Реферат: Розподіл прибутку

Q — зміна кількості проданої продукції.

Граничний доход дозволяє оцінити можливість окупності кожної додаткової одиниці продукції, що випускається. І в сполученні з показником граничних витрат служить вартісним орієнтиром можливостей розширення підприємства.

Таблиця 1. Розрахунок загального, середнього і граничного доходу (дані умовні), грн.

Ціна одиниці продукції, Р	Кількість проданого товару, одиниці, Q	Загальний дохід, TR	Граничний дохід, MR	Середній дохід, AR
6 5 4 3 2 1	0 1 2 3 4 5	0 5 8 9 8 5	— 5 3 1 -1 - 3	— 5 4 3 2 1

З таблиці видно, що загальний доход є нульовим, якщо продається нуль одиниць товару. Перша продана одиниця збільшує загальний доход з 0 до 5. Граничний доход — збільшення загального доходу, що є результатом продажу першої одиниці продукції, — дорівнює 5. Третя продана одиниця збільшує TR з 8 до 9, тобто граничний доход дорівнює 1. Четверта продана одиниця за ціною 2 грн. зменшує загальний доход і тому MR = -1.

Найбільший TR дають 3 продані одиниця товару, а оптимальною ціною є ціна 3 грн. за одиницю.

Отже, у залежності від чи попиту середнього доходу підприємства формується загальний доход.

1.3 Прибуток: суть і види

Економісти використовують поняття «прибуток» для вираження різниці між доходом підприємства і його витрат. Прибуток виступає як перевищення доходів від продажу товарів (послуг) над зробленими витратами (капіталом).

Прибуток є одним з узагальнюючих оціночних показників діяльності підприємств (фірм). Прибуток — це частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи надлишок надходжень над витратами ресурсів, прибуток є метою підприємницької діяльності та основним її економічним показником. При цьому зарплата розглядається як витрати на ресурсну складову підприємницької діяльності — персонал.

Прибуток виконує дві найважливіші функції:

1) характеризує кінцеві фінансові результати діяльності підприємства, розмір його грошових нагромаджень;

2) є головним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства (податок на прибуток — найважливіший елемент доходів державного бюджету).

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, всії форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні. Тому основний принцип діяльності підприємства (фірми) складається в прагненні до максимізації прибутку. З цієї причини прибуток виступає основним показником ефективності виробництва.

З розвитком ринкових відносин відбувається розширення традиційного розуміння прибутку, що зводився до різниці між доходами і витратами. В економічній теорії і господарській практиці розрізняють економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток (мал. 1.2).

Загальний доход =	Економічний прибуток	Бухгалтерський прибуток
	+	+
	Економічні витрати = явні + неявні витрати, включаючи нормальний прибуток	Бухгалтерські витрати = явні витрати

Мал.1.2. Економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток

Бухгалтерський прибуток — різниця між загальним доходом і явними витратами. Економісти називають такий прибуток бухгалтерським (чи інакше госпрозрахунковим), тому що вона враховує при розрахунку тільки явні (грошові) платежі, що фіксуються в бухгалтерській звітності підприємства.

BP = TR — EC,

де ВР — бухгалтерський прибуток;

TR — загальний доход;

ЕС — явні витрати.

Економічний прибуток — різниця між загальним доходом і загальними витратами фірми, явними і неявними.

EP = TR — TC,

де ЕР — економічний прибуток;

ТС = ЕС + IC;

IC — неявні витрати.

Нормальний прибуток — це той мінімальний прибуток, що повинний заробити підприємець, якщо він хоче залишитися у своєму бізнесі і продовжувати діяльність. Це — плата за виконання підприємницьких функцій.

Поняття «нормальний прибуток» часто використовують для позначення альтернативних (неявних) витрат капіталу фірми. Нормальний прибуток — це прибуток, від якого власник фірми відмовляється, використовуючи свої власні ресурси у своїй фірмі, але яку він міг би одержати, вкладаючи свої ресурси в іншу справу.

Економісти включають нормальний прибуток у неявні платежі (витрати), щоб одержати ресурси підприємства в даній галузі. Нормальний прибуток повинний бути досить високої, щоб існуючі підприємства залишалися в даній галузі, і досить низьким, щоб нові підприємства не входили в цю галузь. Вона відбиває неявний фактор витрат, що виробник визначає собі за можливість керувати. Цей фактор відображає власну вартість виконання управлінської праці в даній галузі.