Реферат: Роль крейдяного періоду у розвитку біосфери
Ще продовжують існувати літаючі ящери. Величезний птеранодон, розмах крил якого становив 10 м, мав великий череп з довгим кістяним гребінцем на потилиці і довгий беззубий дзьоб. Тіло птеранодона було відносно маленьким. Живився рибою. Як сучасні альбатроси, більшу частину свого життя птеранодони проводили у повітрі. Колонії їх знаходились біля моря. Нещодавно у крейдяних відкладах Америки знайдено залишки ще одного велетня. Розмах його крил досягав 18 м.
Серед птахів з'являються такі, які могли добре літати. Повністю вимерли археоптерикси. Але деякі з птахів мали зуби.
У гесперорніса — водоплавного птаха — довгий палець задніх кінцівок з'єднувався з трьома іншими короткою плавальною перетинкою. На всіх пальцях були кігті. Від передніх кінцівок залишилися тільки злегка зігнуті плечові кістки. Вони мали вигляд тонкої палички. Гесперорніс мав 96 зубів. Молоді зуби росли всередині старих і заміняли їх, як тільки ті випадали. Гесперорніс дуже схожий на сучасну гагару. Пересуватися по суші гесперернісу було дуже важко. Піднімаючи передню частину тіла і відштовхуючись від землі ногами, він рухався невеликими стрибками. Проте у воді він почував себе вільно. Добре пірнав і рибам було дуже важко втекти від його гострих зубів.
Іхтіорніси, сучасники гесперорнісів, за розміром були як голуб. Вони добре літали. Крила їх були добре розвинені, а грудна кістка мала високий кіль, до якого кріпилися потужні грудні м’язи. Дзьоб іхтіорніса був усаджений дрібними загнутими назад зубами. Невеликий мозок іхтіорнісів нагадував мозок плазунів.
У пізньокрейдяний період з'являються беззубі птахи, родичі яких — фламінго — існують і в нас час.
Земноводні вже нічим не відрізняються від сучасних. А ссавці представлені хижаками і рослиноїдними, сумчастими і плацентарними. Значної ролі в природі вони поки що не відіграють. Та наприкінці крейди — початку кайнозойської ери, коли вимерли гігантські рептилії, ссавці широко розселилися по Землі, зайнявши місце динозаврів.
Існує багато гіпотез щодо причини вимирання динозаврів. Деякі дослідники вважають, що основною причиною цього були ссавці, яких багато з'явилося наприкінці крейдяного періоду. Хижі ссавці знищували динозаврів, а травоїдні перехоплювали у них рослинну їжу. Велика група ссавців живилася яйцями динозаврів. На думку інших дослідників, основною причиною масової загибелі динозаврів була різка зміна фізико-географічних умов, яка відбулася наприкінці крейдяного періоду. Похолодання та засухи різко зменшили кількість рослинності на Землі. Отже, велетням-динозаврам почало не вистачати їжі. Вони гинули. А хижаки, для яких вони були поживою, теж гинули, бо їм було нічого їсти. Можливо, сонячного тепла було замало, щоб у яйцях динозаврів визрівали нащадки. Крім того, похолодання було згубним і для дорослих динозаврів. Не маючи сталої температури тіла, вони залежали від температури середовища. Як і сучасні ящірки і змії, в теплу погоду були активними й рухливими, а в холодну рухалися мляво і могли впадати у зимове заціпеніння, стаючи легкою здобиччю хижаків. Шкіра динозаврів не захищала їх від холоду. Та й про своє потомство вони по дуже дбали. їхні батьківські функції обмежувалися відкладанням яєць. На відміну від динозаврів ссавці мали сталу температуру тіла і тому менше страждали від похолодань. Крім того, їх захищала шерсть. А головне, вони вигодовували своїх малят молоком, турбувалися про них, виховуючи й оберігаючи. Отже, ссавці мали певні переваги порівняно з динозаврами.
Вижили й птахи, які мали сталу температуру тіла і були вкриті пір'ям. Вони насиджували яйця, годували пташенят аж до дорослого віку.
Вижили ті плазуни, які ховалися від холоду у нірки і ті, які жили там, де було тепло. Від них і походять сучасні ящірки, змії, черепахи і крокодили.
З відкладами крейдяного періоду пов'язані великі родовища крейди, кам'яного вугілля, нафти і газу, мергелів, пісковиків, бокситів.
Тривалість періоду — 70 мільйонів років.
ЛІТЕРАТУРА
1. П. А. Костецький – Крейдяний період у історії Землі. К., «Освіта», 2007.