Реферат: Причини війни у Вєтнамі
Хоча уряди цих країн заявили про свій нейтралітет. вони не спроможні були контролювати прикордонні з В‘єтнамом райони. Там активно діяли партизанськи загони Народно-революціонних партій Лаосу (комуністичних за своєю суттю) та компартії Камбоджі. Крім того через теріторію цих країн пролягала “стежка”.
Лише 16 січня 1969 р. в Парижі почала роботу конференція за участтю чотирьох делегацій: американської, південно-в‘єтнамської з одного боку, північно-в‘єтнамської та від Національного Фронту Визволення з іншого.
Тим часо під тиско світової горомадськості, широких верств населення у самих США американський уряд розпочав виведення американських військ із В‘єтнаму.
США витрачали на війну у В‘єтнамі 25-27 млрд дол. щорічно, отже в країні проходили широкомасштабні рухи проти вйні у В‘єтнамі. По всій країні розгорнулись марші і демонстрації, компанії відхилення від призиву в армію, і спалювання призивних карточок. Найбільш ярким проявом цього руху була облога військового відомства США, що продовжувалася на протязі декількох діб. Джонсон мусив оголосити згоду наведення мирних переговорів з ДРВ.
Нарешті в січні 1973 р. у Парижі було підписано угоду про припинення війни і відновлення миру у В‘єтнамі.
Залишившись один на один з комуністичними силами південно-в‘єтнамські війська невдовзі зазнали поразки. Маріонетковий режим, що залишився в Сайгоні після відходу американських військ наманався закріпити свої позійії, застосовував репресії, і підривав план мирного об‘єднання країни. Весною 1975 р. в‘єтнамські патріоти нанесли удар по Сайгону. не дивлячиь на мільонну армію, повнчсттю озброєнною американською технікою, антинаціоналістичний сайгонський режим упав під ударами збройних сил в‘єтнамських патріотів. День 30 квітня 1975 р. став днем тріумфальної перемоги, завершивший тридйятирічний період боротьби в‘єтнамського народу за незалежність.
Наслідки війни в Індокитаї.
У квітні 1976 р. були проведені вибори до національних зборів, котрі принесли рішення про з‘єднання двох частин В‘єтнаму в Соціалістичну Республіку В‘єтнам. (СРВ). Столицею СРВ стало м. Ханой. Сайгон було перейіменовано на місто Хо Ші Мін. Фактичним керівником СРВ став генеральний секретар ЦК КПВ Лє Зуан, посада ж предидента після смерті Хо Ші Міна почала носити в основному представницький характер.
Комуністи захопили владу також у Камбоджі і Лаосі. Усі три комуністичних режими країн Індокитаю проголосили своїм завдвнням побудову соціалізму, шляхом переводу народного господарства від мілкого виробництва до індустріалізації країни.
Провідне місце на цьому шляху, займала СРВ, проголошений нею курс на індустріалізацію і коликтивізацію сільского господарства. На кошти СРСР було реконструйовано і побудовано сотні економічних об‘єктів. Тим часом помилки в плануванні величезні капітпловкладення в крупні об‘єкти будівництво котримз затягувалось на довгі роки, привело до того, що значна частина коштів, була витрачена даремно. Це в невдовзі привело до значних економічних проблем. Промисловість країни, головно оборонна с труднощами переходила на мирні рійкі. Існувала повна залежність країни від поставок СРСР.
Отже в наслідок війни в Індокитаї його країни здобули незалежність, відбулося поширення комуністичних ідей та прихід комуністів до влади в цьому регіоні; що призвело до зміцнення позиції СРСР і зменшення впливу США.