Реферат: Причини Першої світової війни

Відносно організаційних питань німецьке військове відомство послідовним розвитком кадрів у кількісному і якісному відношеннях і підтримкою запасних у змісті навчання й виховання досягло можливості розвити свої збройні сили до максимального використання чоловічого населення.

У навчанні армії не тільки в теорії, але й на практиці широко проводився принцип активності, зухвалості й взаємній допомозі й виторгу. Не можна сказати, що центром ваги в навчанні військ був індивідуальний боєць: дисципліна, що переходить у муштру, рух в атаку густими ланцюгами були властиві німецької армії 1914 р. Утягнутість і щільні побудови разом з німецькою пунктуальністю робили її найбільш здатної до маневрування й до похідних рухів у великих масах. Основним видом бою вважався зустрічний бій, у принципах якого головним чином і навчалася німецька армія.

У той же час вона більше інших армій приділяла увагу тактичній обороні.

Німецька військова думка викристалізувалася в досить певну й чітку доктрину, що основною ниткою пройшла через весь командний склад армії.

Останнім учителем германської армії перед світовою війною, що зуміла з енергією провести своє навчання в товщу армії, був начальник германського Генерального штабу Шліффен, великий шанувальник флангових операцій з подвійним охопленням (Канни). Ідея Шліффена полягала в тому, що сучасні бої повинні звестися до боротьби за фланги, у якій переможе той, хто буде мати останні резерви не за серединою фронту, а на його крайньому фланзі. Шліффен виходив з того висновку, що в прийдешніх боях природне бажання забезпечити себе, у зв'язку із прагненням використати всю силу сучасної зброї, приведе до величезного подовження фронтів бою, які будуть мати зовсім інший протяг, чим це було раніше. Щоб досягти рішучого результату й розгрому супротивника, необхідно вести настання із двох або із трьох сторін, тобто із фронту й із флангів. При цьому необхідні для сильного флангового удару засобу можна одержати, послабляючи, наскільки можливо, фронт, що у всякому разі також повинен брати участь у настанні. Всі війська, які колись затримували для використання в рішучий момент, тепер повинні бути з місця висунуті в бій; розгортання сил для бою повинне починатися з моменту вивантаження військ із залізниць.

У технічному відношенні німецька армія була добре постачена й відрізнялася у вигідну відносно своїх ворогів сторону порівняльним багатством польовий, не тільки легкої, але й важкої артилерії, значення якої вона зрозуміла краще, ніж інші.

е) Австро-угорська армія

Австро-угорська армія займала одне з останніх місць серед первісних учасників війни. Наявний склад військових частин був дуже ослаблений (60, згодом 92 чоловік у роті); для доведення польових військ до повного бойового складу не вистачало запасу навчених людей; ландвер до 1912 р. не мав ніякої артилерії. Хоча принципи, покладені в підставу уставів, цілком відповідали часу, але навчання кульгало, і старші військові начальники не мали досвіду в керуванні військами.

Відмітною рисою австро-угорської армії був різнонаціональний характер її, тому що вона складалася з німців, мадяр, чехів, поляків, русинів, сербів, хорватів, словаків, румун, італійців і циганів, об'єднаних тільки офіцерським складом. На думку германського Генерального штабу, австро-угорська армія, будучи одночасно зайнята боротьбою на два фронти, не могла звільнити германські сили, зібрані на російській границі, а чисельний склад її, ступінь навчання, організація й почасти озброєння залишали бажати багато чого. По швидкості мобілізації й зосередження австро-угорська армія перевершувала російську, проти якої їй і доводилося діяти.

Висновки

Порівнюючи підготовку сторін до війни можна зробити наступні висновки:

Всі учасники готувалися до війни на протязі довгого часу. Вони були глибоко переконані в її швидкоплинності, тому що вважали, що жодна держава не має сил витримати тиску тривалої війни. Шукали швидкого вирішення, і тому скрізь ішла підготовка до війни наступальної, котра із самого її початку ведеться з повною напругою й стрімко закінчується.

У військовому відношенні іншим державам задавала тон Німеччина; її економічне становище можливість блокади й незабезпеченість власними ресурсами, з одного боку, і війна на два фронти - з іншої з особливою настійністю жадало від її в найкоротший строк домогтися рішучих результатів на війні.

Між головними учасниками обох союзів існували взаємні військові зобов'язання, що намічали тільки загалом кількості сил, що виставляють, і керівну ідею їхнього оперативного використання на початку війни.

Між Росією й Францією існувала письмова конвенція. Поступове уточнення цієї конвенції усе більше стискувало свободу дій російських армій. Такою дорогою ціною сплачувала Росія за надані їй Францією великі кошти на розвиток збройних сил і залізниць.

Період першої світової війни був одним з найважливіших рубежів світової історії. У найкоротший час відбулися воістину революційні зміни в індустрії, у технології, у засобах масової комунікації, в організації національного економічного життя, у системі внутрішніх соціальних відносин. Перша світова війна з колосальною силою «висвітила» національне питання, дала сучасну форму націоналістичним рухам. Вона ж в остаточному підсумку вивела на арену історії ті маси народу, які як би «спали до цього історичним сном». Суспільна думка до цієї війни й після — два різних явища.

Література

1) Брюханов В. А. Заговор против мира. Кто развязал Первую мировую войну. – 2005. – 653 с.

2) Вержховский Д. В. Первая мировая война 1914 – 1918 рр. – М., 1954. – 116 с.

3) Всемирная история: В 24 т., Т. 19. Первая мировая война – 2002. – 512 с.

4) Звавич. А. И. Обострения противоречий между империалистическими державами накануне первой мировой войны. – М., 1962. – 144 с.

5) История первой мировой войны. 1914 – 1918. В 2-х т. Под ред. Ростунова. Т. 1 – М., 1975. – 446 с.

6) Киган Д. Первая мировая война. – 2002. – 576 с.

7) Уткин А. И. Первая мировая война. – 2001. – 592 с.

8) Перша світова війна //Батьківщина. - 1993. - №8-9. – С. 8 – 24.

9) http://www.firstwar.info/timeline/index.shtml?