Реферат: Роль трудового виховання в становленні особистості
Дати людині щастя улюбленої праці – це означає допомогти їй знайти серед багатьох життєвих доріг ту, на якій найяскравіше розкриються індивідуальні творчі сили і здібності її особистості. У суспільстві, де на першому місці стоїть людина, будь-яка праця може піднятися до ступеня творчості. Для кожної дитини праця, в якій вона виявляє себе справжнім творцем, поетом, художником, стає духовною творчістю. Наше завдання полягає в тому, щоб у школі не було жодного вихованця, безликого, такого, що нічим не цікавиться. Людина лише тоді починає відчувати свої творчі сили, здібності, коли вона вступає в моральні стосунки з іншими,– так народжується покликання і так відбувається самовиховання. У процесі праці моральні стосунки між членами колективу стають особливо яскравими з того моменту, коли один починає бачити в іншому свої власні достоїнства, коли інша людина стає для нього ніби дзеркалом. У кожній дитині є задатки якихось здібностей. Ці задатки – як порох: щоб запалити їх, потрібна іскра. Такою іскрою є натхнення, захоплення майстерністю старшого товариша або ровесника. Праця в колективі – це не тільки вплив людини па природу, навколишній світ, але й взаємодія сердець, думок, переконань, почуттів, переживань, інтересів, захоплень. Одним з найважливіших завдань виховання ми вважаємо те, щоб у жодному серці порох не залишився незапаленим, щоб усі задатки і здібності повністю розкрилися.
Чим складніша й цікавіша праця, чим яскравіша в ній інтелектуальна основа, тим більшого значення набуває передавання духовних багатств, співдружність старших і молодших. Різноманітні види праці, які оточують дитину з перших днів її приходу до школи,– це ніби магніти різної сили, які, притягуючи чутливу стрілку компаса, вказують дитині її шлях. Чим сильніший магніт, чим цікавіша праця, до якої залучається дитина, тим яскравіше розкриваються її здібності, нахили, покликання. Якщо зразком для учня є праця вчителя, то вчитель стає його взірцем. Якщо ми бачимо, що дитина, підліток до всього байдужі, ми думаємо й вирішуємо, з ким треба духовно зблизити цю юну людину. З цього починається індивідуальний підхід.
Важливою умовою вираження особистості є те, щоб кожний вихованець досяг в улюбленій справі значних успіхів – майстерності, досконалості в праці. Шлях до успіху йде звичайно через тривалі пошуки, людина пробує сили в різних справах, але якщо в школі панує атмосфера загального захоплення працею, людина знаходить справу, в якій виявляє себе краще, ніж інші ровесники, і вона пишається своєю майстерністю. Особливу увагу ми приділяємо вихованню здібностей, нахилів у тих вихованців, в яких задатки не виражені яскраво. Глибоко вірячи в те, що кожна людина може стати поетом, художником в якій-небудь справі, прагнути того, щоб ці вихованці зосередили всі свої сили в певній галузі – заглибились у деталі, тонкощі якоїсь однієї справи.
Поділ праці, що ґрунтується на високій науково-технічній базі суспільного виробництва, забезпечить кожному вільний вибір діяльності, в якій повністю розкриються його здібності
1.2 Завдання та принципи трудового виховання
Завдання трудового виховання зумовлені загальнолюдськими потребами життя людини в суспільстві та природному середовищі. Звучать вони так:
1. Сформувати в людині любов до праці як її природної потреби і необхідності активної життєдіяльності.
2. Забезпечити соціально-психологічні умови для підтримання і розвитку фізичного та психічного напруження особистості, аби підтримувати членів суспільства на достатньому рівні працездатності.
3. Сформувати у вихованців уміння і навички у певних видах продуктивної праці.
4. Виховати повагу до людей праці та бережливе ставлення до результатів такої праці.
Трудове виховання ґрунтується на певних принципах. В.О. Сухомлинський сформулював їх досить вдало.
Принципи трудового виховання:
1. Єдність трудового виховання і загального розвитку — морального, інтелектуального, естетичного, фізичного.
2. Розкриття, виявлення, розвиток індивідуальності в праці.
3. Висока моральність праці, її суспільне корисна спрямованість.
4. Раннє залучення до продуктивної праці.
5. Різноманітність видів праці.
6. Постійність, безперервність праці.
7. Наявність рис продуктивної праці дорослих у дитячій праці.
8. Творчий характер праці, поєднання зусиль розуму і рук.
9. Наступність змісту трудової діяльності, умінь і навичок.
10. Загальний характер продуктивної праці.
11. Посильність трудової діяльності.
12. Єдність праці і багатогранного життя.
Трудове виховання є практичною підготовкою молодого покоління до участі в суспільному виробництві і разом з тим найважливішим елементом морального, інтелектуального та естетичного виховання. Слід працювати над створенням такої системи трудового виховання, у якій праця формує моральний і інтелектуальний вигляд особистості. Ми бачимо свою виховну задачу в тому, щоб праця ввійшла в духовне життя людини, що виховується нами, у життя колективу, щоб захоплення працею уже в роки отроцтва і ранньої юності стало одним з його найважливіших інтересів.
Робота з трудового виховання ґрунтується на наступних принципах:
1. Єдність трудового виховання і загального розвитку - морального, інтелектуального, естетичного, фізичного.
Праця лише тоді стає силою, що виховує, коли вона збагачує інтелектуальне життя, наповняє багатогранним змістом розумові, творчі інтереси, одухотворює моральну цілісність і виховує естетичну красу особистості і колективу.
Гармонійний всебічний розвиток людини, освіченість, духовне багатство, моральна чистота – усе це досягається тільки за тієї умові, коли поряд з інтелектуальною, моральною, естетичною і фізичною культурою людина досягає високого ступеню культури праці, трудового творчості. У поняття "трудова культура" ми включаємо не тільки досконалість практичних умінь і навичок, майстерність, досягнуту завдяки виучці, умілому керівництву з боку старших. Це лише одна сторона праці. Сутність трудової культури – роль, місце трудової діяльності в духовному житті людини, інтелектуальна насиченість і повнота, моральне багатство, цивільна цілеспрямованість трудової творчості. Трудова культура – це така ступінь духовного розвитку, коли людина не може жити без праці, коли праця наповнює її життя високим моральним натхненням, духовно збагачує життя колективу.