Реферат: Професійна етика. Юридична етика як вид професійної етики. Професійна етика державних службовц
Отже, стає зрозуміло, що професія юриста має важливе соціальне значення і є необхідною для нормального функціонування суспільства. (на жаль через невдале, а то й вкрай погане виконання своїх обов’язків, населення України так не вважає, приклад про Буша, Ширака і наших посадовців). Якщо узагальнити, основною метою діяльності юриста є забезпечення справедливості, що є дуже нелегкою справою, оскільки ще з Античності і до наших днів серед науковців і пересічних громадян є суперечка, що ж слід вважати справедливим. Звичайно, передусім, юрист у своїй діяльності повинен строго дотримуватись норм права, зокрема, які забезпечують права людини. Але цього недостатньо. Слушною видається думка, що елемент справедливості досягається гармонією права і моралі.
3. Юридична етика як вид професійної етики: поняття, предмет. Відмінність юридичної етики і етики права.
Юридична етика — це вид професійної етики, що досліджує застосування загальних норм моралі під час здійснення специфічної професійної діяльності юристами, зокрема моральні проблеми, які виникають під час такого застосування.
Юридична етика переносить досліджувані етикою абстрактні моральні категорії на практичний ґрунт, пропонує шляхи втілення їх у реальне життя, сприяє моралізації професійної діяльності, додає їй морального змісту.
Ви напевно неодноразово чули такий термін як етика права. Постає питання, а що ж таке правова етика або етика права? Ці поняття не слід ототожнювати.
Предметом етики права є моральний зміст права: його онтологія, основні цінності, норми, а також практика реалізації цього змісту в різних правових системах (або умовах).
Тоді як предмет юридичної етики — це відношення або ставлення спеціаліста, професіонала до змісту і цінностей права, законодавчих норм, правил, і реалізація цього відношення в професійній діяльності.
Суб’єктом етики права є кожен дієздатний громадянин. Етика права у суб’єкта права — явище довільне. Вона передбачає своєрідну реакцію на зовнішнє право, закони. Проявляється ця реакція у внутрішній позиції людини, які прямо пропорційно впливає на зовнішню поведінку (правомірну чи ні).
Суб’єктом юридичної етики є спеціаліст, який безпосередньо реалізує в професійній практиці своє відношення до права. Закон по-різному може бути використаний, і це залежить більшою мірою не від закону, а від особи, яка його застосовує.
У суб’єкта етики права на перший план виходить ціннісне ставлення до права, його роль в нормативній творчості та застосуванні права є мінімальною і опосередкованою.
У суб’єкта юридичної етики ціннісне відношення відходить в тінь, а на першому місці стає знання нормативних документів і вміння їх застосовувати, тобто знання букви закону. При чому у юриста-фахівця знання може не співпадати з внутрішньою моральною оцінкою норми закону. В такому випадку виникає внутрішній конфлікт між особистою людською позицією і позицією спеціаліста. Саме такі проблеми покликана досліджувати юридична етика.
4. Структура, види і норми професійної етики.
Структура юридичної етики — це внутрішня побудова її знань. Можна виділити загальну та особливу частину юридичної етики.
В загальній частині етики досліджується поняття юридичної етики, її призначення, історичний шлях розвитку і міжнародне визнання галузі знань тощо. Особлива частина дає уявлення про значення і роль етичних категорій стосовно спеціалізованих інститутів юридичної професії.
За ознаками спеціалізації юридичну етику слід поділити на:
1. суддівську етику;
2. етику слідчого;
3. прокурорську етику;
4. адвокатську етику;
5. етику нотаріуса;
6. етику юрисконсульта;
7. міліцейську етику.
Крім того, з появою у складі Мін’юсту Державної виконавчої служби, а також Департаменту з питань виконання покарань, пов’язаних з вкрай болючими питаннями виконання судових рішень та вироків, чільне місце в зазначених органах відведено юристам, а відповідно вимогою часу є створення щонайменше ще двох галузевих юридичних етичних систем.
Щодо видів юридичної етики, то можемо говорити про офіційну етику, корпоративну етику і традиційну етику.
Офіційна етика — це етичні вимоги, що містяться в правових нормах, невиконання яких може мати негативні наслідки (звільнення з посади, відсторонення від справи). Наприклад, у Законі України „Про статус суддів” від 15 грудня 1992 р. міститься вимога до судді „не допускати вчинків і будь-яких дій, що ганьблять звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості і незалежності”. Це вимога Закону. Однак ця вимога носить і етичний характер, вимагаючи від судді високої моральності.
Корпоративна етика — це сукупність етичних правил, що містяться в документах, прийнятих добровільно представниками будь-якої професії, галузі, громадського об’єднання і обов’язкові до виконання особами, що до них належать (це суддівська, адвокатська етика).
Крім офіційної та корпоративної етики існують взаємини, не врегульовані будь-якими правилами, крім вимог загальної вихованості і внутрішньої інтелігентності юристів. Так, не повинен адвокат, суддя, слідчий у присутності клієнта образливо відгукуватися про роботу колеги, навіть якщо клієнт з ним не знайомий. Це вимоги традиційної етики.
За рівнем формальних вимог юридична етика може бути представлена документами такого рівня :