Реферат: Природно-ресурсний потенціал і його структура

Лісові ресурси району становлять 800,5 тис. га, або 13,5% його території. На Дніпропетровщині є лиси двох типів: запливні і байрачні. Запливні ліси – у заплавах річок Дніпро, Орель, Самара, Вовча; найбільші масиви – Самарський бір і Дібровський ліс. Барачні ліси ростуть по схилах балок і ярів. Площа лісів області складає 78,9 тис. га. У Запарізькій області площа лісів становить 108 тс. Га, в тому числі штучно насаджених 32,3 тис. га. Основні лісові природи Придніпров`я – дуб, ясен, клен, акація, вільха, сосна, берест, липа, тополя та ін. Промислового значення лісові ресурси не мають.

4.5 Рекреаційні ресурси.

Придніпровський економічний район завдяки сприятливим кліматичним умовам добре забезпечений рекреаційними ресурсами. Але надмірна концентрація переважно матеріаломістких виробництв зумовила дуже напружену ситуацію в економічному районі.

Природні умови й ресурси району сприятливі для розвитку багатогалузевого сільського господарства, особливо зернового, а також для вирощувааня соняшнику, цукрових буряків, садівництва та м`ясо-молочного тваринництва.

5 Проблеми охорони і воспроізводства природних ресурсів.

Земельні ресурси. Сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам рацірнального природокористування. Порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових насаджень, що негативно впливає на стійкість агроландшафту. Надмірна розораність території та величезний вплив діяльності людини призвели до порушення природного процесу грунтоутворення, ерозійних процесів. Розораність земель є найвищою і досягла 56% території країни та 80% сільськогосподарських угідь. Щорічні еколого-економічні збитки від ерозії грунтів дорівнюють 9,1 млрд грн.

Охорона земель та їх раціональне використання здійснюються на основі комплексного підходу до угідь як до складних природних утворень (екосистем) з урехуванням їх зональних та регіональних особливостей.

Антропогенно-техногенний вплив на довкілля постійно збільшується, що призводить до деградації грунтового покриву. Однією з ознак деградації земель у країні є ерозія грунтів. Площа еродованих земель щорічно зростає на 80-100 тис. га. Внаслідок цього з грунтів щорічно виноситься величезна кількість поживних речовин, втрати яких тільки частково компенсуються добривами.

Інтенсивне використання чорноземів призвело до прогресуючої їх деградації, - ерозією грунтів уражено 18 % України.

Ерозія грунтів є основним і найбільш небезпечним дестабілізуючим фактором екологічної ситуації в ландшафтах, призводить до забруднення та замулення струмків, річок, ставків, посилення евтрофікації водойм. Великої шкоди грунтам завдає багаторазова механічна обробка: оранка, культивування, боронування. Все це посилює вітрову та водну ерозію. Згідно з прогнозом Інституту спостережень за станом сівту (Нью-Йорк), при існуюих темпах ерозії та знеліснення до 2030р. родючої землі на планеті стане менше на 960 млрд т, а лісів – на 440 млн га..

Небезпечноюпроблемою залишається забруднення грунтів викидами автомобільного транспотру. Найпотужнішим д