Реферат: Принцип ведення бою та оборони

64. Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником командир відділення організовує швидке захоплення і заняття позиції на вказаному рубежі, ставить завдання особовому складу, організовує спостереження, систему вогню, управління, взаємодію та інженерне обладнання позиції. Вогнева позиція бойової машини піхоти (бронетранспортера) вибирається в такому місці, щоб забезпечувалось потайне її розташування, прикриття вогнем особового складу відділення під час виконання ним робіт щодо інженерного обладнання позиції. Надалі командир відділення детально вивчає місцевість, уточнює завдання особовому складу та порядок взаємодії, а при необхідності й інші питання.

65. На позиції відділення в першу чергу розчищається місцевість для поліпшення спостереження та ведення вогню, відриваються одиночні (парні) окопи та окоп для бойової машини піхоти (бронетранспортера), потім одиночні (парні) окопи з'єднуються між собою в окоп на відділення, який доводиться до повного профілю, а при нестійкому ґрунті, крім того, посилюється одежею крутостей та з'єднується суцільною траншеєю з окопами сусідніх відділень; для особового складу обладнується перекрита щілина. Потім відриваються окоп на запасній (тимчасовій) вогневій позиції для бойової машини піхоти (бронетранспортера) та хід сполучення до неї. В окопі на відділення обладнується бліндаж, ніші для боєприпасів і проводяться інші роботи щодо його вдосконалення в бойовому і господарчому відношеннях з метою забезпечення тривалого перебування особового складу в обороні. Якщо траншея відрита землерийною машиною, командир організовує її дообладнання.

66. Після організації інженерних робіт командир відділення складає картку вогню відділення, на яку наносить: орієнтири, їх номери, найменування та відстань до [49] них, положення противника, позицію відділення, смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції бойової машини піхоти (бронетранспортера), гранатометів і протитанкових керованих комплексів, основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім сектора обстрілу ручного протитанкового гранатомета); позиції сусідів та межі їхніх смуг вогню на флангах відділення; ділянки зосередженого, вогню взводу та місця в них, по яких вести вогонь відділенням; загородження, розташовані поблизу позиції відділення та ті, що прикриваються його вогнем.

67. До переходу противника в наступ на позиції відділення постійно несе службу спостерігач. Для відбиття раптового нападу противника та знищення його дрібних груп, які ведуть розвідку або намагаються пророблювати проходи в загородженнях, призначається кулеметник або стрілець, який розташовується, як правило, на запасній (тимчасовій) вогневій позиції. Решта особового складу залежно від обстановки проводить інженерне дообладнання позиції, займається бойовою підготовкою, допомагає механіку-водію (водію) в технічному обслуговуванні бойової машини піхоти (бронетранспортера) або відпочиває.

Для виклику особового складу за бойовою тривогою від спостерігача до місця відпочинку влаштовується надійна найпростіша сигналізація.

Якщо від відділення виділений черговий вогневий засіб (чергова бойова машина піхоти, бронетранспортер, кулемет, гранатомет), він, як правило, розташовується на тимчасовій або запасній вогневій позиції. В бойовій машині піхоти (бронетранспортері) знаходиться механік-водій (водій) та навідник-оператор (кулеметник бронетранспортера) в готовності до негайного відкриття вогню.

Командир відділення, як правило, знаходиться на позиції в такому місці, звідки зручніше управляти відділенням, спостерігати за місцевістю та сигналами командира взводу.

68. Одиночних солдатів і дрібні групи противника, які намагаються вести розвідку, відділення захоплює в полон, а при неможливості захоплення, знищує вогнем, як правило, із запасних (тимчасових) вогневих позицій. [50]

Більш значні групи противника, які наближаються до позиції відділення, знищуються вогнем кулемета або бойової машини піхоти, а при необхідності вогнем усього відділення. Вогонь відкривається за командою командира відділення.

Під час вогневої підготовки атаки противника командир відділення і спостерігач ведуть спостереження, а решта особового складу ховається в щілини (бліндажі), на дні окопів і траншей або в бойовій машині піхоти (бронетранспортері) в готовності швидко зайняти свої місця на позиції.

З одержанням сигналу про безпосередню загрозу застосування противником ядерної зброї (під час нанесення противником ядерного удару) особовий склад відділення швидко укривається в щілині, бліндажі, бойовій машині піхоти, бронетранспортері (лягає на дно окопу, траншеї), а після проходження ударної хвилі приготовляється до відбиття атаки противника.

Виявивши перехід противника в атаку, за командою командира (сигналом спостерігача) відділення негайно приготовляється до бою. Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність дійсного вогню зброї відділення.

По мірі підходу противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої напруги. Танки та інші броньовані машини противника знищуються протитанковими керованими ракетами, вогнем бойової машини піхоти, гранатометів і протитанковими гранатами, а піхота вогнем кулеметів і автоматів відсікається від танків і знищується.

Вогонь протитанкових засобів відділення зосереджується в першу чергу по головному танку або по танку з тралом, який долає загородження перед переднім краєм оборони, а потім по решті атакуючих танків та інших броньованих машинах. За сприятливих умов обстановки з метою знищення танків, які долають загородження перед позицією відділення, командир може вислати вперед гранатометника з помічником (стрільцем з ручними протитанковими гранатами). Для потайності їх висування використовуються аерозолі (дими). Іноді, біля найбільш імовірного місця пророблювання противником проходу в загородженнях, відділенням завчасно відриваються і маскуються окоп та хід сполучення до нього. В окопі може розміщуватися гранатометник або кулеметник (стрілець) із заздалегідь приготовленим [51] мінним шлагбаумом. По можливості в боротьбі з танками противника можуть брати участь кулеметники та снайпер, які зосереджують свій вогонь по оглядових приладах танків.

У випадку виходу танка противника безпосередньо до позиції відділення, ближній до нього солдат з підходом танка на відстань 25—30 м метає по ньому ручну протитанкову гранату. Якщо танк виявився неураженим, солдат відбігає по траншеї в сторону або лягає на її дно, а коли танк подолає окоп, швидко вискакує і метає протитанкову гранату в його борт або кормову частину. Після вибуху гранати солдат приготовляється для знищення екіпажу, який залишає уражений танк.

З підходом піхоти противника до позицій на відстань 30—40 м відділення закидає її гранатами. Якщо противник увірветься на позицію, відділення знищує його вогнем впритул, гранатами та в рукопашній сутичці. Розповсюдження противника по траншеї і ходу сполучення повинно бути затримано вогнем та швидким установленням заздалегідь підготовлених рогаток, їжаків та інших переносних загороджень.

Якщо противник атакує позицію сусіднього відділення, відділення здійснює допомогу сусіду вогнем.

69. Бойова машина піхоти веде вогонь самостійно і за командою (сигналом) командира відділення. У випадку обходу або вклинення противника в оборону бойова машина піхоти під прикриттям вогню відділення займає запасну вогневу позицію і знищує його вогнем у фланг і в тил. Зміна вогневих позицій проводиться тільки за наказом командира взводу.

З метою введення противника в оману відносно дійсного розташування вогневих засобів та кількості броньованих машин в обороні бойова машина піхоти може діяти як кочуючий вогневий засіб. Позиції для кочуючої бойової машини піхоти вибираються з урахуванням одержаного завдання і особливостей місцевості. Потай, по вказаному маршруту, змінюючи вогневі позиції, кочуюча бойова машина піхоти веде вогонь з них самостійно або за командами (сигналами) командира, який її вислав. Після виконання завдання кочуюча бойова машина піхоти займає основну вогневу позицію у взводному опорному пункті або діє за вказівкою командира взводу.

70. Після відбиття атаки противника командир відділення зобов'язаний: перевірити стан особового складу [52] і зброї відділення; поповнити ракети і боєприпаси; підготувати відділення до відбиття повторних атак; вжити заходів щодо відновлення траншеї і окопу для бойової машини піхоти (бронетранспортера); доповісти командиру взводу про результати бою.

Розділ третій. НАСТУП

1. Загальні положення

84. Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості. Він полягає в ураженні противника всіма засобами, які є, рішучій атаці, стрімкому просуванні підрозділів в глибину його бойового порядку, знищенні та полоненні живої сили, захопленні озброєння, техніки та намічених районів (рубежів) місцевості.

Особовий склад взводу (відділення, танка), використовуючи результати вогневого ураження противника, повинен вести наступ з повним напруженням сил, безперервно вдень і вночі, в будь-яку погоду та в тісній взаємодії з іншими підрозділами знищити противника який обороняється.

Наступ взводу (відділення, танка) на противника, який обороняється, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу.

85. Механізоване відділення наступає в пішому порядку — на фронті до 50 м.

86. Механізованому (танковому) взводу (відділенню, танку) в наступі вказуються об'єкт атаки і напрямок продовження наступу. Під час постановки бойово