Реферат: Родові травми і післяродові хвороби 4 ступені

Під час родів нерідко відмічаються розриви промежини, вульви, вапни і шийки матки. При патологічних родах інколи виникають гематоми, ушкодження зчленувань таза, сечостатеві і кишково-вагінальні фістули. Під час родів може статися найнебезпечніше ускладнення — розрив матки.

РОЗРИВИ ПРОМЕЖИНИ, ВУЛЬВИ І ВАГІНИ

В періоді зганяння відбувається значне розтягнення вагіни, вульви і промежини. .У зв'язку з цим нерідко спостерігається ушкодження зазначе­них відділів родових шляхів, особливо промежини. Розриви промежини належать до найчастіших видів акушерської патології, вони бувають в середньому у 10% породіль.

Мал. 1. Розрив промежини першого ступеня: 1— передня стінка вагіни; 2— зад­ня стінка вагіни; 3 — задня спай­ка; 4 — шкіра промежини.

Розриви промежини. Виникненню роз­ривів промежини сприяють такі обставини: 1) втрата еластичності (ригідність) тканин у старих первородящих, рубці після поперед­ніх родів, висока промежина: 2) прорізуван­ня головки несприятливим розміром, що спостерігається при розгинальних передле-жаннях, надмірно великій головці; 3) опера­тивні роди (накладання щипців та ін.); 4) вузький таз, особливо плоскорахітичний (швидке прорізування) та інфантильний таз (вузький донний кут); 5) неправильне веден­ня родів: передчасне розгинання і швидке прорізування головки.

Ушкодження промежини настає не рап­тово, йому звичайно передують зміни, які вказують на розрив, що готується.

У зв'язку з наростаючим тиском голов­ки промежина куполоподібне випинається, стає ціанотичною і набряклою. Надалі шкіра промежини блідне, стає блискучою, на ній з'являються дрібнененькі тріщини. Вказа­ні зміни (випинання промежини, ціаноз, набряк, побіління) є ознаками загрожуючого розриву промежини.

При загрожуючому розриві промежини роблять серединний розріз промежини — перинеотомію. Гладенькі краї різаної рани загоюються після накладання швів краще, ніж нерівні краї рваної рани.

Розрізняють три ступені розриву промежини.

Розрив першого ступеня. Порушується задня спайка (невелика ділянка шкіри промежини і стінки вагіни); м'язи промежини ли­шаються непошкодженими (мал. 1).

Розрив другого ступеня. Порушуються шкіра промежи­ни, стінка вагіни і м'язи промежини, крім зовнішнього сфінктера прямої кишки (мал. 2).

Розрив третього ступеня. Крім вказаних вище тканин, розривається і зовнішній сфінктер прямої кишки, а іноді і стінка прямої кишки (мал. 3).

До рідкого виду травм належить центральний розрив промежини. Він характеризується тим, що ушкоджується центр промежини при збере­женні цілості задньої спайки. Плід' народжується не через статеву щілину, а через отвір, який утворився в центрі промежини.

Уже згадувалось, що розриви м'яких частин родових шляхів, в тому числі й промежини, становлять небезпеку щодо проникнення інфекції. Крім того, навіть незначні розриви промежини в дальшому сприяють опущенню і випадінню статевих органів. При розриві третього ступеня виникає недержання газів і калу. Всякий розрив промежини повинен бути зашитий.

Мал. 2. Розрив промежини другого ступеня: / — передня стінка вагіни; 2 — верхній край розриву, 3 — задня стінка вагіни, 4 — задня спайка; 5 — шкіра промежини.

Мал. 3. Розрив промежину третього ступеня: / — задня стінка вагіни, 1 — верхній край роз. риву; 3 — задня спайка; 4 — слизова прямої кишки; 5 — сфінктер; 6 — анус.

Зашивання розривів промежини

Накладання швів на промежину проводиться безпосередньо після народження посліду. Чим триваліший строк від моменту розриву до нак­ладання швів, тим більша небезпека інфікування рани. До народження посліду зашивати її не рекомендується, бо невідомо, як пройде післяродо­вий період (не виключається необхідність введення руки в матку).

Зашивання промежини проводять при додержанні всіх правил асеп­тики; підготовку операційного поля і рук оператора здійснюють за прави­лами, прийнятими для акушерських операцій. При розриві першого і дру­гого ступеня шви накладають під анестезією новокаїном, при розриві тре­тього ступеня — під ефірним наркозом. Акушерці, яка самостійно працює, дозволяється зашивати розриви першого і другого ступеня; розрив тре­тього ступеня зашиває тільки лікар.

Мал. 4. Зашивання розриву промежини першого ступеня.

Необхідні інструменти: вагінальні дзеркала (2) і підйомники (2), корн­цанги (2—3), пінцети (3—4), кровоспинні затискачі (4—5), ножиці, голко­тримач, голки різного калібру (3—4), металічний катетер, шприц з голками для анестезії. Необхідний стерильний матеріал (тампони, салфетки). Для глибоких швів використовують кетгут, для поверхне­вих — шовк.

Під час накладання швів породілля

Мал. 5. Техніка накладання швів: а — правильно накладені шви: б — неправильно накладені шви.

лежить так, щоб ділянка таза була на краю стола, ногі зігнуті в колін­них і тазоклубових суглобах, притягнуті до живота і роз­сунуті. Перед накладанням швів досліджують рану про­межини за допомогою дзер­кал і странно вивчають ха­рактер ушкодження. Якщо акушерка працює сама, вона лівою рукою відкриває рану, а правою рукою висушує ра­ну і накладає шви. Для кра­щого орієнтування накла­дають один кетгутовий шов на верхній кут рани на стінці вагіни, кінці нитки беруть затискачем і відтягають вгору. Після цього накладають два затискачі на краї рани, в ділянці переходу слизової вагіни в шкіру промежини; з допомогою шва і двох затискачів рану розкри­вають, висушують тампонами, вивчають характер розриву. Зрізають роз­міжчені обірвані ділянки країв рани.

При розриві першого ступеня спочатку накладають кетгутові шви на слизову вагіни, а потім шовкові — на шкіру промежини (мал. 4). Шви накладають на відстані 1 см один від одного. Голку проводять під усією рановою поверхнею. В противному разі залишаться щілини, де буде скуп­чуватись кров, що перешкоджатиме загоюванню. При зав'язуванні краї рани повинні щільно прилягати один до одного (мал. 5).

При розриві промежини другого ступеня порядок накладання швів такий. Спочатку також накладають шов на верхній кут рани (мал. 6), .потім кількома заглибленими кетгутовими швами з'єднують розірвані м'язи промежини (ці шви не повинні захоплюва­ти ні шкіри, ні слизової). Після цього на­кладають кетгутові шви на слизову обо­лонку вагіни до задньої спайки. Кінці лігатур зрізують, крім шва, накладеного на спайку. Останній шов підтягають вго­ру, що створює зручність при зашиванні шкіри промежини. На шкіру промежини накладають шовкові шви, кінці яких зрі­зають (можна накласти металеві скобки). Зашиту рану змазують настойкою йоду.

При розриві третього ступеня спочатку зашивають порушену стінку прямої кишки, потім відшукують кінці розірва­ного сфінктера, які розійшлися, і з'єд­нують їх швами. Після цього шви накла­дають в тому ж порядку, як при розриві промежини другого ступеня.

Мал. 6. Зашивання розриву промежини другого ступеня.

Післяопераційний догляд при розри­вах промежини зводиться до тримання в чистоті поверхні швів. На рану накла­дають стерильну марльову закладку, яку змінюють через 3—4 години (допускається догляд за швами без застосування закла­док). При туалеті породіллі ділянку швів не обмивають, її тільки обережно обсушують стерильним тампоном. Після сечовипускання і дефекації проводять додатковий туалет зовнішніх ста­тевих органів і обсушування ділянки шва.

При розриві третього сту­пеня, крім того, дають t-rae Оріі simplicis по 8—10 крапель двічі на день до шостого дня, що б затримати спорожнення. На шостий день призначають касторову олію, можна поста­вити олійну клізму.

Дієта: солодкий чай, киселі, бульйон та інші легкозас­воювані страви.

Шовкові шви з шкіри про­межини знімають на 5—6-у добу. Вставати породіллі дозволяють наступного дня після зняття швів.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--