Реферат: Правові аспекти участі громадськості в прийнятті рішень щодо забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України

Наприклад, за повідомленнями засобів масової інформації київська влада не винесла на громадське обговорення Генеральний план міста Києва, який є основним містобудівним документом, хоча з моменту його затвердження Київрадою минуло вже 4 роки. Навіть більше – на документі з назвою «Генеральний план міста Києва до 2020 року» стоїть гриф «Таємно».

Генеральний план міста містить екологічну інформацію, яка має бути використана громадянами для здійснення свого права на участь в прийнятті екологічно значимих рішень у плануванні та забудові міст України, а засекречення такої інформації є порушенням норм ст. 50 Конституції України.

В сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України важливе місце займає інститут референдумів з питань, що мають екологічне значення. Основоположними правовими положеннями з досліджуваного питання виступають норми ст. 69 Конституції України, Закону України «Про всеукраїнський та місцевий референдум» від 3 липня 1991 року в редакції від 2 серпня 2001 року.

Референдум – це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення. Як зазначається в ст. 4 Закону України «Про всеукраїнський та місцевий референдум», предметом місцевого референдуму може бути прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а також прийняття рішень, які визначають зміст постанов місцевих Рад та їх виконавчих органів.

Серед питань, які не виносяться на розгляд місцевими референдумами, пов’язаних з екологічною безпекою у плануванні та забудові міст немає. Отже, ми можемо зробити висновок, що містобудівна документація може виноситись для обговорення на місцевому референдумі, в тому числі, з метою з’ясування позиції населення міста щодо екологічної безпеки містобудівних рішень.

Для обговорення на референдумах екологічних проблем, що виникають при здійсненні планування та забудови міст, неабияке значення мають передбачені Законом України «Про всеукраїнський та місцевий референдуми» обмеження, а саме: на місцевий референдум можуть бути винесені лише питання, що відносяться до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць України (в даному випадку міст). Крім того, згідно п. 3 ст. 7 Закону України «Про місцеве самоврядування» на місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади.

У відповідності до п.е) ст. 21 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» громадські природоохоронні об'єднання мають право виступати з ініціативою проведення місцевих референдумів з питань, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища, використанням природних ресурсів та забезпеченням екологічної безпеки.

Місцева Рада народних депутатів також призначає місцевий референдум на вимогу депутатів, що становлять не менш як половину від загального складу Ради народних депутатів, або на вимогу, підписану однією десятою частиною громадян України, які постійно проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці і мають право брати участь у референдумі.

Рішення, прийняті місцевим референдумом, мають вищу юридичну силу по відношенню до рішень міських Рад, на території яких він проводиться, і не потребують будь-якого затвердження державними органами.

Провівши аналіз чинного законодавства України щодо участі громадськості в прийнятті екологічно значимих рішень у плануванні та забудові міст нашої держави у формі громадського обговорення та місцевого референдуму, хотілося б зупинитися на тому, коли ж проводиться обговорення, а коли референдум і в чому полягає різниця між ними.

На нашу думку, громадське обговорення (публічне слухання або відкрите засідання) є більш вузьким волевиявленням, ніж місцевий референдум, адже в ньому приймають участь не всі громадяни, що проживають у межах міста. Громадське обговорення несе за собою менші правові наслідки, аніж місцевий референдум. Так, якщо підсумки референдуму є обов’язковими, то результати обговорення лише враховуються уповноваженими органами (або громадськості надається обґрунтована відмова у такому врахуванні). Отже, при здійсненні планування та забудови міст України місцеві референдуми виступають дієвим знаряддям безпосередньої демократії, що сприяють вирішенню екологічних проблем населення.

Громадськість може прийняти участь в прийнятті уповноваженими органами рішень, що мають екологічне значення у плануванні та забудові міст України також у формі участі в загальних зборах громадян за місцем проживання, які за ст. 8 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення.

У відповідності із Положенням «Про загальні збори громадян за місцем проживання», яке затверджене Постановою Верховної Ради України від 17 грудня 1993 року, загальні збори громадян (далі – збори) скликаються за місцем проживання громадян (мікрорайону, житлового комплексу, вулиці, кварталу, будинку та іншого територіального утворення) для обговорення найважливіших питань місцевого життя. Збори мають право звертатися з пропозиціями до відповідних Рад, державних органів, інших органів місцевого і регіонального самоврядування, керівників підприємств, організацій і установ, які зобов'язані розглянути ці пропозиції та інформувати у місячний строк про результати розгляду осіб або органи, за рішенням яких було скликано збори.

Згідно зі ст. 6 вищеназваного Положення до компетенції зборів належить: по-перше, розгляд будь-яких питань, віднесених до відання місцевого самоврядування (в тому числі і в сфері планування та забудови міст, в межах Конституції і законів України, внесення пропозицій відповідним органам і організаціям; по-друге, обговорення проектів рішень місцевих Рад та їх органів з важливих питань місцевого життя; по-третє, обговорення інших питань, що зачіпають інтереси населення відповідної території.

Отже, участь у зборах громадян за місцем проживання дає громадськості можливість висловити свою думку з метою захисту екологічної безпеки населення, що проживає у відповідній частині міста, які порушуються у здійсненні планування та забудови останнього.

Чинне законодавство України надає зборам право звертатися з пропозиціями до відповідних Рад, державних органів, інших органів місцевого і регіонального самоврядування, керівників підприємств, організацій і установ, які зобов'язані розглянути ці пропозиції та інформувати у місячний строк про результати розгляду осіб або органи, за рішенням яких було скликано збори. Рішення загальних зборів громадян мають враховуватися органами місцевого самоврядування в їх діяльності при здійсненні планування та забудови територій міст.

На сьогоднішній день громадськість в нашій державі має право брати участь в забезпеченні екологічної безпеки містобудівної діяльності не лише на рівні місцевих та регіональних органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також і на рівні центрального органу державної виконавчої влади України, яким є Міністерство регіонального розвитку та будівництва України.

Згідно із Положенням про Громадську раду при Міністерстві регіонального розвитку та будівництва України, затвердженим наказом Мінрегіонбуду України від 10 травня 2007 р. №11, за наказом Міністра було утворено громадську раду з метою участі громадськості у процесах прийняття важливих рішень, забезпечення захисту громадянами України своїх економічних і соціальних прав та законних інтересів, участі в державному управлінні і сприяння врегулюванню різноманітних конфліктних ситуацій у сфері містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства.

До складу Громадської ради на паритетних засадах залучаються представники громадських організацій та об'єднань, асоціацій, професійних спілок, вчені, представники органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, що висловили бажання взяти участь у її роботі. Рішення Громадської ради, прийняті у межах її компетенції, є рекомендаційними для розгляду і врахування на засіданні колегії Міністерства, науково-технічної ради та у роботі структурних підрозділів.

Громадська рада Мінрегіонбуду України систематично інформує громадськість через засоби масової інформації про свою діяльність, прийняті рішення та стан їх виконання. Громадська рада має своїми основними завданнями участь у розробленні та реалізації заходів щодо проведення єдиної державної політики у сфері містобудування, представлення інтересів громадськості у сфері містобудування, сприяння Міністерству в реалізації своїх повноважень шляхом залучення громадськості, а також забезпечення зворотного зв'язку громадських організацій та об'єднань з Мінрегіонбудом, узагальнення громадської думки стосовно діяльності Міністерства.

З огляду на вищевикладене інститут участі громадськості у плануванні та забудові міст нашої держави є відносно новим, проте, з позицій дисертантки, надзвичайно важливим правовим засобом забезпечення права кожної людини проживати або перебувати в безпечному міському середовищі.

Серед досліджених вище, форм участі громадськості найбільш дієвою, на наш погляд, є місцеві референдуми з питань екологічної безпеки, що виникають при здійсненні планування та забудови міст України. Оскільки рішення таких референдумів є обов’язковими, то це дає нам підстави стверджувати, що вони виступають формою здійснення громадськістю управління в галузі забезпечення екологічної безпеки містобудівної діяльності.

громадськість екологічний безпека довкілля

Література

1. Шульга М.В. Щодо участі громадськості в забезпеченні використання та охорони земель / Шульга Микола Васильович // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2003. – Вип. 50. – С. 85–87. – (Серія «Юридичні науки»).

2. Экология города: [учеб. для студ. вузов / ред. Стольберг Ф.В.]. – К.: Либра, 2000. – 286 c.

3. Юридична енциклопедія: в 6 т. /. – К.: Українська енциклопедія ім. Бажана, 1998. Т. 1: А-Г. – 1998. – 672 с.

4. Юридична енциклопедія: в 6 т. /. – К.: Українська енциклопедія ім. Бажана, 1999. Т. 2: Д-Й. – 1999. – 744 с.

5. Юридична енциклопедія: в 6 т. /. – К.: Українська енциклопедія ім. Бажана, 2002. Т. 4: Н-П. – 2002. – 720 с.