Реферат: Проблеми встановлення макроекономічної рівноваги в Україні

2. У міру того, як ресурсові ціни, і в першу чергу зарплата, будуть поступово пристосовуватися до зниження то­варних цін, в економіці буде відбуватися подальше зниження товарних цін, збільшення реального ВВП і зменшення безробіття.

3. Єдиним довгостроковим наслідком падіння сукупного попиту в новому стані подвійної рівноваги буде досяг­нення нового, більш низького, ніж на початку, рівня товарних і ресурсних цін. У цьому стані реальний обсяг ВВП повернеться до потенційного рівня, а без­робіття до природної норми.

4. Довгостроковий період, протягом якого ринковий механізм здатний самостійно відновлювати потенцій­ний рівень виробництва, не підлягає часовому визна­ченню і може тривати надто довго. Це означає, що ринковий механізм не є достатньо ефективним факто­ром подолання спаду виробництва. Тому виникає необхідність державного втручання в економіку, яке може фіскальними та монетарними заходами попе­редити падіння сукупного попиту або стимулювати його збільшення і на цій основі прискорити вихід економіки із стану неповної зайнятості.

Механізм відновлення економічної рівноваги, яка по­рушується зменшенням сукупної пропозиції. Скорочення су­купної пропозиції досить часто набуває форми шоків су­купної пропозиції. Під шоками сукупної пропозиції розуміється неочікувана різка зміна умов функціонування економіки, яка негативно впливає на середні витрати, і як наслідок, на товарні ціни. Ці шоки називають ще ціновими, оскільки вони дестабілізують як товарні, так і ресурсові ціни.

Існують несприятливі та сприятливі шоки сукупної пропозиції. Перші проявляються через різке падіння виробництва і зростання цін, інші –через різке збільшен­ня виробництва і зниження цін.

Для економіки України актуальними є несприятливі шоки. РОНИ можуть породжуватися факторами довгострокової дії, наприклад, зростанням цін на імпортні енерго­ресурси. Але вони можуть бути і наслідком дії коротко­строкових факторів, наприклад, неврожай або стихійне лихо.

На рисунку 3 відображено порушення економічної рівноваги під впливом несприятливого шоку.

Рис. 3. Короткострокова та довгострокова рівновага в умовах скорочення сукупної пропозиції

Згідно з рисунком 3, початкова рівновага в еконо­міці досягається в точці T₁ , якій відповідає рівноважний ВВП (О₁ ) на потенційному рівні, і рівноважні ціни (Ц₁ ), а також певний рівень зарплати в умовах природного рівня безробіття.

Тепер припустимо, що ціни на енергоресурси, які імпортує Україна, суттєво зросли. Це викличе збільшення середніх витрат, внаслідок чого короткострокова крива сукупної пропозиції зміститься вліво в положення СПр₂ . Така зміна її розташування на графіку є наслідком підвищення ресурсних цін і причиною зростання то­варних цін. Точка Т₂ є точкою нової короткострокової рівноваги, в якій реальний ВВП впаде до Од, а товарні ціни зростуть до Ц₂ - Така ситуація є свідченням виникнення стагфляції.

Перелічені зміни в рівноважних параметрах економіки є наслідками короткострокового періоду. Для аналізу довгострокових наслідків потрібно врахувати поведінку зарплати, реальна величина якої впала внаслідок зростан­ня товарних цін. У такій ситуації реально передбачити, що номінальна зарплата повинна підвищитися пропорційно зростанню товарних цін. Якщо це відбудеться, то більш висока зарплата викличе подальше збільшення середніх витрат, що змістить короткострокову криву сукупної про­позиції вліво від кривої СПр₂ і ще більше підніме товарні ціни. Якщо продовжити процес пристосування зарплати до товарних цін і періодично піднімати номінальну зар­плату у відповідь на кожний рух товарних цін вгору, то виникне спіраль «ціни – зарплата». Короткострокова крива сукупної пропозиції буде переміщуватися дедалі вліво, виробництво ВВП невпинно скорочуватиметься, а товарні ціни – зростатимуть. Стагфляція стає хронічною і буде постійно загострюватися. Це тупикова ситуація, яка може призвести країну до економічного краху.

Як альтернативу можна припустити протилежний сценарій розгортання подій в економіці, якщо відмови­тися від адаптаційного підходу до формування зарплати. Припустимо, що суспільно-політичні сили країни, і зок­рема профспілки, зрозуміють не перспективність цінової індексації зарплати і погодяться на її регулювання під впливом попиту і пропозиції на ринку праці. За таких умов спостерігатиметься закриття і банкрутство підприємств та збільшення безробіття. Скорочення попиту на ринку праці буде достатнім фактором, який викличе падіння номіналь­ної зарплати і зниження середніх витрат, що ліквідує початкове зменшення сукупної пропозиції, викликане зростанням ресурсних цін. У кінцевому підсумку це повер­не короткострокову криву сукупної пропозиції вправо в положення СПр₁ . Отже, товарні ціни повернуться до рівня Ц₁ а реальний ВВП буде відновлено на потенційному рівні, що забезпечить в економіці подвійну рівновагу.

Проте такий сценарій не є раціональним. Часова неви­значеність періоду, необхідного для зниження зарплати, та великі економічні і соціальні втрати, які при цьому понесе суспільство, свідчать про неефективність ринкового само­регулювання при вирішенні проблеми стагфляції. Щоб прискорити цей процес і мінімізувати його негативні наслідки, у вирішення цієї проблеми повинна втрутитися держава.

Згідно з кейнсіанською теорією, держава може проти,! ставити стагфляції політику стимулювання сукупному политу, завдяки якій його крива може зміститися в поло­ження Спо₁ - Але така стимулююча політика може пот­рапити в капкан, оскільки зростання сукупного попиту до СПо₁ ще більше загострить інфляцію, піднімаючи товарні ціни до Ц₃ - Це неминуче викличе спіраль «ціни –зарпла­та» і розвиток подій в економіці буде розгортатися за вже відомим сценарієм.

Світовий досвід показує, що більш ефективним варіан­том подолання стагфляції і відновлення подвійної рівно­ваги може бути лише політика, спрямована на зменшення середніх витрат на величину, адекватну їхньому зростанню з метою збільшення сукупної пропозиції. Основними еле­ментами такої політики можуть бути введення тимчасово­го державного контролю за цінами і зарплатою; зниження податків з підприємств і скорочення бюджетних витрат, стимулювання внутрішніх заощаджень та інвестицій; залу­чення іноземних інвестицій в національну економіку тощо.

2. ОСНОВНІ ЗАСАДИ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ

В УКРАЇНІ

Фундаментальною передумовою розвитку фінансового ринку та залучення іноземних інвестицій в Україні є макроекономічна стабільність в еконо­міці, про досягнення якої свідчать позитивні показники динаміки обмінного курсу національної грошової одиниці та темпів інфляції.

Надзвичайно важливу роль при цьому відіграють механізми забезпечен­ня макроекономічної стабільності. Якщо вона була досягнута за рахунок вті­лення ринкових засобів самоорганізації суспільства, то можна стверджувати про наявність тривкої стабілізації.

У жовтні 2001 p. в Україні Президентом Леонідом Кучмою були започат­ковані реформи, що забезпечили включення механізмів економічної самоор­ганізації суспільства та впровадження на цій підставі процесів стабілізації на­ціональної грошової одиниці зокрема і фінансової системи в цілому. І хоча поки що в країні не розв'язані окремі дуже важливі фінансові проблеми, за­гальний напрямок, в якому здійснюються перетворення, досить позитивний.

Протягом 2002–2003 pp. обсяги продажу в Україні трьох основних ва­лют (доларів США, німецьких марок і російських рублів) збільшувалися до­сить стрімко.. У 2002 p. валюта було продано на 9,2 млрд. дол. США, у 2003-му - на 21,1 млрд., тобто на 229,3% більше.

Важливо те, що у 2003 p. обсяг продажу трьох основних валют - 21,1 млрд. дол. досяг рівня збалансованості з обсягами експорту, який становив 20,3 млрд. дол. США.

Згідно з прогнозами у поточному році не відбуватиметься бурхливе пож­вавлення на валютному ринку, яке спостерігалося в 2002–96 pp. Однак ре­зультати аналізу роботи валютного ринку протягом перших чотирьох місяців 2004 p. свідчать усе ж таки про подальше досить стрімке зростання обсягів продажу трьох основних валют.

Так, за січень–квітень поточного року обсяг продажу становив 9,4 млрд. дол. США, тобто збільшився порівняно з відповідним періодом 2003 p. на 161,8%. Сума приросту становила 3,6 млрд. дол. США, з якої лише невелика частка - близько 0,6 млрд. дол. США - була інвестована у державні цінні па­пери. Доля решти грошей не відслідковується. Однак і за цих умов представ­ники бізнесу повірили в економічну політику Президента України і тому потік валюти до нашої країни продовжує збільшуватися.

Таблиця 1.

Обсяги продажу трьох основних валют протягом 2002-2004 pp.

Обсяги продажу доларів США німецьких марок, російських рублів				(у тис. доларів США)
Місяць року	2002р.	2003 p.	2004р.	Різниця між показниками у 2004 і 2003 pp.
Січень	332 083	1 080 386	2243710	1 163 324
Лютий	377 543	1 419 807	2 452 830	1 033 023
Березень	489 826	1 577 602	2 374 133	796 531
Квітень	413590	1 746 398	2 350 275	603 878
Усього	1613042	5 824 193	9 420 948	3 596 755
100,00%	361,1	584,0
% 100,00%	% 161,8%

Зростання ре­ального обмінного курсу гривні супроводжувалося стрімким збільшенням обсягів продажу трьох основних валют. Наведені нижче діаграми наочно свідчать про цей взаємозв'язок.

Між зростанням середньозваженого реального курсу гривні до долара США та обсягами продажу трьох основних валют (дані табл. І) існує досить щільна статистична залежність, яка математично підтверджує логіку процесів (див. рис.4).

На особливу увагу заслуговує те, що Національний банк намагався що­найменше втручатися в роботу валютного ринку, про що свідчать показники. Це дає змогу зробити деякі висновки. По-перше, валютні інтервенції НБУ становили лише декілька відсотків загального обсягу продажу трьох ос­новних валют.

Загальний обсяг продажу валют в функції

від реального обмінного курсу

Рис. 4. Реальний обмінний курс

У 2003 p. вони були нижчими, ніж у 2002-му (1,49% та 1,11%). По-друге, це були переважно ре інтервенції. Тобто в основному Нац­банк викуповував валюту. Винятком були лише треті квартали, коли Нац­банк змушений був продавати валюти, що зумовлювалося сезонними коли­ваннями макроекономічних процесів.

Отже, помітне зростання реального обмінного курсу протягом 2002-2003 pp. і стабілізація номінального обмінного курсу, починаючи з другого кварталу 2003 p., не зупинили процесів зростання експорту і скорочення від'ємного сальдо зовнішньої торгівлі. А завдяки цьому став можливим бурхливий роз­виток валютного ринку в Україні.