Реферат: Прийоми й техніки психосинтеза

3.Дозвольте руці малювати все, що їй заманеться, абстрактна або конкретне, Якість малюнка значення не має, навіть якщо він не відповідає вашим нинішнім уявленням про себе. І нехай рука рухається як хоче - плавно або уривчасто, швидко або повільно й т.д.

4. Коли ви відчуєте, що закінчили, вивчите свій малюнок. Чи дійсно він закінчений, або ж йому бракує останнього штриха? Якщо так, то додайте все, що хочете.

Свій малюнок потрібно прийняти як людину, що прибула з далекої країни, звичаї якого сильно відрізняються від прийнятих у нашої власній. Замість того, щоб оцінювати свій малюнок, потрібно прислухатися до того, що він розповідає. Він може повідомити нас щось нове, відмінне від того, що відомо нашому поверхневому розуму. Ми намагаємося ввійти в резонанс зі своїм» малюнком, інтуїтивно відчути, що він нам про нас розповідає.

Потім ми знову дивимося на малюнок, цього разу аналізуючи його. У якій манері він виконаний (нервово, механічно й т.д.)? Як використаний колір (кольоровий чи ні, яскравий або пастельний, у світлих або темних тонах і т.д.)? Як використаний простір аркуша (не вистачило місця, залишилося незаповненим, організоване або використане безладно)? Статичний або динамічний малюнок (якщо є рух, плавне воно або переривчасте, стримане або стрімке й т.д.)? Які взаємини між елементами (протистоять один одному, тісняться, танцюють разом або намальовані окремо)? Яке загальний настрій (похмуре, напружене, радісне й т.д.)?

Додавши внутрішнім чинностям зримі форми, ми намагаємося перевести ці форми на просту зрозумілу мову. Фарбування, обриси й різні деталі можуть будити в нас ланцюга вільних асоціацій, тонкі, уловимі почуття, забуті спогади, інтуїтивні проблиски.

Через якийсь час ми відкладаємо малюнок і пишемо, що приходить на розум. Тут слід уточнити, що інтерпретація - щось більше, ніж просто інтелектуальна операція; що для неї не потрібно спеціального коду розшифровки малюнка; що це осяяння, а не міркування. Вона може збагатити наше сприйняття малюнка. І навіть якщо наші малюнки залишаться для нас не більш ніж безглуздими ієрогліфами, ми принаймні задовольнимо частково одну зі своїх життєвих потреб - потреба в самовираженні.

Зробивши кілька вільних малюнків, можна помітити появу безлічі форм. Можна виявити зображення квітів поруч із демонами, НЛО, безголових людей, гігантських мурах, незнайомі особи й т.д. Завдяки цьому, ми усвідомимо неймовірну розмаїтість ув'язнених усередині нас енергій; Кожну з них можна розглядати як саму справжню психічну істоту, як мешканця нашої психіки, що живе своїм власним життям. І той факт, що у звичайному стані ми цього життя не бачимо, не означає, що її немає.

Не слід очікувати, втім, що матеріал одного малюнка може розкрити нам таємниці нашого внутрішнього миру. Робота ця кропітка й тривала. Поступово ми розпізнаємо свої несвідомі настрої й спонукання. Дійсно, коштовні результати можна одержати, лише зробивши серію вільних малюнків. Головні теми будуть з'являтися знову й знову в різних формах. І нарешті, може трапитися, що під час серії малюнків, виконаних за короткий час, відбудеться щира трансформація, що на папері втілиться якесь нове почуття, що дозволить вийти на світло свідомості раніше схованим рівням нашої істоти.

Набуваючи деякий досвід малювання, ми можемо продовжити досліджувати себе в трьох напрямках:рух, уява й лист. Як і в попередньому випадку, це дослідження може бути вільним або націленим на певні теми або блоки.

Спостерігаючи руху свого тіла, ми вловлюємо органічний резонанс, відгук того або іншого психологічного блоку або втримування на фізичному (л рівні, а потім навмисно виражаємо його в позі або русі, як якби були статуєю, символізуючи цей блок, або танцюристом, що демонструє його у своєму танці. Завдяки цьому, ми краще розуміємо цей блок. Особливу користь від такої роботи одержують люди, більше зв'язані зі своїм тілом, чим інші, тому що, працюючи на чисто психологічному рівні, їм не завжди вдається вловити, що відбувається в них усередині.

Дослідження уяви полягає в тому, щоб додати психологічному втримуванню, з яким ми працюємо, конкретну форму, доступну нашому внутрішньому погляду. Скажемо, ми працюємо зі страхом. Якого він кольору? Якого він розміру і які його обриси? Як він реагує на наш дотик? Як він пахне? Як він звучить, і якщо в нього є голос, те що він нас повідомляє?

Завдяки цьому, у людині можуть відбуватися значні зміни, особливо у випадках роботи з вираження негативними образами. Дуже часто мої клієнти зустрічаються з восьминогами, мишами, кажанами, гігантськими павуками, монстрами різної форми й вигляду, чаклунами, відьмами й усякою іншою поганю. Як правило, вони їх лякаються. Я незмінно прошу їх просто дивитися в особу цим застрашливим створенням, звикнути до них, зрозуміти їх, послухати їхнього вмовляння. Секрет у тім, щоб мати мужність зустрітися з негативним образом віч-на-віч і терпіння залишитися з ним. Дуже часто після досить тривалого контакту з негативним образом і вільним проявом відповідних почуттів відбувається його перетворення.

Однак, якщо деякий образ продовжує незважаючи на це наводити страх, я пропоную його намалювати. Виражений образ може більш повно розкрити себе й піддатися закономірної трансформації в щось більше легкотравне.

Іноді корисно працювати одночасно з тілом і з образами, або починаючи з тілесних відчуттів і вже потім викликаючи відповідні їм образи, або усвідомлюючи особливі, ледь уловимі реакції організму, які можуть виникати під час роботи з образами.

Третій метод, лист, може бути набагато більше ефективним, чим може здатися спочатку. Якщо ми почнемо вільно писати про те, що нам цікаво, те побачимо, що виражаємо речі не так, як думали про їх раніше. Нам доводиться викладати на папері те, що раніше передбачалося, і внаслідок цього проясняти для себе витягнуте на світло божий утримування своєї свідомості. Завдяки цьому, ми можемо прийти до нових висновків і ідей.

У тім, що несвідомий матеріал так легко спливає під час листування, немає нічого дивного. Між несвідомим і свідомістю немає ніякої чіткої границі, навпроти, між ними відбувається постійна взаємодія. Листування стимулює цю взаємодію, дозволяючи нам спостерігати його, розуміти й управляти їм.

Література

1.Джеймс М., Джонгвард Д. Народжені вигравати. - К., 1993.

2.Лейнг Р. У. Розділене Я. - К., 2005.

3.Коул М. Культурно-історична психологія. - К., 1997.

4.Скотт Дж. Г. Сила розуму. – К.,1991.

5.Семейная психология и психотерапия. - М., 1999 // под. ред. Н.Н.Лебедева.