;

— витрати, пов’язані із здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища, інших джерел фінансування, економічний аналіз, проведений у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля (ст. 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Право громадян на достовірну інформацію про стан свого здоров’я, здоров’я населення, а також про можливі і наявні фактори ризику встановлено в Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Відкритість і доступність інформації, пов’язаної з використанням ядерної енергії, право громадян на захист та одержання від відповідних підприємств, установ та організацій повної та достовірної інформації щодо безпеки ядерної установки чи об’єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, за винятком відомостей, що становлять державну таємницю, гарантовано Законом України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку».

Закон України від 30 червня 1995 року «Про поводження з радіоактивними відходами» відносить до повноважень місцевих органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування забезпечення інформування населення про радіаційну обстановку.

Обов’язок Кабінету Міністрів забезпечувати населення необхідною інформацією про радіаційний стан території встановлено в Законі України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (ст. 10).

У Законі України «Про екологічну експертизу» передбачено обов’язок замовника екологічної експертизи об’єктів, що можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, оголосити через засоби масової інформації про проведення екологічної експертизи у спеціальній Заяві про екологічні наслідки діяльності. Еколого-експертні органи після завершення екологічної експертизи повинні повідомляти про її висновки через засоби масової інформації.

У Водному кодексі України інформування населення про стан водних об’єктів, його зміну та проведення водоохоронних заходів віднесено до компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад (п. 16 ст. 8), а інформування населення про надзвичайні екологічні ситуації, які можуть негативно вплинути на стан здоров’я людей, та про заходи, що вживаються для поліпшення стану вод, — до повноважень місцевих рад.

Як бачимо, праву громадян на отримання достовірної екологічної інформації кореспондує обов’язок органів державної влади місцевого та регіонального самоврядування надати таку інформацію.

Відповідно до Закону України від 2 жовтня 1992 року «Про інформацію» право на одержання інформації мають не тільки окремі громадяни, але й громадські об’єднання. Останні мають право одержувати інформацію про стан навколишнього природного середовища, джерела його забруднення та заходи охорони навколишнього природного середовища.

Закон «Про інформацію» визначає екологічну інформацію як один з основних напрямків інформаційної діяльності, як одну з галузей інформації. Принципами інформаційної діяльності є: гарантованість права на інформацію, відкритість, доступність та свобода обміну інформацією; об’єктивність, достовірність, повнота і точність інформації, законність її одержання, зберігання, використання та поширення.

Екологічна інформація може міститися у всіх передбачених законом видах інформації: статистичній, масовій, правовій, науково-енциклопедичній, особистій, інформації органів державної влади та органів місцевого регіонального самоврядування.

Офіційна інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності органів влади, а також місцевого та регіонального самоврядування, повинна доводитися до громадян через офіційні видання та інформаційні служби відповідних органів, засоби масової інформації, безпосереднє доведення до заінтересованих осіб, під час публічних виступів посадових осіб, надання можливості ознайомлення з архівними документами.

Інформацію про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров’я населення повинні надавати органи державної влади і в першу чергу Міністерство екології та природних ресурсів України або його органи на місцях. Відповідно до ст. 25 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» на це міністерство та інші спеціально уповноважені органи покладається підготовка та подання щорічно Верховній Раді України Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні, а також забезпечення заінтересованих державних і громадських органів, підприємств, установ, організацій та громадян інформацією про стан навколишнього природного середовища, випадки і причини його екстремального забруднення, рекомендаціями щодо заходів, спрямованих на зменшення його негативного впливу на природні об’єкти і здоров’я населення, про наслідки і результати ліквідації цих явищ, екологічні прогнози, про притягнення винних до відповідальності.

До інших спеціально уповноважених органів, які зобов’язані надавати екологічну інформацію, належать міністерства і відомства України, що здійснюють державне управління в галузі використання, відтворення та охорони окремих природних ресурсів.

Інформування населення про стан навколишнього природного середовища покладено також на місцеві ради та їх виконавчі органи.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--