Реферат: Російська революція 1917 років
По-друге, на тому етапі розвитку промисловості все ще знаходилимале застосування досягнення науково-технічного прогресу, наслідкомчого ставали більше використання дешевої робочої сили і зростанняфабрик.
По-третє, внаслідок відсутності достатніх вітчизняних грошовихкоштів, які могли б задовольнити потреби промисловості векономіці, до Росії активно направляються грошові потоки з країн
Західної Європи. Іноземний капітал, як говорилося вище, надававсприятливий вплив на розвиток російського виробництва, тим більшещо він давався під відносно низький відсоток. Помилково думати, щовін ставив Росію в залежність як економічну, так і політичнувід західноєвропейських країн. Іноземні фірми, компанії, банки невели в Росії самостійної економічної політики, не малиможливості впливати на прийняті політичні рішення.
По-четверте, і по-головних, россійская економіка розвивалася вумовах протиріччя між передовим промисловим виробництвом, іщо залишилися пережитками феодалізму (самодержавством, великим поміщицькимземлеволодінням і кріпосницькими методами в сільському господарстві), щопризводило до конфлікту між капіталістичними продуктивнимисилами і феодальними виробничими відносинами.
Все це мало вплив не лише на економічну сферу, а й насоціально-політичну, тому що конфлікт між новим класом буржуазії тастарим - дворянством несприятливо впливав на російськесуспільство, породжуючи в ньому нестабільність і бродіння. Наслідком того, що россійская економіка відчувала впливсвітового ринку стало те, що вона не могла уникнути світовихекономічних криз. Першим таким кризою стала криза 1900-1903років.
У 1899 році в результаті бурхливого промислового розвитку в країнах
Західної Європи все більше відчувається скрутність грошового ринку, щовикликало швидке зростання облікового відсотка. Фінансова криза переросла впромисловий, охопив всю Західну Європу і негайно переповз в Росію.
Економічно розвинені країни Західної Європи досить легко пережиликризу, але слаборозвинута россійская економіка отримала серйозний удар.
Першими ознаками розладу економічного життя країни сталибанкрутства великих фірм машинобудування і залізниць і кризагрошових цінностей у Петербурзі в 1899 р. До кінця року облікові відсоткизріс з 5% до 7%, підприємства почали скорочувати кредити на відпускаєтьсяпродукцію, що викликало надлишок товарів на внутрішньому ринку, падінняцін на них і зниження курсу акцій промислових підприємств. У країніпочався перший такого роду економічну кризу.
Криза завдав сильний удар по незміцнілій економіці країни,особливо з важкої промисловості. Промислове виробництво в Росіїв період кризи 1900-1903 рр.. скоротилося на 5%, виплавка чавунузменшилася на 15%, прокат рейок - на 32%, виробництво паровозів івагонів - на 25-37%, в сім разів у порівнянні з 1899 роком скоротилосябудівництво залізниць (1899 - 5248 км, 1903 - 763 км). За цітри роки було закрито понад 3000 підприємств, на яких працювало 112000 робітників.
Якщо на країни Західної Європи криза не вплинула відчутногонегативного впливу, то по російській економіці він завдав сильного удару. Практично до 1909 року не було ніяких відчутних ривків вперед урозвиток промисловості, хоча поступальний розвиток капіталізму незупинилося. Але, крім того, криза зробила негативний вплив і на соціальнусферу. У період кризи особливо погіршилося становище робітників:зросло безробіття, різко скорочувалася заробітна плата, що викликалопідйом революційного руху серед робітників.
Російсько-японська війна
На початку ХХ століття капіталістичний розвинені країни Західної Європипочинають відчувати необхідність у нових сировинних базах і ринкахзбуту, якими в той час служили колонії. Своє увагу з метоюзахоплення таких вони звертають на країни Східної Азії і в першучергу на Китай. До цього моменту Китай уже втратив колишню могутність,тому захоплення територій не представляв особливої праці. Звернула ні Китай свою увагу і Росія. Але їй довелося зустрітися з новимконкурентом - Японією, країною з швидко розвиваються капіталізмом.
Японію підтримували Англія і США, не зацікавлені в посиленні
Росії в цьому регіоні, на стороні ж Росії виступали Франція і
Німеччина, що прагнуть запобігти появі перших в Китаї.
З 1894 протягом 10 років йде розділ сфер впливу в Китаї за участювсіх зацікавлених сторін: Англії, Франції, Росії, США, Німеччини та
Японії. До 1904 року в результаті постійних зіткнень інтересів уцьому регіоні дипломатичні відносини Японії та Росії досягли своєїкульмінації, і в січні 1904 Японія починає бойові діїнападом на російські сухопутні і морські військові сили.
Необхідно відзначити, що Японія почала готуватися до війни задовго доїї початку, чого не можна сказати про Росію. У результаті, японські військастановили 330000 чоловік, 1068 гармат різних калібрів. Росія ж напочаток війни мала сухопутні війська в кількості 100000 чоловік,розкиданих на значній відстані від Байкалу до Порт-Артура.
Росія на той час мала на Далекому Сході у складі військово -морського флоту 7 броненосців, 4 броненосних крейсера, 7 легкихкрейсерів, 6 канонерських човнів, 2 мінних крейсера, 32 міноносця. Упорівнянні з японським флотом, Росія поступалася йому за всіма показниками:і за кількістю та якістю кораблів, і за їх артилерійськомуозброєння.
Перевага практично під час ходу всієї кампанії на стороніяпонців, що було частково пов'язане з непродуманими діями збоку російського командування, а почасти з гіршим озброєнням. Допочатку літа 1905 року продовження військових дій стало невигідно якдля японської сторони, так і для Росії. Для першого тому, що довга,затяжна війна з Росією вичерпала би всі її сили, а в другійпочалася революція. Японія звертається до США з проханням пропосередництва на мирних переговорах, на що отримала згоду. Урезультаті було укладено Портсмутський світ, за яким Росіявідбулася мінімальними територіальними втратами: південною частиноюострова Сахалін.
Настільки невдала військова кампанія для Росії справила велике значенняна внутрішню обстановку в країні. По-перше, вона показала, щоросійські війська небоєздатні, тому що відстають від передових армій, якза технічним оснащенням, так і за якістю вищого командногоскладу. По-друге, вона зробила серйозний вплив на обстановкувнутрішньополітичну. Постійні невдачі на фронті зробили абсолютнопротилежний вплив, який очікував від «маленької переможноївійни »Плеве. Небезпечна ситуація після кризи 1900-1903 рр..посилювалася невдоволення в суспільстві і падінням авторитету влади вочах суспільної думки.
Російсько-японська війна - найбільш невдала військова кампанія дляросійського флоту, яка довела необхідність повного переоснащення НЕтільки сухопутних військ, а й морських сил країни.
РЕВОЛЮЦІЯ 1905 РОКУ
Революція 1905 року - перша російська революція, спрямована протисамодержавства, яка була такою великою за розмахом і яка надалатакі досить серйозні наслідки. Революції - це ознака глибокихсоціально-економічних протиріч в суспільстві, якісвідчить або про неспроможність політики, що проводиться зверху,або про відсутність «розуміння» один одного у влади і суспільства.
Подивимося, які об'єктивні причини лежать в основі революції 1905року.
Як вже зазначалося вище, з кінця XIX століття в Росії починаєтьсярозвиток капіталістичних продуктивних сил. Проте, якщо вкраїнах Західної Європи цього процесу супроводжували розкладфеодальної суспільно-економічної формації та створенняпредставницьких органів управління, через які влада отримувалабуржуазія, то в Росії було дещо інакше. Хоча феодальнасуспільно-економічна формація вже давно віджила своє і незадовольняла як сучасним економічним вимогам (малоприбутковихселянське виробництво), так і внутрішньополітичних (клас дворянстване міг бути надійною опорою влади), але самодержавна монархіяпродовжувала штучно стримувати процес розкладу пережитківфеодальних відносин. По-друге, не було представницьких органівуправління державою, тому буржуазія не могла отримати владу.
Звідси суперечність між розвивається та набирає чинності класомбуржуазії і самодержавної монархією. Це не означало, що монархіяповинна бути знищена - можна було обмежитися парламентарноїмонархією, де клас буржуазії брав би участь в управлінні, що було,наприклад, в Англії.
Крім того, на російській внутрішньополітичній арені з'явився новийклас - промисловий пролетаріат, який був більш революційноактивний, ніж селянство. У розвинених капіталістичних країнах
Західної Європи противагою пролетаріатові служив клас буржуазії,який, володіючи державною владою, як придушував спалахуютьстрайки та страйки, так і в разі потреби ішов на деякіпоступки. У Росії у буржуазії не було державної влади, томувона не могла так плідно й оперативно реагувати на спалахиповстання серед робітників. Уряд же, хоча і захищало в цьомупитанні інтереси буржуазії, але не могла в належній мірі контролюватиобстановку. Тому в російському суспільстві сильної противаги класупролетаріату не було.
Іншим не менш важливим питанням було аграрний. Селянська реформа