Реферат: Прибыль комерческого банка (Winword, RTF)
13) довірчі операції за розпорядженням клієнтів;
14) надання консультаційних послуг;
15) проведення операцій по касовому виконанню державного бюджета за дорученням НБУ;
16) здійснення інших банківських операцій з дозволу НБУ.
Таким чином сучасний комерційний банк виконує достатньо широке коло функцій.
Таким чином, в основі діяльності банка є ідея його функціонування як специфічного підприємства. Банки можуть бути при цьому самими різноманітними. На 1 січня 1998 р. в Україні зареєстровано 227 банків, що мають 2015 банківських установ. Це достатньо велике число якщо його порівнювати із світовою практикою. В Японії, наприклад, 26 банків всього, але вони мають сотні філій.
Якщо класіфікувати банки за ознакою власності, то вони можуть бути: державними, акціонерними, кооперативними, приватними, муніціпальними та змішаними.
На Україні у теперішній час в загальній масі нараховується всього два державних банки — Ексімбанк та Ощадбанк. Найбільш розповсюджений організаційно-правовою формою стали акціонерні товариства (159), що складає 70,0 % всіх банківських установ. Серед акціонерних банків: 96 відкритих та 63 закритих акціонерних товариств.
Майже кожний третій банк (65) — товариства з обмеженою відповідальністю.
В банках державного типу ознака державності розглядається з позиції власності на банківський капітал. Головним в діяльності таких банків є його підпорядкованість державним національним інтересам.
Як вже вказувалось раніше, найбільш розповсюдженою формою власності в сучасній банківській справі є акціонерна. Акціонерами банку можуть виступати різноманітні юридичні і фізичні особи, за деяким винятком. Зокрема, згідно Закону України "Про банки та банківську діяльність" засновниками, акціонерами комерційних банків не можуть бути Ради Народних депутатів всіх рівнів, їх виконавчих органів, політичні та профспілкові організації, спілки та партії, суспільні фонди. Так, значна частина акціонерного капіталу трьох найбільших комерційних банків України (Промінвестбанку, АКБ «Україна», Укрсоцбанку) належать державі, а серед акціонерів переважають фізичні особи, зокрема працівники цих банків. Встановлені також обмеження на участь в статутному капіталі банку і доля будь-кого з засновників, акціонерів не повинна перевищувати 35 % від статутного фонду банка.
Крім різноманітності типів банків та їх рівноправності, необхідно також, щоб банк був автономним підприємством. Комерційні банки повинні працювати на власних ресурсах, що мобілізуються на потреби кредитування народного господарства, в межах економічних нормативів але незалежно від політичних вказівок центральної місцевої влади, що не відповідають економічним цілям комерційного банку.
Як було зазначено раніше, банк як підприємство виробляє свій продукт. Оскільки банк виступає в ролі економічного підприємства, тому його продукт носить вартісний характер. Продуктом банку слугують платіжні кошти, що разом з кредитом входять в грошовий оборот. Продуктом банку є певного роду послуги. До них відносяться як традиційні види послуг — організація розрахунків (в готівковій та безготівковій формах), вкладів, кредитування, так і нетрадиційні — надання гарантій, доручень, консультацій і т. п. На відміну від ряду інших підприємств продукт банку не підлягає складуванню, хоча, як правило, носить матеріальний характер. Звичайно, його не завжди можливо відчути фізично, але це завжди діяльність, що має в основі суспільні витрати. Особливість банківських послуг полягає в тому, що вони носять не тільки грошовий відтінок, скільки мають властивість самозростаючої вартості. Ресурси, одержані від вкладників, не безкоштовні для кредитної установи, тому вони повинні бути використані так, щоб не тільки повернути їх власникам, але і одержати приріст, достатній для сплати відсотків по вкадах, компенсації витрат та одержання хоча б мінімального прибутку. Банк зобов’язаний використовувати акумульовані ресурси, направити їх позичальникам, які в них мають потребу, у вигляді кредитів таким чином, щоб його послуга так чи інакше сприяла примноженню благ, а значить, самозростаючої вартості, випущеної в обіг за допомогою банківської діяльності.
Банк як економічне підприємство, завжди є господарюючим суб’єктом. Його засновники, акціонери складають свої ресурси, акумулюють вільні кошти заради економічної вигоди. Банк є породженням господарства, його інтересів, його діяльність обслуговує народногосподарські економічні потреби.
Сучасні банки не випадково мають назву комерційні. Пояснення цьому закладено в самому слові "комерція", яке означає не що інше, як торгівля. Комерсантом здавна називали торгову людину. Назва, яку здобув банк, точно зв’язано з тим справжнім змістом, який повинен бути вкладений в банківську діяльність.
Комерція в банківській сфері базується на визначених принципах. Головний серед них — принцип прибуткового господарювання, досягнення якомога більшого прибутку. Широко відоме припущення про те, що головним мотивом, рушійною силою в діяльності банку є одержання прибутку. Показник прибутку офіційно став головним показником діяльності банку. Одержання прибутку, однак, це більше ніж показник. Доходність, прибутковість як принцип означає те, без чого банк не може існувати, без чого втрачається зміст його економічного обслуговування.
Другий принцип банківської комерції, що входить до складу формули: "дешевше купити — дорожче продати". Але цей принцип повинен носити "цивільний характер". Він повинен опиратися на законодавство, не протирічити йому; передбачається, що для здійснення комерції кожний банк при цьому має рівні інформаційні можливості стосовно ринку. Біржа з її котировкою цінних паперів, інформація про ринок того чи іншого продукту, аналіз тенденцій в розвитку галузей народного господарства можуть дати кожному рівні можливості робити свій бізнес. Рівні можливості повинні бути побудовані і в створенні продукту. Тільки в цьому випадку, якщо кожний банк має можливість запропонувати свою послугу, реалізувати її в рамках законодавства, можна говорити про дійсно цивілізовану діяльність кожного банку.
Для комерційного банку небайдуже, якою ціною досягнутий прибуток. Принцип банківської комерції передбачає одержання більшого прибутку при менших інвестиціях. Небайдужа для банку і його власна доля в ресурсах, за допомогою яких формується дохід. Кожному банку відомо, що ефект буде тим кращий, чим більший прибуток отримано при меншій його власній долі в пасивах.
Передумовою реалізації цілей банківської комерції є безпека банківської діяльності. При інших рівних умовах прибуток банку тим вище, чим вища безпека банку і менший ризик. Однак банк — це ризиковане підприємство. Не дарма кажуть, що комерційний банк — це ризик, потім період очікування, потім прибуток чи збиток. З іншого боку банківська комерція не повинна спиратися на принцип випадковості, а діяти під девізом: "Все для клієнта!" Це означає, що перш за все прибуток клієнта, а потім прибуток банку. Вірно, однак і те, що прибуток клієнта — це не тільки мета, а основа для отримання банківського прибутку. Забезпечуючи прибуток клієнту, банк реалізує і свій власний інтерес.
1.2. Сутнiсть та значення прибутку для діяльності комерцiйного банку.
Формування прибутку — основна мета діяльності комерційного банку. Банк є незалежним госпрозрахунковим комерцiйним пiдприємством. Одночасно маючи економiчну самостiйнiсть, банк несе повну вiдповiдальнiсть за результати своєї дiяльностi. Ніякі органи державного управління не мають права вказувати банкам умови їх діяльності на ринку, але з іншого боку, ніхто не відшкодовує комерційним банкам збитки і не візьме його ризики на себе. Тому суттєво важливо, щоб комерційні банки отримували достатній прибуток. Вiн необхiдний банку для залучення нового капiталу, який дозволяє розширювати обсяг та пiдвищувати якiсть послуг, що надаються клiєнтам. Якщо в банкiвськiй справi прибуток на капiтал нижче, нiж в iнших галузях, капiтал перейде в бiльш прибутковi сфери. Важлива функцiя прибутку банкiв — забезпечення резервiв на випадок непередбачених обставин або збиткiв, можливих в банкiвськiй справi. Як i в iнших галузях, прибуток стимулює дiяльнiсть керiвництва по розширенню та вдосконаленню операцiй, зниженню витрат та пiдвищенню якостi послуг. З вищезазначеного можна зробити висновок, що прибуток є головним мотивом, рушiйною силою в дiяльностi комерцiйного банку, який отримує банк в результаті кругообігу банківського капіталу, а також використання залучених і запозичених коштів.
Банкiвський прибуток важливий для всiх учасникiв економiчного процесу, кожний з них керується своїми мотивами. Так, акцiонери зацiкавленi в прибутку тому, що вiн являє собою дохiд на iнвестований капiтал. Прибуток є вигiдним для вкладникiв, так як завдяки збiльшенню резервiв i пiдвищенню якостi послуг складається бiльш стiйка, ефективна та надiйна банкiвська система. Позичальники також зацікавленi в достатньому банкiвському прибутку, тому що здатнiсть банку надавити позички залежить вiд розмiрiв та структури його капiталу, а прибуток — основне джерело власного капiталу. Навiть, тi економiчнi групи, якi безпосередньо не користуються послугами комерцiйних банкiв, отримують непряму вигоду вiд банкiвського прибутку, так як надiйна банкiвська система означає безпечнiсть вкладiв i наявнiсть джерел кредиту, вiд яких залежать підприємства та споживачi.
Прибуток є найважливішим показником оцінки діяльності комерційних банків, тому використовується аналітиками для визначення рейтингів банків на основі їх балансів. Правильно визначені рейтинги дозволяють клієнтам вибрати ті банки, які найбільш повно відповідають їх бажанням, в які можна буде з мінімальним ризиком вкладати свої капітали. Одночасно банк повинен працювати надійно і виключати із своєї діяльності здійснення операцій з високим ступенем ризику (хоча, можлииво, дуже прибуткових), які можуть привести до серйозного погіршення його фінансового стану. Це в першу чергу викликано тим, що банк несе екномічну відповідальність перед дуже широким колом підприємств, організацій, громадян по своїм зобов’язанням у відповідності з укладеними угодами, наприклад, в частині своєчасного і повного повернення їм грошових коштів, внесених раніше на вклади і депозити, розміщенні в цінні папери банку.
Треба також відмітити, що прибуток як найважливiша категорiя ринкових вiдносин виконує певнi функцiї.
По-перше, прибуток характеризує економiчний ефект, отриманий завдяки дiяльностi банку. Однак, усi аспекти дiяльностi банку за допомогою прибутку в якостi єдиного показника оцiнити неможливо. Саме тому при аналізуванні діяльностi банку використовується система показникiв.
Значення прибутку полягає в тому, що вiн вiдображає кiнцевий фiнансовий результат. Разом з тим, на величину прибутку та її динаміку впливають фактори, як залежнi, так i не залежнi вiд вимог банка.
По-друге, прибуток має стимулюючу функцiю. Iї змiст в тому, що прибуток одночасно є фiнансовим результатом i основним елементом фiнансових ресурсiв пiдприємства. Реальне забезпечення принципу самофiнансування визначається отриманим прибутком.
По-третє, прибуток є одним iз джерел формування бюджетiв рiзних рiвней. Вiн надходить в бюджети у виглядi податкiв i разом з другими дохiдними надходженнями використовується для фiнансування задоволення спiльних суспiльних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцiй, державних, iнвестицiйних, науково-технiчних i соцiальних програм.
Що ж таке прибуток? З часом розвитку економiчної теорiї визначення поняття "прибуток" постiйно ускладнювалось. Прибуток являє собою рiзницю, вiдхилення, залишок. В сучасностi для його калькуляцiї використовується аналiз на двох рiвнях. В данiй роботi основна увага придiляться прибутку на мiкроекономiчному рiвнi.