Реферат: Правова допомога у кримінальному провадженні

ПЛАН

1. Загальна характеристика правової допомоги у кримінальному провадженні

2. Видача злочинців (екстрадиція)

3. Передача кримінального провадження

Загальна характеристика правової допомоги у кримінальному провадженні

Розглядаючи питання міжнародної правової допомоги у кримінальних справах, необхідно визначити правову базу, що регламентує даний напрям діяльності.

Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про правонаступництво України», для України зберігають юридичну силу ряд договорів колишнього СРСР (наприклад, з Угорщиною, Чехословаччиною, Фінляндією, Алжиром, Кіпром та деякими іншими державами).

Крім того, Україною як суверенною державою, укладені двосторонні договори про правову допомогу з Китаєм, Польщею, Молдовою, Грузією, державами Балтії (Латвією, Литвою, Естонією), а також Монголією, Канадою і США.

З Грузією, Азербайджаном та Узбекистаном укладені договори про передачу засуджених осіб.

Крім двосторонніх договорів Україна є також учасницею багатосторонніх угод в даній галузі діяльності. Передусім необхідно зазначити Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993р., відому як Мінську конвенцію. Учасницями зазначеної Конвенції, окрім України, є ще 11 держав-членів СНД, колишніх республік Радянського Союзу.

Згідно зі ст. 6 цієї Конвенції сторони, що домовляються, надають одна одній правову допомогу шляхом виконання процесуальних та інших дій, передбачених законодавством запитуючої сторони, зокрема: складання та пересилання документів, проведення обшуків, вилучень, пересилки та видачі речових доказів, проведення експертиз, допитів сторін, обвинувачених, свідків, експертів, порушення кримінального переслідування, розшуку та видачі осіб, що вчинили злочин, визнання та виконання судовихї рішень по цивільним справам, вироків в частині цивільного позову, виконавчих написів, а також шляхом вручення документів.

У цей час для України набули чинності такі конвенції з питань кримінального судочинства:

Європейська конвенція про видачу правопорушників, 1957р., Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1975р., Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1978р.;

Європейська конвенція про взаємну допомогу в кримінальних справах, 1959р., Додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу в кримінальних справах, 1978р.;

Європейська конвенція про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими особами, 1964 р.;

Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах, 1972р.;

Європейська конвенція про передачу засуджених осіб, 1983р.;

Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990р.

Зазначені конвенції, за винятком Європейської конвенції про видачу правопорушників, можуть застосовуватися поряд з двосторонніми договорами та іншими конвенціями держав-учасниць.

Наприклад, при підготовці міжнародного слідчого доручення про проведення окремих процесуальних дій на території Молдови можна керуватися відповідними положеннями як Європейської, так і Мінської конвенцій, або двостороннього договору між Україною та Молдовою.

Зовсім інакше застосовується Європейська конвенція про видачу правопорушників, яка замінює положення будь-яких двосторонніх договорів та конвенцій держав-учасниць, що регулюють питання видачі.

Так, при зверненні з клопотанням про видачу особи, яка перебуває на території тієї ж Молдови, необхідно керуватися виключно положеннями Європейської конвенції.

Генеральна прокуратура України є центральним органом виконання положень всіх двосторонніх договорів України та Мінської конвенції, що регламентують правову допомогу в кримінальних справах.

Відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом» Генеральна прокуратура визначена центральним органом при виконанні процесуальних дій під час розслідування кримінальних справ, а Міністерство юстиції — при виконанні судових рішень.

В Законах України про ратифікацію інших європейських конвенцій, на жаль, не визначені центральні органи України, що призводить до певних ускладнень при практичному виконанні зазначених угод.

Те, що передача запитів про надання правової допомоги відповідно до вимог цих конвенцій здійснюється через Міністерство юстиції, ще не означає, що саме Міністерство юстиції України є центральним органом.

У цей час проводиться необхідна робота, спрямована на внесення відповідних змін до Законів України про ратифікацію вказаних конвенцій, а саме — визначити два центральних органи (Генеральну прокуратуру і Міністерство юстиції), розподіливши між ними повноваження аналогічно Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом.

Прагнучи до спрощеного порядку надання правової допомоги у кримінальних справах, тобто до децентралізації вказаних відносин, 10 листопада 1998р. між Генеральною прокура­турою України та Міністерством юстиції Республіки Польща підписано Угоду, відповідно до якої надання такої допомоги, передбаченої міждержавним Договором, буде здійснюватися за посередництвом обласних, прирівняних до них прокурорів (з української сторони) та воєводських прокурорів (з польської сторони). В компетенції центральних органів залишились пи­тання екстрадиції осіб та виконання процесуальних дій у присутності представників запитуючої сторони.

Правову допомогу в кримінальних справах можна класифікувати за її видами:

1) проведення процесуальних дій (виконання слідчих дій, вручення документів, передача предметів, надання документів та виконання інших процесуальних заходів);

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--