Реферат: Проблемні позички і засоби реструктурування безнадійних боргів

— прийняття необґрунтованого ризику;

— установлення нереалістичних цін на продукцію;

— повільна реакція на погіршення ринкових умов;

— слабкий операційний контроль;

— відсутність наступності в керівництві;

— утрата важливих клієнтів;

— створення спекулятивних запасів;

— відстрочки заміни застарілого устаткування і т. ін.

Якщо кредитний інспектор вважає, що ділове і фінансове становище позичальника погіршилося до ступеня, що загро­жує можливості погашення кредиту, банк може зажадати від позичальника представити програму, що виправляє ситуацію, й ужити заходів, що знижують ризик банку.

У банку для здійснення контролю за ходом погашення кредиту формується спеціальне кредитне досьє, де зосере­джена вся документація по кредитній угоді і всі необхідні відомості про позичальника. Документи групуються в такий спосіб;

— матеріали по кредиту (копії кредитного договору, боргових зобов'язань, гарантійних листів і т. п.);

— фінансово-економічна інформація (фінансові звіти, аналітичні таблиці, податкові декларації; бізнес-плани і т. п.);

— матеріали про кредитоспроможність клієнта (аналітичні звіти кредитних інспекторів, зведення, отримані від інших банків, відповіді на запити і т. п.);

— документи по забезпеченню кредиту (договір застави, документи про передач}' прав по внесках і цінних паперах, заставні і т. п.);

— листування по кредиту (листування з клієнтом, записи телефонних розмов і т. п.).

Найбільш загальним і часто застосовуваним у банківській практиці є показник питомої ваги простроченої позичкової заборгованості, що характеризує стан питання з проблемни­ми і простроченими активами. Цей фінансово-економічний індикатор виступає одним з центральних при аналізі резуль­татів реалізації кредитно-інвестиційної стратегії банку взагалі і кредитування реального сектора економіки зокрема .

Серйозною проблемою є відсутність застосовних на прак­тиці інструментів прогнозування і планування величини по­казника питомої ваги простроченої позичкової заборгованості банку. Особливо актуальна ця проблема для банків, у яких аудит проводиться за міжнародними стандартами фінансової звітності і керівники яких ставлять завдання зменшення реально сформованого рійня показника до середньосвітової його величини.

Для чіткого розуміння проблеми введемо наступну систему показників, що відбивають стан банківської позичкової за­боргованості.

Поточна позичкова заборгованість (ППЗ) — позичкова заборгованість по основному боргу, термін платежу по якій ще не настав.

Прострочена позичкова заборгованість (ПППЗ) —позичкова заборгованість по основному боргу, не погашена позичальником у встановлені кредитним договором терміни.

Загальна позичкова заборгованість (ЗПЗ) —залишок основного боргу за наданими банком позичальнику кредита­ми, тобто сума ППЗ і ПППЗ на момент проведення аналізу показника.

При складній діючій податковій системі, що характери­зується великою кількістю податків, високими ставками опо­даткування і дуже значними штрафними санкціями за недотримання податкового законодавства, ризик неповер­нення кредиту значно зростає. Це пов'язано з тим, що кошти для здійснення платежів по кредиту, можуть бути вилучені в доход держави.

Величина середньої платоспроможності позичальників вносить свою лепту в коливання розглядуваного показника. Чим вищий середнівй рівень кредитоспроможності, тим біль­шою є ймовірність своєчасного і повного розрахунку пози­чальника з банком. Таким чином, фактори зовнішнього (по відношенню до банку) середовища і можливі їхні комбінації можуть здійснювати довгостроковий визначальний вплив на формування середньої величини рівня простроченої позич­кової заборгованості, підвищуючи або знижуючи її.

До внутрішніх (мікроекономічних) чинників впливу на величину проблемних кредитів можна віднести:

— використання вищим керівництвом стратегічних і так­тичних методів планування і управління діяльністю банку і відповідно переслідування (контроль) стратегічних або тактичних інтересів;

— кваліфікація персоналу банку і застосовувана система перепідготовки кадрів:

— ступінь комплексності й ефективність використовува­них методів моніторингу кредитів;

— рівень узгодженості (чіткість координації) дій функціо­нальних підрозділів банку в процесі стягнення ПППЗ.

Стосовно прогнозування та планування простроченої заборгованості можна відзначити наступне.