Реферат: Професійні захворювання, викликані впливом біологічних факторів
Забруднювачами виробничого середовища та довкілля є сучасні тваринницькі комплекси і птахофабрики. Особливо небезпечні для людини стоки тваринницьких ферм, які містять в собі як хімічні, так і біологічні забруднення, значну кількість хвороботворних мікроорганізмів і яєць гельмінтів. Вирощені на полях, які зрошуються стоками тваринницьких ферм, сільськогосподарські культури значною мірою забруднені патогенними мікроорганізмами, що створює реальну загрозу для людини.
Значні забруднення повітря мікроорганізмами реєструються на свинокомплексах та їх довкіллі. Серед них 80 % складають сапрофіти усіх видів бактерій та 18 % умовно-патогенних збудників, зокрема білий і золотистий стафілокок, альфа-гемолітичний стафілокок, сальмонели. Серед грибкової флори переважають дріжджеподібні гриби.
Повітря птахофабрик, зокрема пташників, забруднюється пташиним пилом, до складу якого входить пух, перо, лупа, залишки кормів, біологічно активні речовини (вакцини, антибіотики, вітаміни, ферменти), різноманітні організми. Концентрація останніх в приміщенні пташників сягає від 7. 5 тис. до 1 млн. і більше в 1м3 , а на території птахофабрик від - 20 000 тис. до 45 000 тис. мікробних тіл в 1 м3 .
Наведені дані свідчать про те, що біологічний фактор виробничого середовища є одним із головних на підприємствах мікробіологічного синтезу і на сучасних сільськогосподарських комплексах.
2.Захворювання, обумовлені впливом антибіотиків і грибів-продуцентів
Виробничий контакт з антибіотиками може призводити до виникнення алергічних і токсичних реакцій, дисбіозу кишківника. Алергічні реакції є найбільш частими проявами впливу антибіотиків на організм людей, які контактують з ними. Вони перебігають з ураженням шкіри, верхніх дихальних шляхів і бронхів.
У 83 % працюючих спостерігається алергічний дерматит, екзема або кропив'янка з локалізацією на відкритих ділянках тіла, які появляються через декілька місяців після початку роботи в контакті з антибіотиками.
На другому місці по частоті, після ураження шкірних покривів, стоять алергічні захворювання органів дихання, такі як риніт, ринофарингіт, риносинусопатія, бронхіальна астма, екзогенний алергічний альвеоліт. Спостерігаються випадки одночасного захворювання на бронхіальну астму, алергічний дерматит та риносинусопатію.
Токсичний вплив антибіотиків проявляється ураженням серцево-судинної і центральної нервової систем. Тривалий контакт з антибіотиками може бути причиною функціональних розладів серцево-судинної системи, які перебігають по типу нейроциркуляторної дистонії, або органічних, які проявляються токсикоалергічним міокардитом з доброякісним клінічним перебігом.
Як наслідок довготривалого професійного контакту з антибіотиками можуть виникати дифузні ураження центральної і периферичної нервової системи, вогнищеві ураження головного мозку з розсіяною церебральною мікросимптоматикою.
При дифузних ураженнях центральної нервової системи на перший план виступають стволові симптоми. Токсичні ураження периферичної нервової системи проявляються сенсорною поліневропатією, невритом слухових і стегнового нервів.
Доведено, що в патогенезі порушень функції нервової системи, крім прямого токсичного впливу на неї антибіотиків, значну роль відіграє алергічний васкуліт, який проявляється петехіальною висипкою на шкірі і слизових оболонках і кровоточивістю різноманітних локалізацій. Ураження шкіри, органів дихання, центральної і периферичної нервової системи перебігають на тлі пригнічення загальної імунологічної реактивності, що супроводжується зниженням захисних властивостей шкіри, бактерицидності сироватки крові, лімфоцитозом, еозинофілією, пригніченням фагоцитарної активності лейкоцитів, збільшенням у крові концентрації біологічних амінів, гіпергаммаглобулінемією, зниженням гістаміно- і серотоніно-пектичного індексів.
Виробничий контакт з антибіотиками порушує видовий склад мікробних асоціацій, що на тлі зниженої імунологічної реактивності організму може призводити до розвитку дисбактеріозу, зокрема кандидозу.
Клінічна картина.
При кандидозі спостерігається ураження слизових оболонок і шкіри (поверхневий кандидоз) та внутрішніх органів (вісцеральний кандидоз), зокрема органів дихання, шлунково-кишкового тракту, сечовидільної системи. Найбільш часто кандидомікозний процес перебігає з ураженням кишківника по типу ентероколіту або проктосигмоїдиту.
Основними скаргами хворих на кандидоз кишечника є нудота, здуття живота, розлади випорожнень, болі в животі. При об'єктивному обстеженні слизових оболонок виявляються гіперемія, набряклість, білуваті нашарування, виразки. Характерною ознакою кандидозного ентероколіту є рецидивуючий перебіг і прогресування патологічного процесу після припинення виробничого контакту з антибіотиками, що, на думку вчених, є наслідком носійства активних форм кандид у кишечнику та ендогенним впливом антибіотиків.
Діагностика
Діагноз професійних захворювань робітників, які контактують з антибіотиками, ставиться з урахуванням клініки, даних санітарно-гігієнічних умов праці та результатів специфічних і загальноклінічних методів обстеження. Особлива увага при цьому звертається на детальний алергологічний анамнез, підтверджений спеціальними алергологічними методами діагностики. Найбільш інформативним методом діагностики алергічних реакцій негайного типу до пеніциліну являється радіоалергосорбентний метод. Що стосується шкірних і провокаційних (назальних і інгаляційних) тестів, то вони мають проводитися тільки в спеціалізованих лікувальних закладах.
Для діагностики кандидозу проводять мікроскопічне дослідження біосубстратів, посів на відповідні живильні середовища з наступним підрахунком колоній, серологічні дослідження за допомогою реакцій зв'язування комплименту та аглютинації. Різко позитивною вважається реакція аглютинації в розведенні не нижче 1:200.
Лікування.
Обов'язковою умовою успішного лікування професійної патології від дії антибіотиків є усунення хворих від подальшого контакту з антибіотиками та іншими алергізуючими факторами.
Основними протигрибковими препаратами є ністатин, леворин, мі-косептин, амфоглюкамін, які застосовуються перорально. Інгаляційне застосування розчину леворину показане при кандидомікозі органів дихання. У випадках, коли кандидозний процес перебігає з супровідною стафілококовою інфекцією, показане призначення антибактеріальних засобів, зокрема стафілококового бактеріофага, препаратів нітрофу-ранового ряду, оксихінолінів. При вісцеральній формі кандикомікозу застосовують амфотерицин В. В цьому плані перевагу слід віддати вітчизняному препарату дифлюзолу (КМП), який виявився високоефективним при лікуванні мікозів слизових оболонок, шкіри, геніталій. Він призначається в дозі 150 мг один раз на місяць протягом 4-12 місяців.
Для усунення дисбактеріозу кишківника, який може виникати після застосування протигрибкових засобів та антибіотиків, призначається 3-4 тижневий курс колі- і лактобактерину, біфіколу, хілаку, лінексу.
З метою деконтамінації кишківника може призначатися лактулоза, яка є активною речовиною препарату "Дюфалак". Біфідогенна дія забезпечується прийомом лактулози в дозі 2-10 г в день. Тривалий прийом препарату (3-4 тижні) дає змогу зберегти або відновити нормальну функцію кишківника.
Препарат "Йогурт", до складу якого входять молочнокислі бактерії, призначається для профілактики лікування дисбактеріозів різного походження в дозі 1 капсула 3 рази в день під час їжі.
При алергічних проявах патології, обумовленої контактом з антибіотиками, призначаються антигістамінні і антисеротонінові засоби, гіс-таглобулін, симпатоміметики, стабілізатори мембран опасистих клітин (інтал, задітен), а в особливо важких випадках захворювання - глюко-кортикостероїди.
Профілактика.
Для попередження професійних захворювань у робітників, які контактують з антибіотиками, проводиться комплекс заходів санітарно-гігієнічного, технологічного і медичного спрямування, які передбачають суворе дотримання технологічного процесу, герметизацію обладнання, будівництво газопилопоглинаючих очисних споруд, забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту (протипилові респіратори, захисні окуляри, рукавички, шапочки).