Реферат: Психологія і сімейна медицина

Психологія і сімейна медицина

Психологія і сімейна медицина.

Важко побудувати своє, не проаналізувавши досвіду, набутого іншими. Саме для цього потрібно ознайомитися з організацією охорони здоров'я в інших країнах, з досягненнями та проблемами, яких також існує чимала кількість.

Наприклад, у США 35 мільйонів чоловік не мають забезпеченої охорони здоров'я. Є багато парадоксів в діяльності медичної опіки, але еволюційні зміни почалися вже давно. Зокрема сімейна медицина стала основною й почала впливати на інші галузі медицини. Тепер у США немає жодного медичного факультету, який не мав би департаменту (кафедри) сімейної практики. Більше 400 наукових лікарень і училищ включають програми резидентури для навчання сімейних лікарів. Вибір лікаря вибирається за рекомендаціями знайомих і лише 25% випадків – за рекомендаціями лікарні, 10% - за страховкою.

Канадські сімейні лікарі становлять 50% від загальної кількості.

За кордоном склалось 3 типи практики сімейного лікаря: одноосібна, партнерство, колективна. Більшість сімейних лікарів працюють колективно.

Робочий тиждень сімейного лікаря розподіляється таким чином:

13 год. – праця в стаціонарі,

32 год. – праця в офісі,

4,5 год. – бізнес, адміністративна робота,

4,3 год. – самовдосконалення.

1,5 год. – медичні товариства (відвідування),

4,6 год. – суспільна діяльність.

Максимальна кількість контактів з пацієнтами становить з 6.00 до 18.00 год. – 82,3%.

Проведені дослідження про забезпеченню пацієнтів ліками:

· психотропні анальгетики – 20 - 25%,

· антибіотики – 25 – 30%,

· контрацептиви – 6 -7%,

· протизапальні – 9 – 11%.

Виявлена специфіка захворювань жителів сільської місцевості та мешканців міст:

сільська місцевість – інфекційні та паразитарні захворювання, хвороби нирок, травми;

міста – гінекологія та урологія, серцево-судинні захворювання, органи травлення.

Знаючи психологічний стан хворого, його життєві ситуації, сімейний лікар менше цікавиться анамнезом , проводить менше фізичних дослідів. Він розробляє методи рішення діагностичних питань індивідуально, використовуючи критерії імовірності та серйозності захворювання, його новизну і можливості лікування.

Для оцінки діяльності лікарів сімейної практики Нью-Йоркською академією медицини розроблені критерії. До них належать:

· якість анамнезу та первинного огляду;

· відповідність призначень лабораторних досліджень;

· точність діагнозу;

· використання відповідного консультанта.

При спостереженні за діяльністю 24 сімейних лікарів показало, що 13 з них за критеріями лікували успішно, 11 не могли без спеціаліста поставити діагноз.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--