· відсутність анонімності і, як наслідок, нав'язливий сервіс з боку торгових структур;

· обмежена кількість магазинів, що приймають кредитні картки;

· для покупців (особливо це актуально для України) – необхідність відкриття кредитного рахунка і комплекс “передача даних карток по мережі”.

У даний момент, хоча деякі проекти ще не довершені, дуже багато компаній, які займаються електронною комерцією, пропонують послуги з використанням протоколу, нові додатки під SET і т.д. Багато хто інтегрують SET та інші технології для досягнення максимальної конфіденційності і безпеки здійснення платежів. Зараз практично у всіх великих платіжних системах Internet пропонуються послуги з використанням протоколу SET. Суbеrсаsh, відома компанія, що працює на ринку безпечних Internet–платежів, зараз активно пропонує усім своїм клієнтам роботу з протоколу SET, пропагуючи його переваги і всіляко доводячи, що вже зараз точно можна брати участь в електронній комерції, нічого не побоюючись.

Переваги використання SET:

· продавці захищені від покупок за допомогою неавторизованої платіжної картки і від відмовлення від покупки;

· банки захищені від неавторизованих покупок;

· клієнти не постраждають від перехоплення номера кредитки і від покупки у неіснуючих продавців.

SET дозволяє проводити авторизацію, використовуючи цифрові підписи, і одночасно захищає покупців, забезпечуючи механізм передачі номера картки для перевірки безпосередньо емітенту, минаючи проміжні ланки.

Дебетові системи існують у вигляді електронних еквівалентів паперових чеків. Наприклад, NetCheque, NetChex. У системі NetCheque при відкритті рахунка випускається електронний документ, у якому міститься ім'я платника, назва фінансової структури, номер рахунка платника, назва (ім'я) одержувача платежу і сума чека. Основна частина інформації не кодується. Як і паперовий чек, NetCheque має електронний варіант підпису (цифрове угруповання), який підтверджує, що чек виходить дійсно від власника рахунка. Перш ніж чек буде оплачений, він має бути підтверджений електронним підписом одержувача платежу.

Цифрова готівка , по своїй суті, теж відносяться до дебетових систем. Існує два типи цифрової готівки – старт – карти (Mondex) і такі, що зберігаються на твердому диску комп'ютера (як приклади можна навести: Digicash, Netcash, CyberCoin). На думку деяких експертів, існує велика імовірність того, що згодом ці типи зіллються в один.

Ці системи, власне кажучи, аналогічні готівці. У провайдера системи, де здійснюватимуться платежі, попередньо купуються електронні аналоги наявних купюр. Цикл життя електронних грошей, приміром, розроблених компанією Digicash, містить такі етапи: спочатку клієнт створює на своєму комп'ютері електронні купюри, визначаючи їхній номінал і серійний номер і завіряючи їх власним цифровим підписом. Потім він надсилає їх у банк, що при надходженні реальних грошей на рахунок підписує ці купюри, знаючи тільки їхній номінал і відправляє їх назад клієнту. При покупці клієнт надсилає купюри продавцю (причому продавець не одержує ніяких відомостей про покупця, але покупець завжди може довести, що покупку зробив він, оскільки тільки він знає серійні номери своїх купюр), який пред'являє їх банку, що перевіряє дійсність і робить зарахування на рахунок продавця.

Як основні переваги подібних систем можна виділити: системи підходять для мікроплатежів; може бути забезпечена анонімність.

До негативних сторін може бути віднесено: необхідність попередньої покупки купюр; відсутність можливості надання кредиту.

Найчастіше обговорюваною темою щодо покупок через Інтернет є проблема розподілу ризиків. Зрозуміло, що роблячи покупку по картці, ризикують усі – користувачі, які повідомляють номер карти, магазин, що її приймає, і банк, який переказує гроші. Однак фахівці вважають, що людина, яка застосовує кредитну картку для покупок у його Інтернет–магазині, ризикує нічим не більше, ніж та, що використовує її в звичайному магазині.

Схеми захисту користувача кредитних карток уже давно існують і з успіхом застосовані і до Інтернет–транзакцій. Наприклад, до обов'язків працівника магазина (у тому числі кур'єра) входить перевірка паспорта покупця на відповідність з інформацією, що міститься на кредитній картці. У випадку відсутності паспорта операція може анулюватися. Тому купити що–небудь за чужою кредиткою в Інтернет–магазині важко. А поки магазин не одержав сліп–картки, яка завірена підписом клієнта, гроші з рахунка останнього в банку не перекажуть.

Банк і платіжна система в цілому також ризикують мало, оскільки гроші, що повертаються за необхідності клієнту, стягуються в підсумку з торгового місця, що прийняло картку. Магазин несе найбільший ризик у цій операції, оскільки будь-що – він залишається без товару і грошей. Для зведення свого ризику до мінімуму, магазин не відразу знімає необхідну суму з рахунка клієнта, а тільки її резервує. Надалі покупець і продавець обов'язково зустрічаються при передачі товару. У цей момент і створюється так званий сліп (документальне підтвердження покупки), на якому і розписується власник картки. Отриманий сліп є для магазина і процесингового центру підтвердженням укладеної угоди. У момент зняття сліпа касир (чи кур'єр) звіряє підпис власника картки зі зразком і в спірних ситуаціях може попросити у вас паспорт.

У цілому при роботі через Інтернет ризик для торгової організації зіставимо з ризиком при звичайному використанні кредитних карток. Багато російських, а також українських віртуальних магазинів працюють із процесинговим центром “Мультикарта”, що і вирішує всі задачі, пов'язані з авторизацією кредитних карток.

Для фізичного підключення до мережі платіжної системи на різних етапах використовувалися різні технології. Спочатку доступ здійснювався по телефонних лініях, і користувачі очікували, поки не встановиться з'єднання і не пройде авторизація. Зараз багато магазинів користуються шлюзом з Інтернет у мережу X.25, наданим провайдером.

2. Маркетингові принципи побудови віртуальних сторінок INTERNET

Основи маркетингу в електронній комерції

1. Визначення цільового сегмента споживачів.

Аудиторія мережі Internet величезна, однак визначену web–сторінку побачать далеко не всі користувачі мережі. Але цього і не потрібно. Необхідно, щоб сайт відвідували ті користувачі, які можуть бути потенційними споживачами продукції чи інформації, розміщеної на сторінках.

Насамперед необхідно провести сегментування потенційних споживачів у мережі Internet і виділити цільовий сегмент. Можливо також, що він не збігатиметься з цільовим сегментом, на який фірма орієнтується при збуті своєї продукції звичайним шляхом, оскільки Internet надає набагато ширші можливості, наприклад, щодо географічного охоплення.

Потім потрібно скласти характеристики, що описують цей сегмент. Причому, крім традиційних перемінних (демографічних, поведінкових, психологічних тощо) необхідно враховувати характеристики, пов'язані з особливостями комп'ютерного забезпечення споживачів у Internet (швидкодія комп'ютера, обсяг оперативної і відеопам'яті, вид модема, швидкість і якість передачі даних по лініях зв'язку, характеристики монітора тощо). Знання характеристик потенційних споживачів дозволить залучати на web–сторінку відвідувачів, автоматично відбираючи тільки тих, котрі можуть зацікавитися продукцією фірми.

2. Розробка змісту і дизайну web–сторінки.

Користувачі мережі Internet понад усе цінують інформацію. Тому зміст web–сторінки є одним з ключових моментів, на який необхідно звернути увагу при розробці сайта, і яке надасть величезної переваги фірмі перед конкурентами у випадку розміщення потрібної користувачу інформації.

Зміст, поданий на web–сторінці, має задовольняти таким умовам:

- відповідність цілям створення сайта;

- облік особливостей цільового сегмента споживачів;

- інформація має бути унікальною, щоб привернути увагу відвідувачів, тим більше, що в Internet існує безліч схожих web–сторінок і конкуренція між ними досить сильна;

- інформація має бути оперативною;

- об'єктивність і вірогідність (відвідувачі, що знайшли помилкову чи неточну інформацію, навряд чи захочуть повторно звернутися до цієї сторінки);

- відсутність зайвого нав'язливого рекламного характеру.

Для підтримки інтересу до сайта його необхідно постійно оновлювати і модернізувати. Чим частіше відбуватимуться відновлення інформації на сервері – тим вище буде інтерес і, відповідно, відвідуваність сайта.