Реферат: Роль та перспективи діяльності прокуратури у формуванні демократичної держави
Цей процес прискорився і набрав більш конкретних форм у зв'язку з вступом України до Ради Європи і прийняттям Конституції України.
Конкретні напрями реформування прокуратури можуть бути різних рівнів. Найвищий рівень міжнародно-правового значення, коли реформування організації і діяльності прокуратури необхідно провести з урахуванням і рекомендацій Ради Європи і відповідних стандартів.
Другий напрям реформування прокуратури пов'язаний суто з реалізацією вимог чинної Конституції України і її Перехідних положень.
Третій напрям реформування прокуратури може бути в межах самої системи прокуратури, що може бути здійснений Генеральним прокурором України. Наприклад, Генеральний прокурор України проводить суттєву реорганізацію структури самого апарату Генеральної прокуратури України, системи органів прокуратури і всієї системи в цілому. Обґрунтованість проведення цих реформ доведе лише практика.
Організація і діяльність прокуратури України відповідає усім демократичним принципам. Хоч з розпадом Радянського Союзу експерти РадиЄвропи, та й інші радикальні реформатори дуже прискіпливо шукали прокурорські інструменти, які суперечили б демократичним принципам права, але, по суті їх так і не знайшли. Організація і діяльність прокуратури України не суперечить таким фундаментальним демократичним принципам права як:
1) відповідність загальнолюдським цінностям і забезпеченню законності;
2) демократизму закону, на основі якого створена і функціонує прокуратура;
3) гуманізм при застосуванні норм права;
4) рівність усіх перед законом;
5) відповідальність особи згідно з законом за наявності вини;
6) відкритість діяльності прокуратури і її доступність для простих людей;
7) поєднання єдиноначальності і колегіальності в роботі та інші демократичні засади організації і діяльності прокуратури.
А якщо окремі працівники прокуратури й порушують їх, то це аж ніяк не означає, що вся прокурорська система є недемократичною.
Реформування прокуратури України і наближення її до високо-демократичних державних зарубіжних інституцій має здійснюватися з урахуванням наших реалій. А способи, форми, методи реалізації Перехідних положень Конституції мають бути закономірними і планомірними, а не мати випадковий, штучний характер. Перед тим як скасувати якусь структуру, яка діяла на користь людині і суспільству, потрібно створити нову більш ефективну. На думку багатьох вчених, при реформуванні прокуратури, необхідно і розробити і прийняти відповідну державну програму, щоб цей процес не був пущений на самоплив і не мав схоластичного і випадкового характеру. При і реформуванні прокуратури висловлюються думки проти того, щоб і перевищувати роль прокурора в суді як державного обвинувача і сліпо переносити зарубіжні аналогії на нашу дійсність. У даному випадку мається наувазі норму з КПК України про те, що відмова обвинувача від обвинувачення тягне за собою закриття провадження у справі у випадках, коли проти цього не заперечують підсудний чи потерпілий.
За наявності корупції, організованої злочинності прийняття цієї норми означатиме кінець забезпеченню законності, захисту прав людини та інтересів держави у кримінальному судочинстві. Запропонована норма суперечить принципу публічності, оскільки в Україні кримінальний процес не має позовного характеру, при якому долю справи вирішують сторони, а відмова прокурора від обвинувачення може бути помилковою, незаконною, мати суто суб'єктивну спрямованість і суперечити вимогам прокурора, який затвердив чи склав обвинувальний висновок з цієї справи.Найбільш принциповими і значними в теоретичному та практичному плані є проблеми визначення в законі предмета, об'єкта, завдання з усіх функцій прокуратури. В основу предмета нагляду покладається стан додержання законів, прав і свобод громадян у суспільних відносинах, передбачених Конституцією України. Завдання прокуратури поділяються на загальні і ті, що повинні виконуватися в окремих галузях прокурорського нагляду. У будь-якому випадку органи прокуратури повинні залишатися самостійною, високопрофесійною, доступною для населення службою законності, важливим ланцюгом у багатоканальній системі забезпечення законності, зміцнення правопорядку і реального захисту конституційних прав та свобод громадян, а реформування прокуратури має бути виваженим, науково обґрунтованим, без ризикових експериментів на правах і свободах людей, без сліпого копіювання правових інститутів зарубіжних країн. Становлення України як самостійної держави супроводжується складними і суперечливими проблемами, у тому числі загостренням успадкованих „хвороб" минулої соціально-політичної системи. Серед них, чи не найперше місце за своєю масштабністю і глибиною проникнення в суспільний організм займає злочинність, насамперед організована, яку не без підстав характеризують як найвищу стадію криміналітету.[3] Як відомо перші організовані злочинні угруповання створювалися в основному з метою рекету з числа деяких колишніх спортсменів. Згодом їх лідери користуючись економічною кризою та недосконалістю законодавства, і перейшли з кримінально-бандитського напряму до бізнесу. Вони знов таки нечесним шляхом, примножують сьогодні свої капітали, відмиваючи „брудні" кошти, створюють розгалужену мережу фірм та інтенсивного скуповують нерухомість. Для штучного підняття свого іміджу вдаються до благодійних акцій і через засоби масової інформації впливають на громадську думку. Деякі з ватажків „протягнули" своїх ставлеників або самі спромоглися стати депутатами Рад різних рівнів. Через підкуп, шантаж та погрози вони впливають на владні структури, лобіюють прийняття вигідних їм рішень. Тому не випадково міжнародною науково-практичною конференцією з питань боротьби з організованою злочинністю і нелегальним наркобізнесом рекомендовано виробити загальнодержавну стратегію і систему боротьби з організованою злочинністю в Україні спрямувавши їх на вирішення невідкладних практичних завдань і відповідних проблем на перспективу.[4]
РОЗДІЛ ІІ. ТРАНСФОРМАЦІЯ ТА ПЕРЕТВОРЕННЯ
Соціально-економічні та політичні перетворення, які виникли в Україні, вимагають теоретичного осмислення пов’язаних з цим проблем.
Це насамперед стосується питань реформування української економіки, переходу її від командно-адміністративних до ринкових методів господарювання.
Необхідною умовою успішного завершення цих процесів є забезпечення режиму законності в країні. У вирішенні цієї задачі значна роль належить діяльності органів прокуратури, здійснюючих нагляд за дотримуванням та правильним застосуванням законів.
Розмовляючи про місце та призначення прокуратури у системі державних органів, слід підкреслити необхідність збереження наглядової функції прокуратури, у тому числі, загального нагляду. Це можна пояснити поширюванням порушень законності, зокрема, з боку державних органів та посадових осіб; складностями пов’язаними з зверненням до судового захисту прав; непрофесіоналізму і низькою активністю контролюючих органів.[5]
Життя потребує кардинального наведення порядку у системі банківських та кредитно-фінансових відносин. Проведенні прокуратурою перевіркидодержання банківського законодавства у ряді областей України виявили численні порушення при кредитуванні суб'єктів підприємства, халатного відношення посадових осіб банків до виконання службових обов’язків.
У період переходу до ринкової економіки перед прокуратурою стоять задачі, пов'язанні з захистом прав та законних інтересів громадян, представляючих невід'ємну частину організаційно-правових гарантій прав та свобод людини.
Необхідно удосконалити практику прокурорського нагляду у сфері приватизації, тому що саме тут інтереси держави більш всього порушуються знижуванням оцінки об'єктів приватизації, недотриманням умов купівлі-продажу невеликих державних підприємств.
Всебічний аналіз сформованого у країні стану законності і правопорядку свідчить про всезагальну безвідповідальність, що обумовлено негативними процесами політичного та економічного характеру.
Поляризація суспільства торкнулась і кримінальних правовідносин. Злочинне середовище все більш чітко розподіляється на „білокомірну", яка „орудує” у сфері економіки, кредитно-банківських та фінансових системах, зовнішніх відносин. Ця „п'ята влада" все відчутніше впливає на суспільно-політичні процеси, заважає нормальному розвитку демократичних відносин, подальшому розвитку державності.[6]
Тому, необхідною умовою продовження цих процесів є забезпечення режиму законності в країні. У вирішенні цієї задачі значна роль належить органам прокуратури, здійснюючим нагляд за дотриманням та правильним і застосуванням законів, та органам відомчого (підвідомчого) контролю у сфері господарювання та підприємства.
Зважаючи, що порушення прав та свобод громадян носить, можна сказати і глобальний характер, органи прокуратури особливу увагу приділяють відновлюванню цих прав.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Шумський П.В. Прокуратура України. - К.: Вентурі. - 2002. - С.6-7.