Реферат: Промисловий переворот в США
Промисловий переворот — це перехід від мануфактури з її ручною ремісничою технікою до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який забезпечував впровадження у промислове виробництво і транспорт системи робочих машин, парових двигунів. створення самостійної машинобудівної галузі. У соціальному плані головну роль почали відігравати фабриканти та люди найманої праці. Завершення промислового перевороту знаменувало остаточну перемогу індустріальної цивілізації над аграрною (феодалізмом).
Промисловий переворот — це світовий процес, що визначався загальними законами і одночасно мав свої особливості у кожній країні. Для нього були характерними як загальні закономірності, так і специфіка та особливості у кожній окремо взятій країні. Першою його здійснила Великобританія в останній третині ХVIII ст. — середині XIX ст. Хоча передумови промислового перевороту визріли вже в середині XVIII ст. буржуазна революція вказала шлях швидкому розвиткові індустріального суспільства.
1. Передумови промислового перевороту.
Американська промислова революція була частиною розвитку світового індустріального господарства. Її початковий етап виявився лише після англо-американської війни 1812-1815 рр. Промисловий переворот почався в умовах несформованості системи мануфактурного виробництва, значного розвитку ремесла та домашньої промисловості.
Поява у Північній Америці сильної самостійної держави створила сприятливі умови для економічного зростання. Промисловий переворот розпочався у північних штатах. Й ого особливість полягає у відсутності тих докапіталістичних пережитків, які мали мі сце у країнах Західної Європи, цехових порядків зокрема. Здійсненню промисло вого перевороту сприяло вигідне територіально-географічне розташування країни. Створення незалежної держави дозволяло американцям відмежуватися від боротьби Англії та Франції за гегемонію у Європі. Більше того, період наполеонівських воєн став «золотим віком» американської торгівлі. Посередництво у торгівлі зброєю, боє припасами і т.ін. приносило великі прибутки. Почали роз виватися американські міста — важливі торговельні центри. П'ятий за чергою президент США, Джеймс Монро, у славетному маніфесті від 2 грудня 1823 р. заявив, що Сполучені Штати не допустять, аби європейські країни втручалися у внутрішні справи американців. «Америка для американців» — гасло, висунуте Дж. Монро, яким американці керуються до сьогоднішніх днів. Доктрина Монро сприяла консолідації американської нації, її збагаченню, заставила світ рахуватися з її інтересами.
Промисловий переворот органічно зв'язаний з переходом від ремесла і мануфактури до фабричної стадії капіталізму. В Англії і Франції він здійснився «класично»: як спонтанний, внутрішньо обумовлений процес, що почався в умовах панування мануфактури. В інших країнах, наприклад, на Сході, він протікав не аналогічно. Там, де капіталізм наступив пізніше, власне ремісниче і мануфактурне виробництво вже не було головною передумовою створення машинної індустрії, оскільки починав виявлятися вплив ззовні - світового капіталістичного ринку і міжнародного капіталістичного поділу праці. У результаті мануфактурний період коротшав, приймаючи «стерту» форму, або взагалі був відсутній. Деформувалися всі сторони і фактори машинізації виробництва, зникав її перехідний характер. На новій, колонізованій землі, де капіталізм стверджувався завдяки його зв'язку з метрополією чи місцевістю з більш старим капіталізмом, фактори і форми розвитку промисловості також визначалися тим, на якій стадії - мануфактурній чи фабричний він починався.
У цьому основна специфіка індустріального розвитку США, де промисловість створювалася в міру освоєння величезної території, на різних стадіях зв'язаного між собою європейського й американського капіталізму: від мануфактурного періоду XVII-XVIII ст. до імперіалізму. Перші робочі машини з'явилися в приатлантичних штатах при наявності там ремесла і мануфактури, а колонізація західних земель розгорнулася в основному вже на фабричній стадії капіталізму. Крім того, до Громадянської війни 1861—1865 р. у рамках єдиного капіталістичного способу виробництва в США співіснували системи рабства і найманої праці. Очевидно, що в таких умовах тип промислового розвитку не міг бути єдиним для всієї країни.
Американські історики, економісти, соціологи усе більш активно розробляють комплекс проблем, зв'язаних зі становленням індустріального капіталізму в США. Але для немарксистської історіографії, особливо сучасної, характерний відрив промислової революції від історичної зміни стадій розвитку капіталізму. Навіть коли мова йде про машинізацію тих чи інших галузей, появі «індустріальних класів», відповідних демографічних зрушеннях і інших явищах, що вказують на становлення «сучасного індустріального суспільства», ці стадії нерідко ігноруються чи підмінюються різними «стадіями росту», «модернізацією» аграрного (тобто докапіталістичного) суспільства, зміною форм господарської діяльності і т.п. У рамках таких підходів промислова революція або не згадується, або, формулюється абстрактно, не входить у число активно використовуваних понять.
Один з основоположників «нової економічної історії» Р. Фогел призвав до переосмислювання ролі техніки в економічному рості і до обліку впливу інших факторів, наприклад, попиту. Але такий підхід привів, власне кажучи, до відмови від вивчення головної ролі нової машинної індустрії в порівнянні зі старими формами промисловості. Історики цього напрямку були зайняті дослідженням закономірностей і факторів довгострокового економічного, у тому числі промислового росту, що відбилися в динаміку певних кількісних показників. Мова йшла вже не про «індустріальну революцію» як таку, а про нарощування виробництва і розвиток його економічного механізму.
Промисловий переворот не вписувався в макроекономічні моделі, які констатувалися представниками «нової економічної історії». Це поняття зустрічається головним чином у роботах, присвячених техніці, але й у них воно формулюється нейтрально стосовно соціально-економічних стадій розвитку капіталізму. Промисловий переворот ототожнюється з початком застосування машин, «нетрадиційних» джерел енергії і нових видів сировини, появою масового виробництва і т.п. Деякі соціальні аспекти промислової революції показувалися істориками «школи бізнесу» і «робочою» історіографією - як «традиційною» (комонсовсько-вісконсинською), так і «новою» (до останньої примикає «нова міська історія»). Однак мова йде в них не про промислову революцію, розглянуту в сукупності обох її сторін, а про опосередкованих нею явищах — соціальної мобільності, змінах у соціальній психології й ін.; «школа бізнесу» розробляє історію форм і методів підприємництва.
У цілому немарксистська історіографія промислового перевороту — це набір досліджень в області техніки і технології, еволюції господарського механізму, демографічних, соціально-культурних і т.п. явищ, але без загальної концепції, здатної зв'язати їх в одному системному поясненні.
2. Особливості першого етапу промислового перевороту.
Американська промислова революція була частиною розвитку світового індустріального господарства. Її початковий етап виявився лише після англо-американської війни 1812 — 1815 рр. Промисловий переворот почався в умовах несформованості системи мануфактурного виробництва, значного розвитку ремесла та домашньої промисловості. Механізація та будівництво фабрик почалися в текстильній галузі. Першу бавовняну фабрику було побудовано в 1790 р. у Провіденсі (штат Айленд) емігрантом, англійським механіком С. Слейтером. Оскільки англійські закони забороняли вивозити креслення й деталі машин, він по пам'яті відтворив ватерну машину Аркрайта. У 1832р. працювало 795 бавовняних фабрик з 1200 веретенами, що забезпечили потреби країни в ситці. В 1860 р. американська бавовняна промисловість, що налічувала 5,2 млн. механічних веретен, за обсягом виробництва посіла друге місце в світі після англійської. Діяло 1700 текстильних фабрик з паровими двигунами. В 20 — 30-х роках XIX ст. почалася масова механізація суконної, борошномельної, спиртової, цукрової, тютюнової галузей.
Перші прядильні машини у США появилися в кі нці 80-х рокі в. Вони д завезені з Англії, незважаючи на заборону вивозу машин і в ічних інновацій з боку англійського уряду. Перші парові машини з'явилися в останньому десятилітті XVIII ст. На початковому етапі промислового перевороту вони використовувалися слабо. Більшість текстильних фабрик працювали на енергії води. Саме наявність дешевої енергії водяних двигунів пояснюється запізніле впровадження нових машин. Промисловий переворот у США відбувався за рахунок є вропейської робочої сили, інтелекту і капіталів. В цьому теж одна із його особливостей. Однак в американській промисловості з великим успіхом застосовувалися власні оригінальні винаходи — циліндр для механічної набивки тканин тощо. У 1807 р. на р. Гудзон з'явився колісний пароплав, збудований Р.Фултоном, швидкими темпами прокладалися канали, які мали велике господарське значення. Прискореними темпами розвивалася текстильна фабрична промисловість, яка в середині XIX ст. за обсягом виробництва поступалася лише англійській. Проте найбільших успіхів США досягли у будівництві залізниць та використанні паровозів. За два десятиліття (1830-1850) довжина залізниць зросла у 300 разів.
Якщо початок промислового перевороту в США відкривається машинним бавовнопрядінням, фабричний тип якого затвердився наприкінці першого десятиліття XIX в.", то закінчення технічного переозброєння двох найважливіших галузей текстильної промисловості відноситься до початку 1830-х років. Є дані, що по механізації ткацтва північно-східні штати на той час уже перевершили Англію, де ручних ткацьких верстатів було значно більше, ніж механічних, тому що Англія спеціалізувалася на виробленні тонких матерій, щоб завоювати світовий ринок. Правда, по ряду абсолютних показників бавовняна промисловість США й у 1860 р. помітно відставала від британської 1833 р., але по ткацьких верстатах американське підприємство в середньому перевершувало англійське (по країні в цілому - на 33 %, по Новій Англії - на 88%, штату Массачусетс - на 127%).
Перші сталеплавильні та прокатні заводи були побудовані в 1816 р. поблизу Пітсбурга. Однак загальний обсяг виробництва чорних металів був недостатнім. США імпортували залізо з Швеції та Росії. Лише з другої половини 30-х років розвиток металургії та добувної промисловості прискорився. В 1837 р. побудували першу домну на кам'яному вугіллі (в 1847 р. їх було 50), за 1847 - 1857 рр. – ще100. У кінці 40-х років почали використовувати кокс для виплавляння чавуну, антрацит для пудлінгування. За 1830 - 1850 рр. видобуток кам'яного вугілля зріс з 0,3 до 6,3 млн. т, виробництво чавуну - з 0,2 до 0,6 млн. т. Особливістю промислового перевороту було широке використання дешевих водяних і повільне запровадження парових двигунів, у 1838 р. їх нараховувалося 1100.
Спочатку машинобудування розвивалося повільними темпами. На початку XIX ст. американська промисловість працювала в основному на англійських машинах. Проте в середині XIX ст. у США вже і снували власні машинобудівні заводи. Особливо швидко розвивалося сільськогосподарське машинобудування. В цей же час активно впроваджуються в життя оригінальні досягнення американської інженерно-технічної думки. Серед найвидатніших винаході в того часу були швейна машина Зінгера, ротаційна типографська машина, телеграф Морзе, револьверний, шлі фувальний, фрезерний верстати, косарка Мак-Корміка, комбі нована молотилка-віялка Хейрема та багато інших.
Незважаючи на високі темпи промислового розвитку у першій половині X IX ст., США залишалися в основному аграрною країною, промисловий переворот завершився лише на Півночі.
Революціонізуюче значення для розвитку американської індустрії мав промисловий переворот на транспорті. Почали будувати шосейні дороги. У 1807 р. на річці Гудзон з'явився перший у світі пароплав, побудований Р. Фултоном. У 1860 р. на річках Міссісіпі, Огайо ходило понад тисячу пароплавів. Велике господарське значення мало спорудження каналів, протяжність яких в 1850 р. становила 5950 км. Перша залізниця Балтимор-Огайо почала працювати в 1830 р., в 1850 р. її протяжність досягла 15 тис. км.
Машинобудування розвивалося повільно. Перший завод з виробництва парових машин з'явився в 1803 р. у Філадельфії. Проте американська промисловість на початку XIX ст. працювала в основному на англійських машинах. Перша машинобудівна компанія "Порт-Річмонд-Компані", що виготовляла парові машини та обладнання, була створена в 1828 р. Швидко розвивалося виробництво сільськогосподарських машин, пароплавів. У 50-х роках машинобудування працювало на основі власного верстатобудування.
Інтенсивна механізація, нестача і дорожнеча робочої сили стимулювали швидке впровадження винаходів. За законом про патенти (1790 р.) винахідники протягом 14 років мали монополію на свої винаходи. За 1790-1800 рр. кількість патентів становила 276, у 1840-1850 рр. - 6480. Були винайдені бавовноочисна (1793 р.), циліндрична ситценабивна, парова Івенса (1803 р.) машини, пароплав Р. Фултона (1807 р.), фосфорний сірник (1836 р.), косарка Мак-Корміка (1836 р.) і комбінована молотарка з віялкою Хейрема, швейна машина (1841 р.), паровий молот Насміта (1842 р.), вулканізація каучуку (1844 р.), пневматична шина (1845 р.), ротаційна машина (1846 р.), бесемерівський процес (1856 р.), турбіна (1849 р.), револьверний (1854 р.), шліфувальний (1865 р.), фрезерний (1867 р.) верстати, друкарська машина (1867 р.). Ці винаходи дали поштовх розвитку нових галузей і підгалузей промисловості: швейної, збройної, електротехнічної тощо. Головною ознакою машинобудування США стала стандартизація.
3. Громадянська війна в США. Економічні причини і наслідки.
У 50-х роках ХIХ ст. в промисловості Північно-Східної частини СШАзапанувала фабрична система. Обсяг промислової продукції з 1827 по 1860 р. збільшився в 8 разів, капіталовкладення зросли з 50 млн. до 1 млрд. дол. У 1859 р. вартість продукції промисловості перевищила сільськогосподарську. За переписом 1860 р. в промисловості було зайнято 1,3 млн. осіб. За обсягом промислового виробництва США зайняли друге місце в світі після Великобританії. Однак промисловий переворот завершився лише на Півночі, де випускали 75 % промислової продукції країни. Південь залишався аграрним районом з рабовласницьким плантаційним господарством. Забезпечуючи текстильну галузь сировиною, воно разом з тим гальмувало індустріалізацію країни. В 1860 р. із загальної суми національного багатства США в 16 млрд. дол. на Північ припадало 68,7, на Південь - 31,3 %. Населення Півночі становило 20 млн. осіб, Півдня - 12 млн., зокрема 4 млн. рабів. Вартість промислової продукції за 1810-1850 рр. зросла лише в 3 рази. Добувалося 3 % світового виробництва залізної руди, 8 % вугілля, текстильна промисловість налічувала 300 тис. веретен (6% усієї кількості). Рабовласницьке господарство було мало пов'язане з внутрішнім ринком. Основну масу бавовни продавали у Великобританію, де купували промислові товари. Це гальмувало утворення загальнонаціонального ринку США. Конфлікт загострювався внаслідок боротьби між Північчю і Півднем за необжиті та родючі землі на Заході, за керівництво політичним розвитком країни.
Суперечності між північними і південними штатами викликали Громадянську війну в США (1861-1865 рр.), яка водночас була буржуазною революціє ю. Війна закінчилася перемогою Півночі . Важливими її наслідками було скасування рабства, ліквідація політичної та економічної роз'є днаності США.
Перед Громадянською війною і навіть після неї в країні зберігалося ще досить багато металургійних підприємств застарілого типу, у тому числі дрібних кричних горнів. Але по обсязі і вартості продукції (10-20%) вони здали свої позиції у всіх основних регіонах США. Горни перетворилися в придаток великого залізопрокатного виробництва, і лише невелика частина їхньої продукції самостійно надходила на ринок. Утім, пудлінгування не зіграло такої великої самостійної ролі в розвитку американської металургії, яку воно мало в Англії, де проіснувало з кінця XVIII в. до 1860-х років. У США бесемерівський спосіб одержання чавуну почав застосовуватися після закінчення Громадянської війни, тобто практично відразу після того, як кам'яне вугілля, пудлінгування і прокатка в основному встигнули витиснути технологію епохи мануфактури.
З обґрунтуванням висновку про завершення до початку 1860-х років промислового перевороту в чорній металургії ми дістаємо досить повну картину переходу від мануфактури до фабрики в найважливіших, вирішальних галузях американської індустрії.
Першорядними економічними показниками успіхів промислової революції в США стало досягнення до 1840 р. вирішальної переваги продукції промислового сектора над домашніми промислами в масштабі країни, а до 1860 р. - висування США на друге місце у світі по промисловому виробництву. По загальній довжині внутрішніх комунікацій, що обслуговуються паровим транспортом, США вийшли на перше місце, обігнавши Англію. До 1860 р. промисловий переворот в основному вже завершився на Північному сході, і це мало вирішальне значення для індустріалізації всієї країни в останній третині XIX століття,
До Громадянської війни шар промисловців формувався і на Півдні, але перетворення їх у підприємців цілком буржуазного типу відбулося вже в ході Реконструкції й індустріалізації південних штатів. Діалектика американського капіталістичного розвитку, що спиралася на такі його резерви, як фонд колонізованих земель, передова техніка і технологія, масова імміграція, полягала насамперед у тім, що на певному етапі воно створило плантаційне рабство як частину господарського механізму, а потім і знищило його в результаті Громадянської війни.
Громадянська війна між північними і південними штатами з'явилася неминучим наслідком наростання протиріч між двома суспільними системами усередині країни. В основі цих протиріч було питання про рабство, яке цілком визначало економічні і політичні інтереси плантаторів. «Програма-максимум» найбільш агресивних кіл Півдня було перетворення США в єдину рабовласницьку державу, але їх цілком влаштовувало і відділення від союзу як самостійну державу.
Буржуазно-демократична революція, що почалася з Громадянської війни, продовжувалася. Але розгорталася вона не в національному масштабі, а тільки у своєрідних умовах Півдня, і то були її окремі бої. У цей період спаду революції так і не удалося докорінно розв'язати земельне питання на Півдні. Уцілілі плантації, позбавлені рабської праці, поділялися тепер на дрібні ділянки, що здавалися в оренду неграм, іноді білим. Прагнучи до землі і не маючи інших засобів до існування, негри змушені були погоджуватися на тяжкі умови такої оренди, при якій землевласнику віддавалася значна частка врожаю, а орендар, який нерідко одержував від нього і знаряддя праці, знаходився у землевласника в неоплатному боргу. На багато десятиліть у південних штатах установилася ця система здольної оренди ("кроперство"), що прирікала здольників ("кроперів") на злидарське існування і напіврабські умови. Ця система пагубне відгукнулася на громадському житті Півдня, та й усієї країни.
Але все це не означає, що на Півдні відновлювалися колишні економічні порядки. Рабовласницьким латифундіям був нанесений рішучий удар. Одні були конфісковані під час війни, а інші зовсім розорені, треті захоплені неграми і білими бідняками і не повернуті колишнім власникам; багато плантацій були продані за несплату податків у післявоєнні роки. Революційні уряди південних штатів у період Реконструкції проводили цю політику неухильно, причому землі дробилися на дрібні ділянки і продавалися за низькою ціною. Крім того, на державні землі південних штатів був розповсюджений закон про гомтеди із усіма наслідками, що випливають з нього. Таким чином, на південних землях виникла безліч дрібних і середніх фермерських господарств, що належали в більшості випадків білим власникам.
Велика частина промислового потенціалу і людських ресурсів країни була зосереджена на Півночі, однак Південь був більш згуртований (там установилася диктатура рабовласників) і сильний у військовому відношенні. У жителів півдня були більшість кадрових офіцерів, значні запаси озброєння, а головне, вони розуміли, що успіх їм може принести тільки швидка і рішуча перемога. Жителі півдня - плантатори вели боротьбу не на життя, а на смерть за своє виживання і колишнє благополуччя і перейнялися почуттям сліпої ненависті до "янкі" (жителям півночі), які здавалися їм не співвітчизниками, а чужинцями, ворогами. Цей морально-психологічний стан білої частини південного суспільства прекрасно показано в романі американської письменниці Маргарет Мітчелл "Віднесені вітром". На півночі ж було чимало прихильників угоди, "умиротворення" Півдня, особливо в тих колах буржуазії, що вели справи з плантаторами.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--