Реферат: Роль НБУ у формуванні банківської системи

Вступ

1 Становлення банківської системи України

2 Національний банк України – головний елемент банківської системи

3 Подальший розвиток банківської системи України

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Враховуючи трансформацію української економіки та її бурхливий рух в напрямку будівництва ринкової економіки ефективна, дієва банківська система є запорукою успіху та фундаментом монетарної стабільності країни. Оскільки банківські установи є ефективним інструментом регулювання економічної активності в умовах вільного ринку, побудова незалежної та високопрофесійної банківської системи є запорукою успішного економічного розвитку країни. Банківські установи не лише акумулюють вільні економічні ресурси. Але і створюють умови для їх найбільш ефективного використання. Враховуючи високі темпи зростання споживчого кредитування в Україні банки стають посередником між магазинами та безпосередніми покупцями. Також через банківську систему проходять грошові розрахунки і платежі господарюючих суб’єктів та населення у цілому. Сучасною тенденцією розвитку банківського сектору є поступове злиття банківського та промислового капіталу, що створює передумови для організації безперервного процесу виробництва, особливо в умовах спаду темпів росту виробництва промислових товарів в Україні в 1990-х роках.

На центральний банк покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сфері, перш за все, - підтримання сталості національних грошей та забезпечення стабільності функціонування всієї банківської системи. Центральні банки мають монопольне право емісії грошей та організацію грошового обігу в країні.

Відомо, що одним з важливих чинників, який забезпечує подальший розвиток економіки України, є банківська система. Можливість залучення додаткових фінансових накопичень для розширеного відтворення суспільного продукту,безперебійний та оперативний рух коштів, стабільність національної грошової одиниці тощо – вирішення цих питань залежить від ефективності функціонування фінансового сектору країни. Процес створення в Україні сучасної банківської системи, яка відповідає вимогам ринковоїекономіки, ще не закінчився, хоча в основному вона сформована.

1 Становлення банківської системи України

Відправною точкою формування банківської системи України були дезінтеграція радянської банківської системи та прийняття 16 липня 1990 року Верховною Радою Української РСР "Декларації про державний суверенітет України" та 3 серпня 1990 року Закону УРСР "Про економічну самостійність Української РСР", які законодавчо закріпили право України на організацію банківської справи і грошового обігу, створення власної банківської системи та впровадження своєї грошової одиниці.

Саме з цього часу розпочався процес розбудови цілісної національної банківської системи незалежної України. Законодавчим підґрунтям формування власної банківської системи був Закон України "Про банки і банківську діяльність", прийнятий 20 березня 1991 року Верховною Радою УРСР, який визначав правові основи банків, порядок створення і основні принципи їх діяльності. Найістотнішими новаціями цього закону були: проголошення дворівневої організації основним принципом розбудови банківської системи України; проголошення незалежного статусу Національного банку України з підзвітністю його безпосередньо Верховній Раді України; надання права створювати комерційні банки на акціонерних засадах та права на роздержавлення і комерціалізацію діючих державних банків (крім Ощадного); надання комерційним банкам широких прав з обслуговування юридичних і фізичних осіб на засадах конкуренції, однакового доступу до кредитних ресурсів, партнерських взаємовідносин з клієнтами тощо; надання Національному банку права здійснювати регулювання та управління банківською діяльністю, контроль і нагляд від імені держави за діяльністю комерційних банків; звільнення держави від відповідальності за зобов'язаннями банків, а банків — від відповідальності за зобов'язаннями держави,7 жовтня 1991 року постановою Президії Верховної Рада України було затверджено Статут Національного банку України Згідно з ним встановлювалась підзвітність НБУ Верховній Раді, було визначене Правління НБУ в складі 11 осіб і окреслені його основні завдання, функції і права.

Організація ефективної діяльності Національного банку ускладнювалась тими обставинами, що всі активи та пасиви Держбанку залишилися в Росії, тому фактично заново прийшлося створювати статутний фонд банку. Згідно з постановою Верховної Ради України "Про розмір і джерела формування статутного фонду Національного банку України" від 10 жовтня 1991 року статутний фонд НБУ був сформований у розмірі 1,5 млрд. крб., в тому числі за рахунок коштів Українського республіканського банку Держбанку СРСР в сумі 840 млн. крб., коштів Українського державного комерційного банку Промбудбанку — 250 млн. крб., Ощадного банку України — 60 млн. крб. та республіканського бюджету — 350 млн. карбованців, Крім того, Національному банку України було дозволено створити валютний статутний фонд в розмірі 200 млн інвалютних карбованців .

Без перебільшення можна сказати, що питання запровадження національної грошової одиниці — гривні — було доленосним для України. Економічна незалежність України може стати реальною лише при створенні власної валюти, емісія якої буде знаходитись в розпорядженні української держави. Інакше народ України приречений постійно сплачувати іншій державі неконтрольований і нерегульований власною державою емісійний податок, а уряд України буде позбавлений головних важелів (грошово-кредитних) самостійного регулювання економічного розвитку своєї держави, обмежений в можливостях проводити самостійну економічну політику .

Активно здійснювались заходи із створення власних потужностей по виготовленню національної валюти та цінних паперів. 18 вересня 1991 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про створення потужностей з виготовлення національної валюти і цінних паперів". Згідно з цією постановою Національний банк створив дирекцію з будівництва необхідних об'єктів. Згідно з цією постановою вся відповідальність за організацію роботи по виготовленню власних національних грошей і купонів покладається на Національний банк України.

Таким чином, Національний банк України сформувався як цілісний, самостійний центральний банк країни і почав виконувати свої функції грошово-емісійного центру, розробляти і реалізовувати грошово-кредитну політику в Україні, формувати інфраструктуру, методологічне та технологічне забезпечення діяльності банківської системи.

Одночасно з формуванням Національного банку України проводилась робота по створенню другого рівня банківської системи — комерційних банків. Позитивну роль в становленні комерційних банків зіграв той факт, що Україна мала певний досвід ведення банківської справи у радянський період. Цей досвід є незначним, так як банківська система була монополізована, в ній діяв механізм централізованого розподілу кредитних ресурсів і звичайно за таких умов було відсутнє конкурентне середовище.

По суті, до кінця 1992 року банківська система України практично була сформована, завершився перший етап розвитку фінансово-банківської системи України — етап її формування та становлення. З переходом на ринкові засади діяльності українські банки трансформувались з вузькоспеціалізованих в універсальні комерційні фінансові установи, радикально розширили спектр своїх послуг, поліпшили якість обслуговування клієнтів, вдосконалили банківські технології

Незважаючи на складні умови, в яких доводилося робити перші кроки по створенню банківської системи, Національним банком України у 1991 — 1992 роках була проведена титанічна робота, в результаті якої була створена дворівнева банківська система: на першому рівні — Національний банк України з територіальними обласними відділеннями, а на другому — банки. Крім цього, створені передумови для її ефективного функціонування в ринкових умовах. Головним надбанням цих років стали:

—формування інфраструктури фінансового ринку;

—методологічне та технологічне забезпечення діяльності банківської системи;

—розробка концепцій вітчизняної платіжної системи, валютно-фінансового ринку, залучення іноземних інвестицій в Україну, входження банків нашої країни до системи міжнародних розрахунків;

—започаткування робіт по створенню системи електронних розрахунків з використанням магнітних електронних карток для операцій в торгівлі;

—завершення робіт з підготовки до запровадження національної валюти, заходи з впровадження власних потужностей для друкування грошових знаків і цінних паперів, роботи щодо підготовки та проведення грошової реформи;

До головних недоліків цього періоду можна віднести: відсутність банківського нагляду як ключового інструменту державного регулювання з метою забезпечення стабільності банківської системи; неефективне державне управління та регулювання процесом становлення банківської системи і як наслідок — її стихійне формування. Замість забезпечення стабільності та надійності банківської системи як потужного механізму мобілізації тимчасово вільних грошових коштів громадян і підприємств та їх трансформації в інвестиційні ресурси для підприємств реального сектора економіки, державне втручання зводилося до вимог покриття дефіциту держбюджету за рахунок емісії НБУ. Таким чином, держава не забезпечила політичної та економічної незалежності Національного банку України. Використання впродовж тривалого часу практики прямого емісійного обслуговування дефіцит державного бюджету стало основною причиною гіперінфляції, і як наслідок — системна криза українського суспільства і всі витікаючи з неї наслідки — падіння виробництва, тінізація та криміналізація економіки, зубожіння населення тощо.

2 Національний банк України – головний елемент банківськоїсистеми

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України є центральним банком держави і знаходиться в її власності. Національний банк України, будучи державним банком країни, разом із своїми філіями являє собою перший рівень банківської системи України і є свого роду «банком банків», так як виконує базові функції кредитної і резервної системи і обслуговує виконання державного бюджету країни.

Правова природа Національного банку України має свої особливості. З одного боку, Національний банк є юридичною особою (ст. 6) і може укладати цивільно-правові угоди з комерційними банками і державою. А з іншого, — він має широкі владні повноваження щодо управління грошово-кредитною системою держави (ст. 8). Таким чином, Національний банк України має подвійну правову природу.

Національний банк України створений відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» і діє на основі законодавства України, свого Статуту, затвердженого постановою Президії Верховної Ради України від 7 жовтня 1991 р., а також договорів або інших угод України з іншими державами в галузі кредитно-грошових відносин.

Національний банк представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях, де міждержавне співробітництво передбачено на рівні центральних банків.

Національний банк України нагромаджує золотовалютні резерви, які зараховуються на баланс Національного банку, здійснює операції щодо їх розміщення, в тому числі в іноземних банках, самостійно або через банки, уповноважені ним на виконання зовнішньоекономічних операцій.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--