Реферат: Реалізація і застосування права

4) Систематизація законодавства.

5) Референдуми.

6) Тлумачення.

7) Переговорний процес через погоджувальні комісії.

8) Інші.

2. Правосвідомість

Правосвідомість є сукупністю уяв і почуттів, що виражають ставлення людей до права і правових явищ у громадському житті.

Правосвідомість – складне структурне утворення, у якому можна виділити раціональні компоненти, що зазвичай називаються правовою ідеологією.

Правова ідеологія – це ідеї, теорії, переконання, поняття, погляди, що виражають ставлення людей до діючого і бажаного права.

Основу правової ідеології повинна складати державно-правова ідеологія, тобто загальноприйнята (прийнята в даному суспільстві) система політичних і правових ідей. Правова ідеологія тісно пов'язана з юриспруденцією (юридичною наукою), що додає їй теоретичний, систематизований характер.

У правосвідомості можна також виділити емоційні структурні компоненти, що називаються правовою психологією.

Правова психологія – це почуття, емоції, переживання, що мають люди з приводу тих чи інших проявів права: видання правових норм, їх реалізації, законності тощо.

Можна сказати, що правова психологія є, свого роду, почуттям права і законності. Вона складається стихійно і носить неформальний, несистематизований характер. В той же час у правосвідомості правова психологія як би займає перше місце, порівняно з правовою ідеологією. Це пов'язано з тим, що, як правило, правові почуття й емоції виникають раніше, ніж правові ідеї. Правова психологія визначає повсякденну ціннісну орієнтацію суб'єктів у правовій сфері.

Аналіз ставлення людей до нормативно-правового акту дозволяє виділити в правосвідомості наступні елементи:

1. Інформаційний – наявність у свідомості того чи іншого суб’єкту певного об'єму інформації про нормативний акт. Ця інформація може бути як повною і всебічною, так і поверхневою, отриманою з чиїхось слів.

2. Оцінний – отримавши інформацію про нормативний акт, людина якось до нього ставиться, якось оцінює, порівнює з власними цінностями.

3. Вольовий – дізнавшись про нормативний акт і оцінивши його, людина вирішує, що вона буде робити в умовах, передбачених законом.

Класифікація правосвідомості:

I. За соціальним рівнем.

1. Повсякденна – властива основній масі членів суспільства, формується на базі повсякденного життя громадян у сфері правового регулювання.

2. Професійна – складається в ході спеціальної підготовки, у процесі здійснення юридичної діяльності (правосвідомість юристів).

3. Наукова – характерна для дослідників, науковців, що займаються питаннями дослідження правового регулювання суспільних відносин (правознавство).

II. За суб'єктами (носіями) – з точки зору масовості.

1. Індивідуальна – правосвідомість конкретного індивіда.

2. Групова – колективні уяви і почуття формальних і неформальних груп, верств суспільства, професійних співтовариств, злочинних угруповань.

3. Масова – характерна для нестабільних, тимчасових об'єднань людей.

4. Суспільна – правові погляди націй і народностей.

Правова культура.

Під правовою культурою розуміється обумовлений всім соціальним, духовним, політичним і економічним ладом якісний стан правового життя суспільства, що виражається в досягнутому рівні розвитку правової діяльності, нормативно-правових актів, правосвідомості і, в цілому, у рівні правового розвитку суб'єкта (людини, різних груп, усього населення), а також ступеня гарантованості державою і громадянським суспільством свобод і прав людини.