Реферат: Проблеми корпоративного управління в Україні

· практичним досвідом, наявними методами та підходами, щодо формування ОСУ;

· Статутом АТ, в якому відображені особливості підприємства, як виробничо-управлінського об’єкту.

Причому проблема постає саме в тому, що, по-перше, треба з`ясувати, яка саме систему управління буде найбільш ефективною для конкретного підприємства, а, по-друге, - як впровадити її системи без значних втрат для поточної діяльності організації.

Для визначення особливостей системи корпоративного управління, тобто їх спрямування та складу, велике значення має те, які є групи акціонерів ("інсайдерів" або "аутсайдерів") домінують у конкретному АТ. Тому системи управління ЗАТ та ВАТ значно відрізняються між собою, оскільки види контролю акціонерів теж матимуть різницю: невелика кількість "внутрішніх" акціонерів використовує прямий (менш формальний) контроль, ніж при наявності великої кількості дрібних акціонерів-аутсайдерів. У другому випадку необхідним є чіткі, глибоко обґрунтовані правила, оформлені у ВНД. Але в будь-якому випадку треба дуже уважно спостерігати за діяльністю органів управління АТ, що є новими для діяльності підприємств (партійні та профспілкові органи за радянських часів мали свої механізми контролю, які зараз іноді видаються за ідеальні, але це лише один з прикладів невдалого перенесення застарілих методів управління на нову основу). В АТ, як вже зазначалося наявні два типи органів управління: колегіальні, виборні (Збори акціонерів, Спостережна рада) та ті, що призначаються цими органами - дирекція, виконавчі лінійні та функціональні підрозділи традиційних ОСУ. Акціонери через обраних ними осіб повинні мати змогу здійснювати контроль за діяльністю всіх органів апарату управління АТ через обговорення та затвердження їх прав, обов`язків, повноважень та відповідальності.

Маніпулювання складом та змістом ВНД може надати окремим органам управління АТ можливість користуватися "надправами": наприклад, Спостережна Рада може наділятися правами перевиборів членів Правління, оперативного ревізійного контролю за господарською діяльністю, тощо (п.2.1.6. та 2.1.9.). Однак не можна обмежитися організаційно-структурними заходами.

Система управління АТ має різні співвідношення між організаційними та економічними важелями впливу. Мова йде саме про співвідношення цих важелів, їх динамічну взаємодію - тобто певний організаційно-економічний механізм, в якому нерозривно пов`язані (ОСУ, підсистеми, процеси, посади тощо) та економічні (витрати, інвестиції, кредити, борги, фінанси, платня тощо) складові. Це зауваження є слушним в умовах змін організаційно-економічних механізмів реструктурованих великих підприємств у, наприклад, холдінг або об`єднання на принципах вертикальної інтеграції концернів, тимчасові союзи підприємств різних форм власності - асоціацій та консорціумів тощо. Всю різноманітність цих підприємств поєднують елементи організаційно-економічного механізму корпоративного управління.

2.1.9.Перегляд функцій різних підсистем ОСУ АТ (злам старих) та закріплення

(з попереднім узгодженням та затвердженням)

їх у внутрішніх нормативних документах (ВНД).

Трансформація управлінських структур АТ націлена на заміну "жорсткого" управління більш органічним, гнучким, яке забезпечуватиме використання творчого потенціалу, як головної складової потенціалу управління, закладеного в АТ.

Ознаками сьогоднішніх систем ?