Реферат: Раціональне використання земель та забезпечення населення екологічно-чистими продуктами харчування
Розораність
13381.
16
13395.
3
Показники діяльності Житомирської обл. за 1998-2000рр.
| 1998-1999-2000 | ||
| 1 | Населення Житомирської обл. | 1430 тис.чол. |
| 2 | Середня зарплата працюючого населення | 134 грн. |
| 3 | К-ть економічно-активного населення | 770 тис.чол. |
| 4 | Зайнято у сфері виробництва | 423 тис.чол. |
| 5 | - у с/г | 120 тио.чол. |
| 6 | Реалізовано худоби | 35 тис.гол. |
| 7 | - птиці | 35 тис. |
| 8 | - молока | 232.4 тис.л. |
| 9 | - яєць | 44 млн.шт. |
З цих показників можна зробити висновок, що якщо не прийняти рішучих дій, то в найближчому часі кількість економічно-активного населення буде дорівнювати кількості населення,яке працює.
Якщо вважати, що в Житомирській обл. проживає 1430000 чол., к-ть економічно-активного населення становить 770 тис., то можна зробити підрахунок: 143000-770000-660000, де ми бачимо, що к-ть не працюючого населення дорівнює 660 тис.чол.
Встановлення оптимального співвідношення сільськогосподарських та інших угідь у окладі земельного фонду є необхідною умовою розв'язання економіко-екологічних проблем країни. Вчені інституту землеустрою УААН пропонують зменшити питому вагу сільськогосподарських угідь і встановити її на рівні 60-65% від території України, порівняно з нинішньою - 69.3%. Проектом Національної програми охорони земель передбачається виключення з активного господарського обороту 3.7 млн. га. сільськогосподарських угідь. Особливо важливим е виведення з інтенсивного використання найбільш деградованих та радіоактивне забруднених сільськогосподарських угідь.
Зарубіжний досвід землекористування показує, що доцільно збільшити питому вагу площі лісів на 3-5% від загальної земельної площі України. Беручи до уваги природнокліматичні умови та екологічний стан земель вкрай важливим є збільшення природних та охоронних територій. Їх розмір доцільно встановити на рівні 10% від загальні площі України. В результаті виконання цих заходів сільськогосподарська освоєність земель знизиться на 4-9 пунктів, розораність земель - на 3-5 пунктів. Разом з тим, збільшиться площа природної території. Можна очікувати, що структура використання земельного фонду України поліпшить екологічну ситуацію, сприятиме підвищенню продуктивності сільськогосподарських угідь.
Центральне місце в системі держуправління земельного фонду належить внутрігосподарському управлінню щодо збалансованого розподілу і пререроаподілу земель між суб’єктами різних форм власності та господарювання. На сучасному етапі економічного реформування відбулися суттєві зміни в землекористуванні суб’єктів різних форм господарювання.
Розподіл земельного фонду України за основними власниками та землекористувачами станом на 1 січня 2000 р.
| Загальна площа земель | Основні власники | |
| Тис. га | % | |
|
Недержавні сільгосппідприємства, всього у тому числі: | 36348.9 | 60.2 |
| Колективні с/г підприємства | 31542.9 | 52.3 |
| Сільськогосподарські кооперативи | 265.0 | 0.4 |
| Товариства | 4156.3 | 6.9 |
| Державні сільгосппідприємства, всього | 2568.1 | 4.3 |
| у тому числі радгоспи всіх систем | 1403.2 | 2.3 |
| Міжгосподарські підприємства | 39.2 | 0.1 |
|
Громадяни, яким надано землі у власність і користування, всього | 7440.9 | 12.3 |
| у тому числі: селянські (фермерські) господарства; | 1129.2 | 1.9 |
| Ділянки для ведення товарного сільгоспвиробництва | 180,5 | 0,3 |
| Заклади, установи, організації (культури, науки, освіти, охорони здоров’я та ін.) | 567.4 | 0.9 |
| у тому числі житлово-експлуатаційні організації | 98.8 | 0.2 |
| Промислові та ін. підприємства | 550.7 | 0.9 |
| Підприємства та організації транспорту, зв’язку | 657.0 | 1,1 |
| Частини підприємства, організації, установи, навчальні заклади оборони | 463.2 | 0.8 |
| Організації, підприємства і установи природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення | 328.4 | 0.6 |
| Лісогосподарські підприємства | 7259.9 | 12.0 |
| Водогосподарські | 545.3 | 0.9 |
| Спільні підприємства, міжнародні об’єднання і організації з участю українських та іноземних юридичних та фізичних осіб |
7.0 |
0.0 |
| Підприємства, що повністю належать іноземним інвесторам | 10.3 |
0.0 |
| Землі запасу та землі, що не надані у власність та постійне користування в межах населених пунктів (які не надані у постійне користування) |
3568.5 |
5.9 |
| Всього землі | 60354.8 | 100 |
Аналіз розподілу земель у розрізі основних землекористувачів і форм господарювання показує, що найбільша частка земельного фонду за станом на 1 січня 2000 р. належала колективним сільгосппідприємствам (52.3%), сільгосптовариствам (6.9%),державним сільгосппідприємствам (4.3%). Загальні площі земель, що перебувають у власності і користуванні громадян, становить 12.3%, у т.ч селянських господарств - 1.9% (1129.2 тис.га.)
За характером управління, обсягом його функцій, як це видно з даних про розподіл земфонду за категоріями, власниками землі і землекористувачами, в Україні склалося загальне і галузеве (міжгалузеве) держуправління земфондом. Причому загальне держуправління має територіальний характер, тобто охоплює певні території у межах адмініотративно-територіальних утворень. Галузеве (міжгалузеве) управління поширюється на землі тільки окремих галузей народ.госп. (землі с/г, призначені для промисловості, транспорту, енергетики тощо).Загальне і галузеве управління взаємозв’язані - як за спільністю завдань (забезпечення раціонального використання і охорони земель),змістом функцій управління (розпорядчі, контрольні, правоохоронні та ін.), так і за вмістом регулювання земельних відносин (як правило, він має імперативний владний характер).
Земельна реформа в Україні значно вплинула, на трансформацію земельних відносин, загострила екологічні проблеми землекористування.
Відповідно до Закону України "Про форми власності на землю" від 30.01.92 р. і Земельного кодексу України в редакції від 13.03.92р. в Україні діють три форми власності на землю:
-державна;
-колективна;
-приватна;
Конституцією України, передбачається приватна, державна і комунальна власність, тобто колективна форма власності відсутня. Така неврегульованість форм власності на землі зумовлює правові ускладнення у здійсненні земельного регулювання на державному рівні.