Реферат: Проблеми кредитування підприємств в умовах кризи
1. падіння закладених активів у договорах, забезпечених залогом.
Банки після ажіотажу на кредитування на ринку нерухомості й у сфері споживчого кредитування опинилися в доволі складному становищі. Висока інфляція стримує зростання заощаджень і як наслідок акумуляцію фінансових ресурсів. Внутрішня ліквідність банків заслабка.
2. зростання проблемних кредитів через неплатоспроможність фізичних та юридичних осіб, особливо це стосується кредитів у іноземній валюті.
3. зростання випадків розриву депозитних угод до строку погашення, у тому числі і через суд. Такі екстрені дії вкладників Національний банк України змусив комерційні банки накласти мораторій на дочасне розірвання депозитних договорів з клієнтами, а також обмежив видачу кредитів населенню [3]. Відбувався активний відтік депозитних внесків юридичних і фізичнихосіб, які довгий час служили основою для кредитування. Засічень-березень 2008 року зменшилися на 12,3%, або на 43,8 млрд. грн., зних 24,2 млрд.грн. – депозити громадян.
4. зростання проблемних активів таких як земля та нерухомість, вартість яких значно впала з часу початку кризи. На думку Standard & Poor’s, у разі економічної рецесії в Україні рівень проблемних активів досягла 35—50%.
5. відсутність вільних коштів для кредитування підприємств, причини для цього такі:
- не повертають позичальники кошти за старими договорами;
- значно скоротилася кількість нових депозитних угод;
- відсутність гарантованих позичальників, чия фінансова ситуація достатньо стабільна аби повертати і тіло кредиту і сплачувати відсотки.
Більшість банків мають від’ємні розриви короткострокової ліквідності і надзвичайно залежні від припливів нових вкладів клієнтів. Ліквідні активи становлять лише близько 12% сукупних і покривають не більше 40% короткострокових зобов’язань.
3.2. Шляхи подолання проблем кредитування підприємств в умовах кризи.
Аби чітко окреслити шляхи виходу із кризового положення кредитування необхідно роздивитись це питання з декількох сторін:
1. Зі сторони держави (уряду, у лиці Кабінета Міністрів);
2. зі сторони банків (керівникам банків та їх аналітичним підрозділам, як таким що найбільше впливають на діяльність банківського сектору);
3. зі сторони підприємств (керівникам, директорам підприємств, у тому числі власникам та членам Ради директорів).
Національний банк України слід розглядати як у першому блоці так і у другому.
1. На державному рівні, для покращення стану справ, необхідно відійти від популізму і перейти до менш популярним, проте ефективним крокам по збалансуванню бюджету.
Це дозволить визначити потенціал як соціального навантаження, так і податків, дозволить зупинити хаос та врешті решт призведе до зростання економіки, а зростання економіки та кредитування – це дві невідємні склдові економічного процесу загалом.
Окрім цього розвиток економіки призводить до покращення рівня життя населння, а отже і до збільшення попиту, що у свою чергу стимулює розвиток виробництва.
Держава має налагодити механізм державно-приватного партнерства для реалізації проривних проектів, зокрема, у високотехнологічних секторах економіки. Необхідно активізувати розвиток інноваційного підприємництва. Слід реально (а не на папері) формувати нові наукоємні галузі. Адже сировинна економіка вичерпала себе
На думку Сергія Захаріна найбільшу увагу необхідно звернути увагу на поліпшення показників зовнішньоторговельного балансу. Слід істотно скоротити обсяги імпорту та принаймні зберегти обсяги експорту (в рентабельних секторах). У цьому сенсі доцільно вдатися до заходів фіскального регулювання (але в рамках чинних міжнародних зобов’язань), а також застосувати «розумні» адміністративні обмеження.
Держава також повинна створити механізм викупу (платної націоналізації) акцій або часток у статутному фонді тих стратегічних підприємств і банків, котрим загрожує банкрутство (довгострокова неплатоспроможність). Але викупати, звісно, потрібно лише ті активи, які мають достатню економічну цінність і можуть стати в нагоді у майбутньому.
Доцільно посилити платіжну та кредитну дисципліну.
В умовах кризи важливим є розвиток перспективних галузей. Україна має значний потенціал з розробки та продажу програмного забезпечення й може діяти за прикладом Ірландії, котра залучила мільярдні інвестиції комп’ютерних компаній США під свої розробки. Для такого прориву потрібно поєднати зусилля держави та вітчизняних комп’ютерних компаній. Давно вже на часі розглянути можливості власного шляху розвитку програмного забезпечення, аби позбавитися залежності від монополістів на цьому ринку і скласти їм конкуренцію.
На думку фахівців Національного інституту стратегічних досліджень, найпозитивніший вплив на економічне зростання України справить поглиблення торговельних зв’язків із країнами ЄС. У подальшому ведучи перемовини про укладення нового базового договору між Україною та Європейським Союзом, нашу делегацію слід зобов’язати уникати формування рамок двосторонніх домовленостей, зокрема, пов’язаних із обмеженнями «європейської політики сусідства», «нової європейської політики сусідства» чи «країни—кандидата на вступ до ЄС». Регулювання торговельної політики повинне базуватися не на засадах односторонньої політики Євросоюзу, а згідно з досвідом відносин Україна—ЄС, результатами спільної діяльності, а також з огляду на перспективи подальшого поглиблення співпраці в торговельній сфері.
Держава має разом із національними виробниками гармонізувати галузеві стандарти, норми та правила, що дозволить зберегти кошти при адаптації до вимог ЄС найважливіших стандартів, зокрема стандартів на основні товарні групи експорту (на противагу загальній гармонізації).
За даними фахівців Національного інституту проблем міжнародної безпеки, за обсягом експорту озброєння Україна посідає шосте місце у світі. Підприємства оборонно-промислового комплексу (ОПК) мають розробки, кращі за зарубіжні аналоги. Це дає змогу нашій країні утримуватися на світовому ринку озброєнь. Чималенький потенціал і фундаментальний науковий заділ ОПК можна використати як чинник технологічного прориву та важіль державної антикризової політики.
Високим є потенціал усіх видів транспортування (наземного, водного і трубопровідного). За прогнозами, до 2010 року транзитний товаропотік через територію України до країн Європи зросте до 158 млрд. дол. США на рік (майже половина сьогоднішнього вітчизняного ВВП). Проте без радикального оновлення технологій транспортного обслуговування клієнтів домогтися швидкого й ефективного розвитку транспортного комплексу неможливо.
Непогані перспективи має сфера туризму і курортів. Люди готові витрачати дедалі більше коштів на подорожування та оздоровлення. Вагомим чинником підвищення інвестиційної привабливості галузі є підготовка до Євро-2012. Однак наразі показники невтішні: за даними Всеукраїнської федерації роботодавців у сфері туризму України, в країнах-сусідах туризм забезпечує 6—8% національного ВВП (а в деяких — до 30%), в Україні — менше 1%. За відносною кількістю створених у туризмі робочих місць ми відстаємо, приміром, від Франції у 8 разів. Водночас не забуваймо, що розвиток цієї сфери забезпечує не лише швидку окупність інвестицій, вирівнювання якості життя в регіонах країни, піднесення суміжних галузей, а й поповнення валютних запасів і підвищення іміджу держави [43].