Реферат: Розширення ЄС підходи та оцінки
РОЗШИРЕННЯ ЄС: ПІДХОДИ ТА ОЦІНКИ
Європейський Союз стоїть на порозі п'ятого етапу розширення — безпрецедентного як з точку зору кількості країн, що приєднаються до ЄС найближчими роками, так і глибини перетворень, які необхідно здійснити для того, щоб цей етап став так само успішним, як попередні.
Увага України до цього етапу розширення Союзу викликана, в першу чергу, тим, що його здійснення створить принципово нову ситуацію на Європейському континенті та наблизить кордони Європейського Союзу безпосередньо до кордонів України.
В цьому розділі аналізуються взаємопов'язані процеси поглиблення європейської інтеграції та розширення Європейського Союзу. Оцінюється ставлення населення країн ЄС та України до проблем розширення ЄС.
1.1 НАСТУПНИЙ ЕТАП РОЗШИРЕННЯ ЄС У КОНТЕКСТІ ПОГЛИБЛЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
Для того, щоб зрозуміти всю складність проблем і перспектив сучасного розширення ЄС, слід розглянути проблематику розширення Євросоюзу в органічному зв'язку з поглибленням його інтеграційних процесів, які пройшли у своєму розвитку кілька етанів.
У цьому підрозділі окреслюються основні напрями західноєвропейських об'єднавчих процесів, визначаються взаємозв'язки між процесами розширення ЄС, з одного боку, а також формами та стадіями його економічної і політичної інтеграції — з іншого.
Етапи поглиблення західноєвропейської інтеграції: від Європейських Співтовариств
до економічного, валютного і політичного союзу
Початком процесу Інтеграції країн Західної Європи вважається 9 травня 1950р., коли міністр закордонних справ Франції Р.Шуман запропонував створити спільний ринок вугільної і сталеливарної продукції Франції, ФРН та інших західноєвропейських країн. Ця пропозиція була реалізована в 1951р . Паризьким договором про створення Європейського співтовариства вугілля та сталі (ЄСВС). до якого увійшли шість країн: Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина та Франція (так звана "європейська шістка").
На основі досягнутого позитивного досвіду ЄСВС об'єднавчий процес був поширений на економіку в цілому, і в 1957р. був підписаний Римський договір про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатому). Метою ЄЕС визначалися створення митного союзу, усунення внутрішніх торговельних бар'єрів усередині Співтовариства (забезпечення вільної торгівлі) і врешті -створення спільного ринку; Євроатому — співпраця у використанні ядерної енергії у мирних цілях. У 1967р. відбулося злиття виконавчих органів названих трьох Співтовариств, у результаті чого була створена єдина структура інститутів, що забезпечують розвиток європейської інтеграції. Основними серед них є Свропейська Комісія. Рада ЄС, Європейський Парламент і Суд Європейських Співтовариств. Практично одночасно, в 1968р., завершується створення митного союзу ЄС.
З кінця 1950-х років до кінця 1969р. відбувався інтенсивний процес розвитку спільного ринку ЄС1 .
1 Common market
Досягнення первісних цілей, визначених Римським договором 1957р., об'єктивно підвело до постановки питання про подальший розвиток інтеграції. Етапним у цьому сенсі стало підписання в 1986р. Єдиного європейського акту — ЄЄА2 , що поставив завдання створення до 1 січня 1993р. єдиного внутрішнього ринку3 , запровадив спільну політику в соціальній сфері, й галузі науково-технологічного розвитку, охорони навколишнього середовища . Договір не лише вніс зміни до договорів про утворення Європейських Співтовариств, але й поширив інтеграційний процес на сферу зовнішньої політики, поставив питання про утворення Європейського Союзу як інституту не лише економічного, а й політичного .
Наступним кроком у процесі європейської інтеграції стало підписання в лютому 1992р. Маастрихтського договору про Європейський Союз (ДЄС)4 , що визначив так звані "три стовпи Європейського Союзу". Перший — це Європейські Співтовариства, другий — спільна зовнішня політика та політика безпеки, третій — співробітництво у сферах юстиції і внутрішніх справ. В економічному сенсі прийняття Маастрихтського договору фактично означало курс на форсоване завершення формування єдиного внутрішнього ринку та перехід до реалізації ідеї економічного та валютного союзу.
Новим кроком поглиблення взаємодії стало підписання в червні 1997р. Амстердамського договору5 , що вніс істотні зміни в установчі договори про Європейське економічне співтовариство та Європейський Союз. Прийняття Амстердамського договору привело інституційні механізми ЄС у відповідність до цілей, визначених Маастрихтським договором. Особливу роль у цьому відіграло укладення в 1997р. Шенгенської угоди про вільне пересування громадян у межах Євросоюзу.
Додаткові зміни в чинні механізми інституційного розвитку ЄС були внесені на засіданні Європейської Ради 7-9 грудня 2000р. ухваленням Ніццького договору6 . Ці зміни, що мають набути чинності після ратифікації Договору всіма 15 членами ЄС, спрямовані одночасно і на цілі поглиблення інтеграції, і на адаптацію до майбутнього розширення ЄС.
У своєму розвитку Європейський Союз пройшов кілька етапів економічної інтеграції (таблиця "Етапи економічної інтеграції ЄС") і на сьогодні практично вже завершив формування єдиного внутрішнього ринку та перейшов до інтенсивного формування економічного та валютного союзу — завдання, що в основному має бути реалізоване в 2002р.7 ,зокрема, запровадженням у готівковий обіг нової європейської валюти — євро8 .
2 EC, European Treaties, Single European Act. Див.:http//europa.eu.int/abc/obj/treaties/en/entoc113.htm.
3 Single market
4 Набув чинності 1 листопада 1993р.
5 Набув чинності 1 травня 1999р.
6 Підписаний 26 лютого 2001 р. Вносить поправки до існуючих договорів. Знаходиться на стадії ратифікації, що має завершитися в 2002р.
7 12 країн-членів беруть участь у третій, заключній, стадії створення економічного та валютного союзу, що почалася 1 січня 1999р. Три країни-члени не прийняли єдину валюту або тому, що вони самі вирішили цього не робити (відповідно до додаткових протоколів Договору про ЄЕС, що дають таке право (Велика Британія і Данія), або тому, що не змогли досягти критеріїв конвергенції, встановлених Маастрихтським договором (Швеція).
8 У безготівковому обігу євро функціонує з 1 січня 1999р.
Одночасно з поглибленням економічної інтеграції відбувалося формування європейського політичного співробітництва (ЄПС).
Перший етап формування ЄПС був започаткований саммітом Глав держав "шістки" в Гаазі 2 грудня 1969р., який доручив міністрам закордонних справ розглянути можливість розвитку Співтовариства в напрямі політичного об'єднання. Прийняттям Люксембурзької декларації (27 жовтня 1970р.) було встановлене політичне співробітництво країн "шістки" у формі регулярного обміну інформацією і консультацій з міжнародних проблем.
Рішення про інтенсифікацію політичного співробітництва, прийняте на Паризькій конференції (1972р.), разом із заснуванням Європейської Ради (грудень 1974р.) та рішенням про запровадження прямих виборів до Європарламенту (1976р.) поклали початок інституалізації ЄПС.
На другому етапі, з прийняттям Єдиного європейського акту, відбулася кодифікація політичного співробітництва. Акт передбачав:
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--