Реферат: Правове регулювання відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Господарсько-правова відповідальність

Подальша доля юридичної особи-боржника залежить від наявності у нього майна, що залишилося після ліквідаційної процедури.

Якщо майна не залишилось, то суд ліквідує юридичну особу. Копії ухвали суду направляються органу, який здійснив державну реєстрацію банкрута, та органам держстатистики для виключення з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Якщо майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів, то він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність.

Мирова угода. Мирова угода - це домовленість між боржником та кредиторами відносно відстрочення та/або розстрочення, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Мирова угода укладається в письмовій формі. Вона підписується з боку боржника керівником або арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), а від імені кредиторів-головою комітету кредиторів. Після того, як мирову угоду буде підписано всіма діючими сторонами, заява про її затвердження передається арбітражним керуючим в 5-денний строк до господарського суду. Якщо мирова угода відповідає переліченим в Законі вимогам, то господарський суд її затверджує і припиняє провадження у справі про банкрутство. Укладення мирової угоди регулюється розділом 4 Закону.

2. Господарсько-правова відповідальність

2.1 Поняття відповідальності в господарському праві

Господарсько-правова відповідальність - це певний механізм перекладання несприятливих наслідків з одного учасника господарських відносин на іншого. Вона дещо відрізняється від відповідальності економічної.

Економічна відповідальність - це понесення господарюючим суб’єктом негативних економічних наслідків не чужої, а своєї неефективної господарської діяльності (бездіяльності) через відображення цих наслідків на його майновій сфері.

Господарсько-правова відповідальність відрізняється сукупністю таких ознак:

суб’єктами відповідальності є як суб’єкти господарювання та їх структурні підрозділи, так і учасники господарських відносин, в тому числі міністерства, відомства та їх органи, що здійснюють контроль за дотриманням правил (або умов) ведення господарської діяльності;

при притягненні до неї мова йде про несення несприятливих наслідків економічного характеру, незалежно від того, чи застосовуються лише грошові санкції (неустойка, штраф, пеня, відшкодування збитків) або також такі, які обмежують правоздатність господарюючого суб’єкта;

вона застосовується у формі певної системи економічних санкцій, передбачених і господарським законодавством, і укладеними договорами, і локальними нормативними актами суб’єктів господарювання;

вона застосовується тільки у випадку правопорушення, тобто на такій юридичній підставі як об’єктивні протиправні дії або бездіяльність правопорушника. При цьому мова йде про правопорушення, що виражаються як в невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань перед контрагентами або у внутрішньогосподарських відносинах, так і в порушенні правил здійснення господарської діяльності;

на відміну від відповідальності цивільно-правової, адміністративно-правової, відповідальності за трудовим правом і т.д. вона наступає незалежно від вини правопорушника. Як правило, лише обставини, які відносяться до непереборної сили (форс-мажорні) виключають господарсько-правову відповідальність суб’єкта господарювання. В порядку виключення законом або договором може бути встановлена відповідальність і за вину.

з точки зору форми дана відповідальність є юридичною, оскільки являє собою вплив потерпілого (суб’єкта господарювання) або іншого учасника господарських відносин (державного органу управління або контролю) на правопорушника (суб’єкта господарювання) безпосередньо або з допомогою господарського суду, суду загальної юрисдикції третейського суду.

2.2 Поняття та види санкцій за господарським правом

У господарському праві санкція - це міра відповідальності, міра примусового впливу на інтереси правопорушника, як наслідок, передбачений законом (договором) у випадку не виконання його приписів.

За характером наслідків з боку правопорушника більшість господарсько-правових санкцій можна поділити на чотири види:

1. Санкції, покликані усунути незаконно досягнуті суб’єктами господарювання економічні (фінансові) результати шляхом порушення договірних зобов’язань або умов господарювання (наприклад, вилучення в доход бюджету грошових сум, конфіскація матеріальних цінностей і т.п.). Мета - позбавити правопорушника тих незаконних вигод, які він отримав в результаті незалежного здійснення суб’єктивного права або неналежного виконання своїх обов’язків.

2. Санкції, спрямовані на ліквідацію конкретного суб’єктивного права, тобто на обмеження правоздатності правопорушника - суб’єкта господарювання. До них можна віднести такі санкції, як призупинення дії ліцензії або її анулювання; зупинення роботи підприємства, підрозділу, цеху, обладнання; призупинення операцій на рахунках у банку; примусовий поділ монопольного утворення та ін.

В залежності від того, кому надано право в односторонньому порядку застосовувати ці санкції, вони в свою чергу поділяються на дві групи:

до перших слід віднести ті санкції, які застосовуються іншою стороною договірного зобов’язання у випадку його невиконання або неналежного виконання (оперативно-господарські санкції).

Вони застосовуються лише у випадках, передбачених законом або договором, носять характер односторонньої дії потерпілої особи, а у випадку їх безпідставного застосування закон надає зобов’язаній стороні право оскаржити правильність їх застосування в судовому порядку.

Друга група цих санкцій включає ті, які в чітко окреслених законом випадках застосовуються державними органами управління та контролю (антимонопольними органами, органами стандартизації і т.п.). Їх також називають адміністративно-господарськими. Специфікація їх у тому, що вони застосовуються, по-перше, виключно у вертикальних відносинах, по-друге, не за порушення договірних зобов’язань, а за порушення встановлених державою правил здійснення господарської діяльності, по-третє, в чітко окреслених законом випадках і правильність їх застосування може бути оскаржена в судовому порядку.

Відновлення правопорядку, в тому числі реальне виконання невиконаних обов’язків, в ряді випадків не може бути досягнуто застосуванням перших двох груп санкцій. Для подібних випадків законодавством передбачено третій вид санкцій:

3. Санкції, завданням яких є спонукання порушника до заданої поведінки шляхом прямого ущемлення його майнової бази. До них можна віднести практично всі неустойки (штрафи, пені), а також таку санкцію, як відшкодування завданих іншому суб’єкту господарювання збитків. Ці санкції називають ще “грошовими”.

Законодавство розрізняє три види штрафних економічних санкцій і штраф, пеню та неустойку. Розмір штрафу як економічної санкції встановлюється в законодавстві трьома способами:

штраф у відсотковому відношенні до суми всього зобов’язання або невиконаної частини зобов’язання;

штраф в фіксованій сумі. Найчастіше він застосовується за порушення правил (умов) здійснення господарської діяльності;

штраф у кратному розмірі до вартості предмету, який заміщується штрафом, або до суми невиконаного зобов’язання.

Пеня - це різновид штрафної економічної санкції, яка застосовується в основному у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань суб’єктом господарювання.