Реферат: Режисура репортажу
Ї
„Режисура репортажу”
Робота студентки ІІ курсу
групи ТБТ-З1,
Людмили Михно
майстерня В.Михайлова
і В.Образа
Київ-2003
Репортаж (від французького reportage , що в свою чергу походить від лат. report о — повідомляю) — інформаційний жанр журналістики, предметом якого є цікаві події. Автор повинен бути очевидцем, а ще краще — учасником події, що може являти собою яскравий епізод чи факт дійсності (мітинг чи демонстрацію, військовий парад, спортивні змагання, сесію Верховної Ради чи органу місцевого самоврядування, ліквідацію аварії чи наслідків стихійного лиха тощо).
З’явившись в надрах друкованих органів масової інформації, особливого розвитку репортаж набув на радіомовленні та телебаченні, де його часто транслюють в прямий ефір. У такому випадку репортаж — завжди імпровізація, потребує від журналіста глибоких знань, фахових навичок, винахідливості й дотепності. Але імпровізаційний характер не виключає, а навіть передбачає попередню підготовку до репортажу.
Репортаж може включати в себе діалоги (монологи) з учасниками події, авторські відступи і коментарі, мальовничі описи окремих елементів події, характеристики її героїв, пейзажні картини тощо.
Репортер в репортажі виступає головною фігурою, він зображує подію крізь призму власного розуміння. Як правило, репортаж має інформаційно-аналітичне забарвлення.
Режисурою репортажу зазвичай опікується автор сюжету — журналіст, репортер. І принцип цієї режисури можна зосередити у таких моментах процесу зйомки:
— пошук суті події, тобто кульмінації;
— показ людей, які беруть участь в події;
— показ людей чи предметів, які створюють атмосферу ( вони другорядні учасники ) ;
— відображення „розвитку” події („Що відбувається? Як відбувається?)
***
Особливо цікавими мені видалися в режисерському плані лаконічні на американський манер правила створення репортажу, запропоновані І.Фенгом („Робота телеоператора служби новин”, 1993)
-2-
1) Кожен кадр має включатися обґрунтовано, його тривалість мусить бути оправданою;
2) Оскільки сюжет — поєднання звуку та зображення, то після довгого озвученого уривка краще всього дати зображення та природній звуковий фон (інтершуми). Завдяки цьому варіюється ритм та зберігається інтерес глядачів;
3) Кадри варто розміщувати логічно. Основний набір: ЗГП, СРП, КРП; за змогою їх слід змінювати місцями;
4) Зображення та слово не мають конкурувати одне з одним за увагу аудиторії. Якщо важливий дикторський текст, він має доповнюватися нейтральним відеоматеріалом. Коли важливий відеоряд, то не можна насичувати текст фактами і подробицями... Хай деякий час переважають зображення і шуми;
5) Обличчя та голоси людей найбільше відображають суть явища. Не забудьте зробити акцент на міміці, жестах та тоні голосу.
Багатий інструмент режисури тут — це композиційна побудова (рух камери, ракурс, внутрішньокадровий монтаж, КРП, деталь, темп, ритм, колір, світло тощо). Та най-най головнішою основою, синтезом зображення телережисури є МОНТАЖ. Монтаж в хроніці дещо спрощений (С.М. Ейзенштейн навіть називав його „низьким”). Це пояснюється тим, що в процесі розмови інформативними є сенс діалогу, інтонація, міміка, жести. Логічний монтаж, що не знижує документальності сюжету, — стандарт для репортажу. Поєднання двох зображень, в результаті чого „стик” спричиняє значний вплив на смисл кадрів (чи зовсім його „перевертає” — „ефект Кулішова”), також можна зустріти в репортажах. Нерідко в такий монтаж включають кінохроніку чи відеоархів.
Можна застосовувати різномасштабні різкі переходи — „скачки”, швидкі „від’їзди” чи „наїзди”. Приміром, на екрані дорога, вдалині щось темніє — одразу КРП: труп людини. За допомогою такої склейки ніби звучить вигук: „Ох!”. Іноді свідомо „рубають” стики, роблять їх грубішими. Часто цей
-3-
прийом використовують в сюжетах про надзвичайні події (програма „Ситуація”). Незавершеність фраз, уривчастість відеоряду ніби підкреслює, що зйомка проходила в ненормальних умовах, що оператору неможливо було знімати „правильно”. І все ж головне в інформаційному монтажі — не втратити характер документу. Це фактично єдине обмеження, інших табу на використання якихось прийомів тут немає.
СЛОВО. Коментар звичайно „будується” як нехудожній текст. Співвідношення його з відеорядом полягає в ритмічному поєднанні (щоб текст не відволікав від зображення, і, навпаки, щоб зображення не відволікало від тексту).
***
ВИБІР ТЕМИ.
Ми - звичайні оповідачі, і ми зобов’язані робити наші матеріали простими та зрозумілими. Краща порада: тележурналісти повинні висловлюватися так:
- Повідомляти
- Нагадувати
- Потім нагадувати, що Ви нагадали
Це насамперед стосується сюжету новин. Потрібно пам'ятати один основний факт — у глядача є тільки одна можливість зрозуміти те, що ви сказали. На відміну від читачів газети, телевізійні глядачі не мають можливості повернутися і переглянути сюжет, щоб повторно спробувати зрозуміти плутанину в словах. Вас чують єдиний раз і якщо ви виражаєтесь недохідливо, то втрачаєте аудиторію. Ви ризикуєте втратити глядачів, можливо, на дуже довгий час, можливо, навіть назавжди. Слід розвинути навички написання повідомлень, щоб привертати увагу глядачів до екрана стилем, робити вашу історію ясною і легкою. Це означає, що ви мусите чітко усвідомити суть теми. Маститий журналіст може впевнено сказати: "Я це знаю!". Однак дуже легко забути прості і прямі правила.
-4-
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--