Реферат: Проблеми золотоносності надр України

Надра України ще зовсім недавно вважалися малоперспективними для знаходження промислових концентрацій руд золота. Незважаючи на видатні археологічні знахідки золотих та срібних виробів різних культур, багаторазові історичні свідчення а також гідро- та топонімічні назви, що вказують на місцевий характер золота та срібла, перевага зосталась на їх "імпортному" походженню. Найбільш повна інформація, узагальнена в нещодавно в "Карта Золотоносності України" (8(, вказує на недостовірність цієї версії: древні народи просто не могли не помітити хоча б деякі з чисельних проявів метала, якому вони поклонялись.

Інша справа, що коли давно відомі золото-срібно- поліметалічні руди Карпатського і Донецького регіонів не привертали увагу потужної золото видобувної промисловості СРСР. Що до перспектив золотоносності Українського щита (УЩ), то до них довгий час ставилися без особливого оптимізму, не дивлячись на ініціативи в організації пошуків золота в зеленокамінних структурах Середнього Придніпров'я. Більш того ще 10 років тому відсутність промислових родовищ золота мотивувалась іншою рудною спеціалізацією УЩ "..на відміну від багатих золотом Канадського, Бразильського, Австралійського щитів і Африканської платформи"(10 с.132(. І тільки в 1990 році було ухвалено "Програма пошуків родовищ золота в ранньодокембрійських зеленокамінних поясах СРСР на 1990-1995 рр", в якій в категорію найбільш перспективних висувались ..Середньопридніпровська граніт-зеленокамінна область.

До цього часу в Карпатському регіоні Закарпатською експедицією були підготоване до обробки золото-срібне-поліметалічне Мужиєвське родовище в Внутрішньокарпатському вулканічному поясі та золоторудне родовище Сауляк в Рахівському блоці. Мінералогічне дослідження золоторудних об'єктів Карпат виконували вчені та спеціалісти Львівського університету. Ентузіасти вивчення золота в Донецькому регіоні довели, що на дослідженні його перспектив не варто ставити крапку.

Приблизно саме те було й сріблом і золотом в сієнітах, гранітах рідкісноземельних метасоматитах Пержанського вузла, інформацію про які вдалося оприлюднити за поданням рудознавця СРСР В.І. Смирнова.

Стрімке накопичення фактів в 1980-ті роки витекло на початку 1990-их інформаційним "золотим вибухом". В лютому 1991 року у Києві пройшло перша міжвідомча координаційна нарада по проблемам золота України; в травні 1992 року в місті Одеса друга та в травні 1993 року в місті Львові -третя нарада.

Геологи України тільки но ступили на "золотоносну стежку", як наступне "заморожування" пошуків і регіональних досліджень фактично зупинило на невизначений термін знаходження нових об'єктів, можливо ще біль приоритетних, по відношенню до з відомими на даний час об'єктами.

Надкларкові концентрацій золота в розривах земної кори- потенційно золотоносні формації.

Загальні позитивні передумови золотоносності надр України розглянуті раніше як теоретичні, так і ті що базуються на реальних фактах (15(. Найбільш вірогідним першим джерелом золота були ультраосновні породи, ідентифіковані з мантійною речовиною, серпентинізація яких була зумовила поштовх до мобілізації кларкового вмісту золота. Треба відмітити, що данні про вміст золота в українських ультрабазитах були опубліковані більш ніж 20 років тому (24(. З цого очевидний висновок про перерозподіл золота при серпентинізації та внаслідок цього -передбачення знаходження у власній мінеральній формі.

Найдавніша золоторудна мінералізація в Україні пов'язана з архейськими зеленокамінними комплексами. Відповідно архей можна вважати точкою відліку для надкларкових концентрацій золота в подальшому розвитку земної кори. Отож, в ранньому докембрії перший стратиграфічний потенційно золотоносний рівень- архейський. Він пов(язаний з слоїстою залізисто-кремнієвою формацією, відомою в усьому світі як BIF (bandediron-formation), що є невідємним компонентом зеленокамінного комплексу.

Другий стратиграфічний рівень концентрації золота (та урана) відповідає нижньопротерозойській скелеватській свиті криворізької серії. Подібні метатерегенні відклади мають місце в Білозірській структурі. Згідно з [4], вік уранової мінералізації в золотоносних відкладах скелеватської свити становить 2,6- 2,45 млрд років, що можливо відповідає віку продуктів денудації архей-протерозойських рудних формацій. Важливо тут відмітити, що сталість пари типів найдавніших родовищ в основному золоторудних провінціях Землі в архейських зеленокамінних комплексах і архей протерозойських конгломератах: Південної та Західної Африканській, Західної Австралійській, Індостанській, Бразильській, Північно- Американській (Канада, США) і Балтійскій (Фенноскандія).

Третій стратиграфічний рівень надкларкової концентрації золота- протерозойська BIF криворізької серії; можливо є і четвертий -вуглецеві сланці її верхньої свити. Аналогами чорносланцевої формації також можна вважати деякі колчеданно- графітові утворення УЩ (13(.

В стратиграфічній послідовності потенційно золотоносні чорносланцеві формації показані на чотирьох рівнях: венд- діловицька свита Рахівського масива і калюсські слої Придністров(я; нижній- середній карбон- Донбас; тріас- юра ("чорна тавріка") - Гірський Крим; олігоцен- менілітова свита Карпат. Вузький діапазон літологічного складу (вуглецеві аргіліти ) формацій і зв(язок золота з біофільними і халькофільними елементами дозволяє вважати, що концентраторами метала було органічна речовина і сульфіди, в основному заліза. Вміст золота в кислотних витяжках з аргілітів і активна міграція його в зонах пластового і поверхневого окислення свідчать про легкорухливих формах метала в літогенній золотоносній системі. Фоновий склад золота в вуглецевих аргілітах складає 0,015- 0,2, збільшуючись в сіалллітовій корі вивітрювання до 0,1- 0,3 і конкреціонному піриті до 0,15- 0,4 г\т. Вивчення чорносланцевої формації по особливостям накопичення золота розділяють на дві ргупи:1) формації, в яких накопичення і концентрування золота мало літогенний характер, тобто без заноса речовини з іншого середовища, але здійснювалось завдяки наложеним інфільтраційним і метаморфічним процесам (ведські та олігоцентрові); 2)формації, в яких накопичення золота носить ксеногенно- літогенний характер, що передбачає занос метала в зв(язку з проявами гідротермальної діяльності (камінновугільна та тірасово-юрська).

Золотоносність північного заходу УЩ.

Територія, що розглядається, загалом відповідає Волинському блоку. В її межах розповсюджені, згідно формаційної карти докембрію, групи геологічних формацій різного генезису й віку, які об(єднуються в такі структурно-формаційні комплекси: чарноліт-гранулітовий, амфіболіт- плагіогранітоїдний (архей), гранітоїдно- метатеригенний, плутонічний і вулканогенно- осадовий (протерозой), можливо, останній включає й палеозойські відклади. Комплекси відрізняються не тільки геологічними формаціями, але й металогенічною спеціалізацією. Вони нерівноцінні з точки зору потенційної золотоносності. Частина проявів пов(язана, як і на всьому щиті, з певними комплексами і формаціями, а інші контролюються "транскомплексними" зонами, що характеризуються специфічними осадконакопиченнями, вулканізмом, метасоматозом і металогенією, зокрема, виділяється Білокоровицько-Новоград- Волинська зона, в межах якої встановлені нові прояви золота.

Нарнокіт- гранулітовий комплекс широко розповсюджений південніше, в межах Подольського блоку УЩ, а на описуваній території представлений лише фрагментами серед більш молодих утворень в західній частині, в басейні р. Случ. Згідно з матеріалами, одержаними раніше, на території, розташованій південніше, золотоносність комплексу пов'язана з метабазитами і метаультрабазитами, серед яких виділяються і глибокометамогфізовані коматіїти. Золото локалізується в накладених зонах хлоритизації, окварцювання, кабонатизації й сульфідизації в серпентинітах, ці зони іноді розміщені стратиформно, на контактах метабазитів і гнейсів. Крім золота і срібла, в сульфідах зафіксовані підвищені концентрації хрому, марганцю, міді, миш'яку, нікелю, кобальту, свинцю й цинку. Подібні прояви золота в межах реліктів чарнокіт- гранулітового комплексу можуть спостерігатись і на описуваній території.

Амфіболіт- плагіогранітоїдний комплекс (архей) у регіоні також розповсюджений обмежено. Фрагменти його відносно великих структур зустрічаються в басейні р.Случ нижче м. Новоград-Волинська. Перспективи золотоносності комплексу непевні, оскільки в найближчих регіонах УЩ відповідні прояви не встановлені. За аналогією з іншими комплексами є підстави вважати, що прояви золота в амфіболіт-плагіогранітоїдному комплексі можуть бути також пов'язані з метабазитами і метаультрабазитами і, можливо, деякими гранітоїдами плагіогранітної гілки.

Гранітоїдно- метатеригенний тетерівський комплекс (нижній протерозой) найбільш широко розповсюджений у північно- західній частині УЩ (басейн рр. Случ, Тетерів, Уброть та інші.). За формаційними, тектонічними і металогенічними особливостями він подібний до інгуло- інгулецького комплексу Кіровоградського блоку, де нещодавно виявлені перспективні прояви золота, пов'язані з метатеригенними товщами флішоїдного вигляду (метаграувакова флішоїдна формація).

Вулканогенно- осадовий комплекс представлений відкладами Білокоровицької, Овруцької та Вільчанської западини, які обумовлюють Коростенський плутон з півночі. Вік відкладів спірний, можливо, розрізи формувались з докембрію до палеозою. У 70- 80 роках, коли активно вивчали золотоносність конгломератів в нижнобілокоровицької підсвіти, одержано багато нових матеріалів, але суттєвих практичних результатів домогтися не вдалося. Встановлено, що золото концентрується в горизонті кварцових конгломератів нижньобілокоровицької підсвіти, які й були головними об'єктами досліджень.

Піщано- алевролітова формація, що відповідає нижньобілокоровицькій підсвіті, є червоноколірною і побудована ритмічно. Конгломерати і гравеліти є другорядними членами формації, вони утворюють прошарок мінливої потужності (середня 1..8 м, максимальна 13,7 м). Конгломерати дрібно- середньогалькові, сортування матеріалу погане, обкатаність добра й задовільна, цемент піщанистий, базальний і стикання. В породах формації, включаючи цемент конгломератів, встановлений туфогенний матеріал. Склад гальок специфічний, породи кристалічної основи, зокрема гранітоїдно- метатеригенного комплексу, відсутні. Переважають гальки кварцу.

Промислові типи і пошукові критерії золоторудних родовищ у нижньодокембрійських зеленокам'яних поясах.

Одне з важливих досягнень геологічного вивчення щита встановлення в Середньому Придніпров'ї нового типу крупних геологічних структур, якими є гранітозеленокам'яні області. Важливим структурним елементом цих областей є верхньоархейські зеленокам'яні пояси. Проведені структурно- формаційні дослідження зеленкам'яних поясів Середнього Придніпров'я показали, що вони є прямими аналогами поясів інших щитів, де з ними пов'язані великі родовища кольорових і благородних металів. Відомо, що на частину світових родовищ в зеленокам'яних поясах припадає 25 ..30 %(без ПАР) щорічного видобутку золота. Тому, мабуть, в дальшому кошти, що витрачаються на пошукові роботи, повинні концентруватися в дуже обмеженій кількості районів і в першу чергу в Середньому Придніпров'ї.

Група жильних родовищ.

1. Золотоносні кварцові та карбонатно- кварцові жили.

Морфологія, склад, і будова рудних тіл. Рудними тілами родовищ цього типу є кварцові (з тією чи іншою кількістю другорядних мінералів)жили найрізноманітнішої морфології. Вони можуть характеризуватися прямолінійною формою та крутими падіннями, можуть мати вигнуті та хвилясті уплані обриси, деякі тіла перериваються, вигинаються та розгалужуються, утворюючи системи розгалужених жил. Досить рідко тіла витримані по потужності на всьому своєму протязі і частіше за все їм притаманні чисельні роздуви: перетяги, що зумовлюють широкий розвиток на цих родовищах чітко видимих і камерних тіл і, як наслідок цього, рудних стовпів морфологічного типу.

Золотоносні жили мають досить великі розміри, сягаючи перших кілометрів у довжину при потужності до 30 м. За компонентним вкладом золотоносних парагенезисів жильні тіла належать до золото-кварцової та золото-кварц-сульфідної рудної формацій. При цьому характерно переважання піритового та арсенопіритового мінеральних типів. Вміст сульфідів звичайно не перевищує 4-5%.

За речовинним складом виділяють кварцові та кварц-карбонатні жили. Власне кварцові жили характеризуються досить простим мінеральним складом. Більш ніж 90% об'єму жил складає білий, сірий або блакитний кварц. У підпорядкованих кількостях присутні карбонат, турмалін, а також ряд рудних мінералів (арсенопірит, галеніт, марказит, пірит, піротин, халькопірит та інші.). Усі ці мінерали розсіяні по всьому об'єму жил, у зв'язку з чим такі жили мають досить просту внутрішню будову.

Усі жили, що відрізняються між собою особливостями складу і будови, належать, як правило, до різних генерацій. При цьому існують дані про двостадійне виділення золота. Раннє золото концентрувалось спочатку у піриті, а на другому етапі мінералоутворення відбувалося зв¢язування вільного золота у кварці, турмаліні, арсенопіриті і особливо у анкериті.

В жилах, що розташовані серед основних і ультраосновних ефузивів, та середніх ефузивів. Разом з тим певні варіації складу виявляють і інші рудні елементи. Використовуючи показник КФ (концентраційний фактор за 24,26) , можна навести такі дані по збагаченню жил порівняно з вміщуючими породами: Au -10000- 15000, Ag- 20- 80, As -500- 5000, B- 1000- 2000, Pb- 10- 20. Вміст W у жилах зростає настільки, що цей елемент утворює самостійну рудну фазу і в деяких випадках має промислові концентрації. Крім того у підвищених знаходяться також Te, Se, Bi, тоді як вміст таких елементів як Pd, Zn, Sn, у золотоносних лише в 0,2-5 разів перевищує фоновий.

Золотоносні жили відрізняються досить стабільним ізотопним складом кисню з кварцу. Для різних родовищ SiO218 коливається в межах 11- 15% . Ці значення відповідають метаморфогенним флюїдам і набагато нижчі за такі ж магматичних гідротермальних жил.

Усі великі родовища характеризуються значним розмахом зруднення і розробляються до глибини 4 км (родовище Колар).

Вміщуючі породи. Як і золотоносні жили, мінералізовані зони у більшості випадків розташовані серед основних і ультраосновних вулканітів, але для даного типу зруднення характерний зв'язок з найбільш зміненими різновидами останніх. Крім того, в деяких випадках мінералізовані зони розвиваються також по кислих і середніх ефузивах і джеспілітах.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--