Реферат: Процесуальні основи та методика участі захисника у дослідженні доказів в процесі судового розгля
3). Участь захисника у розгляді справи судом касаційної
інстанції.
Виходячи зі змісту статті 384 КпКУ (як вже казалося вище), захисник має право подати касаційну скаргу від імені засудженого чи виправданого, згідно статті 391, захисник є учасником розгляду справи у касаційному порядку.
“ Підготовка адвоката до ведення справи в касаційній інстанції, особливо адвоката, який не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції, включає: вивчення справи і доповнення або складання адвокатського провадження; вивчення законодавчих актів, судової практики, спеціальної літератури; бесіду із засудженим; вироблення плану захисту; одержання податкових матеріалів для подання їх до касаційної інстанції (довідок, характеристик, документів про нагороди і заохочення, стан здоров'я, сімейний стан, актів ревізій та інвентаризацій, витягів із протоколів зборів з проханням про зниження міри покарання, письмового висновку фахівців з питань, то потребують спеціальних знань, тощо); складання тез пояснень при майбутньому розгляді справи в суді касаційної інстанції. Касаційне оскарження вироку є обов'язком адвоката, який здійснював захист у суді першої інстанції, якщо він вважає вирок неправильним і таку думку поділяє підзахисний.” (О.Д. Святоцький, М.М. Михеенко “Адвокатура України” К. 1997; стор. 113.)
Згідно статті 390 КпКУ, до початку розгляду справи в касаційному суді захисник має право доповнити, змінити або відкликати скаргу, а також подати свої заперечення на скаргу, подання іншого учасника судового розгляду, додержуючись при цьому вимог статті 355 .
Згідно статті 393, на ствердження викладених у скарзі доводів захисник має право подати до касаційного суду документи, яких не було в справі. Нові матеріали не можуть отримуватися шляхом проведення слідчих дій. захисник повинний вказати, яким шляхом вони були одержані та яке значення вони мають для вирішення справи.
4). Методика складання та принесення апеляційних скарг
адвокатом в кримінальному процесі.
Згідно статті 347, апеляція може бути подана:
“1) на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені
місцевими судами;
2) на постанови про застосування чи незастосування
примусових заходів виховного і медичного характеру,
ухвалені місцевими судами.
Апеляція також може бути подана:
1) на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про
закриття справи або направлення справи на додаткове
розслідування;
2) на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом;
3) на інші постанови місцевих судів у випадках,
передбачених цим Кодексом.”
Згідно статті 348, захисник має право подати апеляцію захищаючи: засудженого, у частині, що стосується його інтересів, виправданого, у
частині мотивів і підстав виправдання, неповнолітнього, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру, у частині, що стосується його інтересів, особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру,
обвинуваченого, щодо якого справу закрито, у частині мотивів і підстав закриття справи, обвинуваченого, щодо якого справу направлено на додаткове розслідування, у частині мотивів і підстав направлення справи на додаткове розслідування.
Згідно статті 349, за загальним правилом апеляція подається через суд, який постановив вирок, за винятком апеляцій на ухвалу чи постанову судді, винесену в порядку, передбаченому статтями 52-5, 165-2, 165-3, 177, 205 КпКУ, які подаються безпосередньо до апеляційного суду у строки, встановлені у цих статтях. До апеляції додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція.
Апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КпКУ, може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення.
Згідно статті 350, в апеляції зазначаються:
1) назва суду, якому адресується апеляція;
2) особа, яка подає апеляцію;