Реферат: Прийняття та зміна Конституції Угорщини

г) Закон II від 1937 р. доповнив § 22 Конституції, що містить визначення Ради Міністрів, словами, що останній є «Угорським революційним робітничо-селянським урядом». Цим же законом було внесене виправлення в § 24 і встановлювалося, що перелік міністерств, що раніше містився в § 24 Конституції, буде визначений особливим законом. Той же закон вніс виправлення в § 67—68 Конституції і знову змінив герб і прапор Угорської Народної Республіки.

д) Відповідно до колишнього § 24, Конституція повинна була містити перелік усіх міністерств. Це створювало необхідність слідом за зміною числа міністерств, їхніх назв і компетенції щоразу приймати відповідні закони про зміну § 24 Конституції. Такий характер мали закони IV від 1950 р., I від 1951 р., I від 1952 р., IV від 1953 р., VI від 1953 р., III від 1954 р., VII від 1954 р., II і IV від 1955 р. і III від 1956 р.1

ІІІ. ШИРОКА РЕФОРМА

Конституції відбулася в 1972 р. У зв’язку з настанням нової політичної ситуації. Новий конституційний текст, відрізнявся від старого головним чином словесно, хоча і слід зазначити деяку демократизацію конституційно-правових інститутів. Тут cпостерігається закріплення широкого переліку прав і свобод громадян. Більше того, з’являються нові формальні права, що супроводжуються усуненням ряду обмежень. Так, наприклад, було сформульоване положення про право кожного громадянина брати участь у керуванні суспільними справами, вносити в державні і громадські організації пропозиції і встановлювати обов'язок цих організацій розглядати їх. Права громадян при цьому супроводжувалися широким колом обов'язків: дотримуватися конституції і законів, охороняти Батьківщину і соціалістичну власність, сумлінно виконувати суспільні доручення та ін. Серед прав і свобод головними вважалися соціально-економічні права на працю, безкоштовне медичне обслуговування, освіту, волю "від експлуатації людини людиною".1

Серйозним недоліком розглядуваной конституції було те, що незважаючи на достатню наявність декларативних демократичних положень, тут не передбачалося, створення ні органів конституційного контролю, як несумісних із принципом єдності державної влади і заснованому на ньому принципу верховенства Рад, ні органів конституційного правосуддя по захисту прав громадян.2

Суттєві виправлення, вносяться у Конституцію в першій половині 80-х років, особливо у 1987 році, коли істотно було обмежене право колегіального глави держави — Президії УНР підмінювати парламент — Державні збори.

Серйозна демократизація основного закону почалася в січні 1989 року, коли був заснований інститут референдуму, укріплена самостійність Державних зборів шляхом передачі його головою ряду повноважень від Президії ВНР і його помічника, заснований Конституційний суд замість більш слабкої Конституційно-правової ради, передбаченої конституційною зміною 1983 року. Було також переформульоване право громадян на об'єднання і на збори і передбачена можливість заміни військової служби альтернативною цивільною.

У квітні 1989 року в Конституцію була включена процедура парламентської відповідальності уряду. Визначені порядок і наслідки вираження йому недовіри Державними зборами.

У жовтні 1989 року здійснена широка конституційна реформа — прийнята нова редакція Конституції, яка повинна була б діяти до прийняття майбутньої Конституції.1

У червні 1990 року Державні збори здійснили нову велику конституційну реформу, що торкнулася значної частини її тексту і цілком виключила з Конституції положення, зв'язані з «соціалізмом».2

У липні був прийнятий ще один закон про зміну Конституції, однак він містить лише опис герба республіки.

У серпні 1990 року Державні збори здійснили нову конституційну реформу, що головним чином торкнулася організації влади на місцях.33

Одже, слід зазначити, що хоч і складається з безлічі законів, проте формально продовжує діяти Конституція 1949 року, хоча не тільки від її первісного тексту, але і від редакції 1972 року майже нічого не залишилося. Нинішній її текст являє собою принципово інший Основний закон.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. История государства и права зарубежных стран./ Под. ред. О. А. Жидкова и Н.А. Крашенинниковой.– М.: Издательство НОРМА, 2002. – ст.407.

2. Я. Беер, И. Ковач, Л. Самел. Государственное право Венгерской Народной Респубики. – М., 1963. – ст.106.

3. Страшун Б. А. Конституционные перемены в Восточной Европе 1989 – 1990. – М.: Юрид. лит., 1991. – с.82 – 84.

4. Черленяк Іван Іванович Особливості парламентської виборчої системи Угорщини // Стратегічні пріоритети, №4(5), 2007 С. 41-43

[1] История государства и права зарубежных стран./ Под. ред. О. А. Жидкова и Н. А. Крашенинниковой.– М.: Издательство НОРМА, 2002. – ст.407.

[2] Я. Беер, И. Ковач, Л. Самел. Государственное право Венгерской Народной Респубики. – М., 1963. – ст.106.

1 История государства и права зарубежных стран./ Под. ред. О. А. Жидкова и Н. А. Крашенинниковой.– М.: Издательство НОРМА, 2002. – ст.408.

1 прим. автора: ця одностайність викликає сумнів, враховуючи наявність порівняно тривалих дебатів з цього приводу. Проте, враховуючи історичний досвід, “одноголосність” щодо даного питання не викликає здивування зважаючи на те, що ВНР 1949 р. була соціалістичною державою.

[3] Черленяк Іван Іванович Особливості парламентської виборчої системи Угорщини // Стратегічні пріоритети, №4(5), 2007 С. 41-43

2 Страшун Б. А. Конституционные перемены в Восточной Европе 1989 – 1990. – М.: Юрид. лит., 1991. – с.82 – 84.

1 История государства и права зарубежных стран./ Под. ред. О.А. Жидкова и Н. А. Крашенинниковой.– М.: Издательство НОРМА, 2002. – ст.410.

1 Страшун Б. А. Конституционные перемены в Восточной Европе 1989 – 1990. – М.: Юрид. лит., 1991. – с.82 – 85.

1 Я. Беер, И. Ковач, Л. Самел. Государственное право Венгерской Народной Респубики. – М., 1963. – ст.106 –108.

2 Там же.

1 Страшун Б. А. Конституционные перемены в Восточной Европе 1989 – 1990. – М.: Юрид. лит., 1991. – с.85

2 Страшун Б. А. Конституционные перемены в Восточной Европе 1989 – 1990. – М.: Юрид. лит., 1991. – с.104 – 105

2 Страшун Б. А. Конституционные перемены в Восточной Европе 1989 – 1990. – М.: Юрид. лит., 1991. – с.108 – 110.