Реферат: Представники роду Echinacea Moench як перспективні рослини з імуномодулюємою активністю

Спільне квітколоже конічне, ямчасте. Крайові квітки у кошику двоязичкові (пурпурові різгних відтінків, темно-червоні або жовті) неплідні, часом з недорозвиненою маточкою, горизонтально-відлеглі,або відігнуті донизу. Зрозуміло, що оскільки Ехінацея комахозапильна рослина, то функцію приваблення і принадження комах до неї з успіхом виконують крайові квітки. Крайових язичкових квіток у кошику ~ 12-30, вони досягають 3.5- 7.5 см в довжину і 5-7см в ширину; на верхівці мають більш-менш глибоку виямку. Період цвітіння - близько 30 днів.

Серединні квітки трубчасті, двостатеві, плодоносні. Мають короткий 5-ти зубчастий відгин. Забарвлені вони, як правило, в темно- пурпуровий колір. Конічне квітколоже густо вкрите перетинчастими, лінійно-ланцетними загостреними лусочками теж пурпурового кольору, котрі виступають поверх трубчастих квіток і роблять суцвіття схожим на їжака.

Сім'янки довгасто-цилінричні з чотирма тонкими реберцями. Чубок у вигляді зубчастої перетинчастої коронки сіруватого кольору.

Неглиибоко в грунті ехінацея розвиває чорне багатобрунькове кореневище, від якого вглиб ідуть галузистий корінь та численні світло-коричневі корінці.

Стебло округле до третини висоти, фіолетового або червоного забарвлення. Іноді забарвлення зелене з фіолетовими плямами.

Оплодень нещільний, крихкий, легко розтирається і вивільняє насіння. Насіння з великим вмістом олії, в'яжуче на смак.

За розташуванням бруньок розмноження ехінацею відносять до криптофітів (тобто рослин з прихованими підземними бруньками). За часом зацвітання і плодоношення, класифікують як перехідну групу. За тривалістю циклу розвитку, ехінацея належить до багаторічних рослин із зимуючими моноциклічними пагонами. Види роду ехінацеї відносять також до мезофітів, бо вони потребують середніх або високих кількостей вологи при культивуванні.

3. СИСТЕМАТИЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ І АРЕАЛ ПОШИРЕННЯ ВИДУ

Не зважаючи на значну різницю в підходах до систематики і визначення того чи іншого виду, за сучасними уявленнями, рід ехінацея (Echinacea (L) Moench) належить до родини Айстрових, триби Heliantheae, яка є найбільш значною в родині і містить 260 родів та 3000 видів. За Стієссі Т.Ф. , всередині триби Heliantheae визначаються триеволюційні лінії, де ехінацея відноситься до лінії "veerbesininae" з підтриби Helianthinae.

В той же час, Н. Робінсон переніс рід ехінацеї в підтрибу Ecliptinae, а роди Rudbecia, Ratibida i Dracopis виділив у підтрибу Rudbeckiinae.

В світовій флорі рід Echinacea представлений дев'ятьма видами і двома різновидами :

Echinacea Angustifolia DC, p-g (var) - strigosa Megregor;

Echinacea atrorubens Nutt

Echinacea laevigata Blake

Echinacea pallida Nutt

Echinacea paradoxa, var. Neglecta Megregor

Echinacea purpurea Moench

Echinacea simulata Megregor

Echinacea sanguinea Nutt

Echinacea tennesseensis Small,

В Україні культивують лише один вид - Echinaceapurpurea.

Через невизначеність і часті зміни у підходах доо систематики і класифікації, у вітчизняних та закордонних виданнях можна натрапити на різні назви-синоніми, котрими позначають Ехінацею пурпурову, як то :

Rudbeckia hispida Hoffmgg

Rudbeckia serotina Sweet

Echinacea purpurea (L.)Moench var. Arkansana Steyem

Echinacea purpurea (L.) f. Ligetti Steyerm

Echinacea speciosa Paxton

Echinacea intermedia Lindley

Brauneria purpurea (L.) Britton.

Всі види роду Ехінацеї ростуть в Північній Америці і Канаді. (рис.1.) Загальний ареал видів цього роду простирається від рівнинного узбережжя на півдні через Великий басейн і центральні райони Північної Америки до великих озер на півночі, заходить в район Апалачі. Найбільша видова різноманітність властива для Канзасу, Арканзасу, Оклахоми та Міссурі. Найширший ареал має Ехінацея пурпурова - в центральній частині, від велких озер на півдні Канади і плато Апалачі на Сході, займаючи штати Оклахому, Канзас, Небраску.