Реферат: Пропозиції щодо реформування чинного українського правопису

Проект змін до чинного Правопису Інституту української мови НАНУ

1. Писати послідовно букву ґ у питомих (ґава ), засвоєних (ґанок ) загальних назвах та у власних найменуваннях (Ґіґа — прізвище; Ґаничі — топонім).

2. Писати літеру и на початку українських питомих та засвоєних слів перед приголосними н та р , на початку відповідних вигуків, звуконаслідувань і похідних від них утворень: инший, ирій, ирод, ич!, икати , на початку іншомовних запозичень — загальних і власних, коли в мові-донорі на початку слова наявний звук, близький до українського и : ир “загальна назва пісні в деяких тюркомовних народів”, Игиатта “річка в Якутії”.

3. Писати слово пів у значенні “половина” тільки окремо від сусідніх слів. Коли елемент пів має інше значення, писати його разом: пів ночі , але північ, півночі і т. д. Разом пів писати і в прикметниках, похідних від сполуки пів із іменником: пів години — півгодинний.

4. В іменниках третьої відміни з кінцевою групою приголосних, а також у словах кров, любов, сіль, осінь, Русь , у родовому відмінку однини вживати флексію –и .

5. Вживати закіненчення –и в родовому відмінку однини іменників четвертої відміни, які при відмінюванні приймають -ен -: ім’я — ім-ен-и.

6. Відмінювати іноземні запозичення на –о , крім тих, у яких перед –о є інші голосні: пальто — пальта, бюро — бюра і т. д.; Леонардо — Леонарда , але радіо — радіо, Маріо — Маріо.

7. Писати в запозичених загальних назвах тільки г , незалежно від того, h чи g вимовляють у мові-джерелі: гербарій, гіпотеза, газета, гол . В окремих словах, запозичених переважно через російську мову з англійської, відповідно до h передбачено й далі писати х: хобі, хокей, ноу-хау.

8. В антропонімах та похідних від них лексемах вживати г або ґ відповідно до звукового складу (h — g ) назв у мовах-донорах: Ґете, Геґель . У власних географічних назвах вживати г , незалежно від того, h чи g маємо в мові-джерелі.

9. Вживати як нормативні паралельні форми: ефір — етер, кафедра — катедра, марафон — маратон і т. д. у словах грецького походження на місці букви θ (th).

10. У загальних назвах іншомовного походження подвоєння приголосних звичайно не передаємо: тона, нето, бруто , але ванна, вілла, манна, булла та деякі інші (бо є слова віла “русалка в сербів”, мана і т. д.).

11. Слова з церковно-релігійної сфери (давні запозичення) з “правилом дев’ятки” не пов’язуються. У них між усіма приголосними пишемо и: євангелист, єпископ, алилуя, Вифлеєм..

12. Поширити “правило дев’ятки” на правопис іншомовних власних назв: Аристотель, Едип, Сизиф; Занзибар, Сіракузи..

13. У загальних назвах іншомовного походження перед йотованими після губних писати апостроф: б’юро, б’юджет, п’юпітр, м’юзикл.

14.У словах іншомовного походження, де в мові-джерелі звучить j , у позиції перед о писати й : йон, йонійський, йоаніт, Йоан, Йов.

15. Писати слово проєкт і похідні від нього з буквою є .

16. Написання ія всередині слів іншомовного походження на місці іа : артеріяльний, геніяльний, матеріял .

17. Не писати зайвої букви й у словах, де його немає в мові-джерелі запозичення: гуаява “вид тропічних деревних рослин”, мая “індіанський народ у Латинській Америці”, фоє .

18. Писати тільки початковий ю в словах, де в мові-джерелі початкова група ju: Юда .

19. Передавати іншомовний дифтонг au через ав у загальних найменуваннях: авдит, авдиторія, авкціон, автобіографія, автор, інавгурація.Au передавати через ау тільки в словах: аут, джоуль, клоун, ноу-хау, Каунас, Лаура, Фауст, Пауль та деяких інших (за традицією).

20.Писати м’який знак після р в іменах по батькові: Ігорьович, Лазарьович.

Висновок

Як ми могли переконатися, процес творення єдиних мовних норм надзвичайно складний і тривалий. Навколо нього завжди виникає чимало суперечок. Та не слід цим нехтувати, адже наша мова – наш скарб. Особисто я вважаю, що вдосконалювати правопис повинні фахівці – філологи, але й серед нашого народу є багато мудрих людей, які мають право на власну думку. Думаю, що участь у вдосконаленні правопису можуть брати і представники національних меншин України. Мусимо правописом захистити свою мову, адже наша Конституція поки-що її не захищає.

Використані джерела:

1. С. Караванський «Секрети української мови»;

2. І. Фаріон «Правопис – корсет мови?»;

3. В. Німчук стаття «Доля Проекту 1999 р.»;

4. http://www.slovoprosvity.com.ua.