Реферат: Природні ресурси і умови світового господарства
Під час оцінки руд чорних та кольорових металів слід враховувати деякі їх особливості. По-перше, їх розвідані запаси рідко вимірюються сотнями мільярдів тон, частіше мова йде про десятки мільйонів та мільйони тон. По-друге, вміст корисного компонента у цих рудах може варіювати від 60-70% до 1% та навіть відсоткових часток. Зрозуміло, що при низькому вмісті, поклади оцінюють не за рудою, а за корисними компонентами. По-третє, сам набір рудних ресурсів значно ширший, ніж паливних. У сучасному світовому господарстві використовується близько 35 різних руд.
До руд чорних металів відносяться залізні й марганцеві, пропонується в цю групу включити й хроміти.
Група руд кольорових металів більш різноманітна, до того ж у земній корі поширені так звані поліметалічні руди, що містять одночасно декілька корисних компонентів.
Найбільш поширеними серед рудних ресурсів є залізні руди. Їх загальні запаси становлять приблизно 350 млрд. тон, розвідані ж оцінюються у 165 млрд. тон, відомі вони більш ніж у 100 країнах світу. Поза конкуренцією за цим показником знаходяться Росія (20% світових запасів), Україна (10%), США та Австралія (по 8% кожна), Канада і Бразилія (по 6% кожна), Китай (5%).
Щорічний видобуток залізних руд у світі становить близько 1 млрд. тон. Лідерами серед країн-продуцентів є Китай (250 млн. т), Бразилія (190 млн. т), Австралія (145 млн. т), Росія (80 млн. т), США (62 млн. т), Індія (60 млн. т), Україна (50 млн. т), Канада (40 млн. т), Південноафриканська Республіка (32 млн. т), Венесуела (20 млн. т).
Список найбільших експортерів залізної руди очолюють Бразилія й Австралія. Значними експортерами також є Швеція, Україна, ПАР, Венесуела, Канада, Ліберія, Мавританія тощо. Головними імпортерами є Японія (30% світового імпорту), Південна Корея, Тайвань та група західноєвропейських країн (Франція, ФРН, Італія, Іспанія, Великобританія). Значним імпортером залізної руди останнім часом стали США.
В деяких країнах (Україна, ПАР, Швеція, Казахстан, Індія) поруч із залізорудними родовищами знаходяться й великі поклади марганцевих руд. Природа таким чином ніби заздалегідь окреслила райони, де розвиватиметься чорна металургія.
Другим за значенням металом світового господарства є такий легкий кольоровий метал як алюміній. Сировиною для його виплавки слугують боксити, алуніти, нефеліни, апатити, сієніти. Головною сировиною, безумовно, є боксити, саме вони мають найбільше поширення у земній корі. Їх розвідані запаси становлять 20 млрд. тон. Поклади бокситів генетично пов’язані із ділянками кори вивітрювання, розташованими у межах тропічного та субтропічного кліматичного поясів. Ось чому до числі провідних бокситоносних провінцій відносяться Гвінейська в Африці (третина розвіданих покладів), Північна в Австралії, Карибська у Центральній Америці, Середземноморська у Європі.
Світовий показник видобутку алюмінієвої сировини наближається до 100 млн. тон. Абсолютним лідером є Австралія (36% світового видобутку), далі йдуть Гвінея (16%), Ямайка (8%), Бразилія та Росія (по 7% кожна), Сурінам (4%), Угорщина, Греція (по 2%), Франція, Хорватія (по 1,5%), Чорногорія, США (по 1%).
Найбільш вживаним із важких кольорових металів є мідь. За покладами мідних руд вирізняються кордильєро-андійські країни (Чилі, Перу, США, Канада, Мексика) та країни африканського мідного поясу (ДР Конго, Замбія). Видобуток мідної руди у перерахунку на чистий метал становить близько 8,5 млн. тон. Лідерами є Чилі (17% світового видобутку), США (14%), Канада (8%), Замбія (6%), ДР Конго і Росія (по 5,5% кожна), Перу, Польща, Казахстан (по 5% кожна), Австралія (2%), Філіппіни (1,5%) та інші.
За видобутком цинкової сировини світовими лідерами є Канада (18%), Австралія (11%), Росія та Перу (по 9%), США (5%), Мексика (4%), Китай (3,5%), Швеція (3%), Японія, Ірландія, Іспанія, Польща (близько 2% кожна країна).
Найбільше сировини для виплавки свинцю видобувають Росія (17% світових обсягів), Австралія (14%), США (10%), Канада (8%), Перу (6%), Китай (5,5%), Мексика (5%), ПАР, Камерун, Уганда (по 2% кожна). Свинцево-цинкові родовища європейських країн за багато століть інтенсивної експлуатації майже повністю відпрацьовані.
Половина світових запасів нікелевих руд зосереджена на двох островах – Кубі та Новій Каледонії. Географія видобутку дещо інша: Канада (19%), Росія (16%), Нова Каледонія (10%), Австралія (9%), Індонезія (8%), Куба (5%), ПАР (4%), Домініканська Республіка (3%), Китай (2,5%), Бразилія (2%).
Споживання олов’яних руд в сучасному світовому господарстві поступово скорочується. Провідне використання олова для виробництва пакувальних матеріалів (консервних бляшанок) не витримує конкуренції із пластмасами, алюмінієм, склом, поліетиленом (олово – найдорожче серед важких кольорових металів). Зберігається значення олова як паяльного матеріалу в радіотехніці та електроніці.
Родовищ олов’яних руд порівняно небагато. Найбільші з них зосереджені в Азії, особливо Південно-Східній (через яку простягається так звана "олов’яна смуга", на яку припадає ¾ розвіданих запасів).
Світові лідери з видобутку олов’яної руди – Малайзія (26%), Бразилія (14%), Індонезія (13%), Китай (10%), Таїланд, США, Японія (по 9%), Росія (8%), Болівія та ФРН (по 1%). Названа "десятка" країн практично повністю забезпечує потреби світового господарства.
Тугоплавкий вольфрам широко використовується у виробництві спецсталей для металорізальних верстатів та ведучих бурильних труб (постійне зростання цін на нафту і природний газ веде до збільшення обсягів бурильних робіт у різних країнах). Половина світових покладів вольфрамових руд припадає на Китай. Значні запаси мають також Казахстан, Росія, Канада. Лідерами у видобутку вольфрамової сировини є Китай (20%), Росія (10%), Канада (6%), Казахстан і Південна Корея (по 5%), Австралія (4%), Португалія, Австрія, Болівія (по 3%), США, Бразилія (по 2%).
Уранові руди деякі фахівці пропонують відносити до паливних ресурсів, що пов’язано з їх переважним використанням на АЕС. Але уран – це метал. Економічно доцільно розробляти тільки ті його родовища, які містіть більше 0,1% корисного компоненту. У такому випадку 1 кг уранового концентрату обходиться у 80 $. Розвідані запаси урану, доступні для вилучення за такою ціною становлять 3,5 млн. тон, найбільшими запасами володіють Канада, Австралія, Казахстан, ПАР і Бразилія.
Найвищим вмістом урану в руді та найбільшими в світі покладами виділяється Канада (родовища Сігар-Лейк, Кі-Лейк та інші). Цікаво, що в ПАР середній вміст урану в руді становить всього 0,017%, тобто набагато менше, ніж в інших провідних країнах. Отримувати уран при таких концентраціях вигідно тільки тому, що його вилучають з відходів збагачувальних фабрик у якості побічного продукту при переробці золотовмісних руд.
Уран – стратегічна сировина, тому дані з його видобутку закриті для офіційної статистики. За неофіційними оцінками, 90% видобутку уранової руди припадає на 7 країн – Канаду, США, Росію, Австралію, ПАР, Україну, Нігер. Майже повністю вичерпала свої уранові родовища ФРН.
Благородні (або дорогоцінні) метали в силу своєї специфіки мають найменші обсяги видобутку.
Світовий видобуток срібла повільно зменшується і становить зараз близько 14500 тон на рік. Список найбільших виробників очолюють латиноамериканські країни Мексика (17%), Перу (14%) та Чилі (12%). Далі йдуть Канада, Казахстан і Росія (по 10% кожна країна), США (8%), Австралія (7%), Польща (6%), замикає "десятку" найстаріший європейський виробник – Чехія (1,5%), родовища якої є виснаженими.
Світовий видобуток золота становить зараз близько 2300 тон на рік. Поступово зменшується значення розсипних родовищ (свого часу – основного об’єкту розробок дешевим, але варварським способом – драгами), тому падає частка Південноафриканської Республіки й Росії. Найбільш перспективними вважаються родовища у породах архейського віку з орієнтацією у пошуках на самородки, тому зростає вага Австралії й Канади. Нову "золоту лихоманку" переживають Бразилія та США, де "оживляють" старі родовища, які здавалися вичерпаними при старих методах видобутку. Певним чином "золота лихоманка" торкається і пострадянських країн – Казахстану, Узбекистану, України, оскільки інколи доводиться заново "відкривати" засекречені або законсервовані родовища.
Ієрархія золотодобувних країн виглядає наступним чином: ПАР, США, Австралія, Канада, Китай, Росія, Бразилія, Індонезія, Папуа – Нова Гвінея, Гана (колоніальна назва цієї країни – Золотий Берег), Філіппіни, Болівія, Перу, Еквадор і так далі.
Золото не тільки ювелірний матеріал, тривалий час у світовій економіці воно виконує функції повноцінних (товарних) грошей.
Перше місце за обсягом запасів золота належить Федеральній резервній системі (ФРС) США – 8,5 тис. тон, друге – держрезерву Німеччини – 3,5 тис. тон. Третю позицію займає Міжнародний валютний фонд (МВФ) – 3,2 тис. тон. Далі йдуть національні банки Франції (2,6 тис. т), Італії (2,4 тис. т) та інших країн. На 12 місці – Росія (400 тон; хоча перед розпадом СРСР його золотий запас становив 3 тис. тон). Україна у цьому списку на 51-му місці із 25,5 тонами золота. Вражаючим є сумарний показник комерційних банків Швейцарії – 2,6 тис. т. Не даремно цю країну називають "всесвітнім сейфом".
Світовий видобуток платини становить всього 150 тон на рік. Попит на платину стабільно є високим не тільки в силу ювелірних властивостей, але й тому, що цей метал слугує каталізатором багатьох хімічних реакцій.
За видобутком беззаперечним лідером є Південноафриканська Республіка (майже 80%). Росія і Канада суттєво відстають. Втрьох ці країни видобувають 95% світової платини. Серед інших виробників можна назвати Австралію, Фінляндію, Колумбію, Хорватію. У більшості випадків платина видобувається як супутній продукт з комплексних мідно-нікелевих руд. Тільки в ПАР та Колумбії зустрічаються розсипні родовища, де платина міститься разом із золотом. Вміст платини 5 грамів на тону руди (тобто 0,0005%) вважається дуже високим.
Найбільше у світі платини споживає національна економіка Японії (головне використання – виробництво автомобільних каталізаторів).